Рішення № 20731939, 10.01.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

10.01.2012Справа №5002-7/1323-2011

За позовом Акціонерного товариства закритого типу „Санаторій „Восход” (98100, м. Феодосія, проспект Айвазовського, 27, ідентифікаційний код 02650618)

До відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); 2) Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4)

Про спонукання до виконання певних дій

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився.

Від відповідачів: 1) не зявився.; 2) ОСОБА_2, предст., дов. №02-29-4366 від 30.12.2011 р.

Сутьспору: Акціонерне товариство закритого типу „Санаторій „Восход” звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, в якому просить суд:

- зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 знести самовільну споруду магазину, що знаходиться в районі території, що прилягають до корпусу №1 АТЗТ „Санаторій „Восход”;

- зобовязати Феодосійську міську раду надати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 рівнозначну земельну ділянку для провадження підприємницької діяльності.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися свої вимоги, згідно останньої заяви, яка надійшла до суду 31.05.2011 р., позивач просить суд:

- зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 негайно з дня ухвалення рішення суду звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, усунути перешкоди в користуванні АТЗТ „Санаторій „Восход” земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення за свій рахунок від самовільних споруд та будівель, що знаходиться в районі території, що прилягають до корпусу (біля корпусу) №1 АТЗТ „Санаторій „Восход” по АДРЕСА_2;

- у разі невиконання судового рішення у встановлений судом строк обовязок по знесенню будівель та споруд покласти на Феодосійську міську раду, з відшкодуванням витрат, повязаних з виконанням рішення суду, на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Акціонерне товариство закритого типу „Санаторій „Восход” посилається на те, що воно на підставі договору оренди від 25.02.2010 р. є користувачем земельної ділянки площею 0,4698 га по АДРЕСА_2, для обслуговування корпуса №1 АТЗТ „Санаторій „Восход”. Позивач зазначає, що має намір відкрити додатковий вхід до будівлі, але проведенню реконструкції перешкоджає здійснення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівництва магазину. АТЗТ „Санаторій „Восход” стверджує, що будівництво магазину здійснюється відповідачем з порушенням будівельних норм та протипожежних вимог, вимог щодо забезпечення технологічної, санітарно-епідеміологічної безпеки комплексу будівель та споруд комплексу №1 АТЗТ „Санаторій „Восход” та упорядкування прилеглої території, нормальний рівень інсоляції, позбавляє містобудівної, історико-культурної і ландшафтної цінності ділянки комплексу №1. Крім того, позивач також зазначає, що відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 будь-яких правових підстав перебування на земельній ділянці, на який відбудований обєкт торгівлі, визначає його статус як незаконного землекористувача та наявність факту самовільного зайняття земельної ділянки.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.05.2011 р. відповідач у справі Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, був замінений на належного відповідача Феодосійську міську раду.

Заперечуючи проти позову, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стверджує, що будівництво магазину здійснюється на підставі проектної документації, відповідних дозволів, тобто з дотриманням вимог чинного законодавства України. При цьому відповідач зазначає, що обєкт, який будується, не відноситься до малих архітектурних форм.

Ухвалою ГС АР Крим від 02.06.2011 р. провадження у справі було зупинено через призначення судової експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

-Чи здійснюється Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівництво обєкту по АДРЕСА_2 (згідно робочого проекту «магазин «Кримські вина») з дотриманням положень чинного законодавства України (будівельних, протипожежних вимог тощо)? Якщо ні, то які є відхилення?

-Чи перешкоджає здійснене Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівництво обєкту по АДРЕСА_2 (згідно робочого проекту «магазин «Кримські вина») використанню та обслуговуванню Акціонерним товариством закритого типу „Санаторій „Восход” комплексу будівель та споруд корпусу №1 по АДРЕСА_2, та переобладнанню вказаного корпусу з метою відкриття додаткового входу в будівлю корпусу?

-До якого типу обєктів відноситься здійснене Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівництво магазину «Кримські вина» по АДРЕСА_2?

Після надходження до суду повідомлення про неможливість надання експертного висновку, ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2011 р. провадження у справі було поновлено.

Представники позивача та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Феодосійської міської ради, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Феодосійської міської ради №2636 від 27.11.2009 р. та договору оренди землі від 25.02.2010 р. Акціонерне товариство закритого типу „Санаторій „Восход” є користувачем земельної ділянки №1 АДРЕСА_2, кадастровий номер ділянки 01116000 00 01001 0010, та ділянки №2 АДРЕСА_3, кадастровий номер ділянки 01116000 00 01003 0007, зона №1.

Вказані ділянки оздоровчого призначення передані позивачеві на строк до 27.11.2058 р. для обслуговування корпусів №1 та №6.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Акціонерне товариство закритого типу „Санаторій „Восход” зазначає, що має намір відкрити додатковий вхід до будівлі, розташованої на орендованій земельній ділянці, але проведенню реконструкції перешкоджає здійснення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівництва магазину. Позивач стверджує, що будівництво магазину здійснюється відповідачем з порушенням будівельних норм та протипожежних вимог, вимог щодо забезпечення технологічної, санітарно-епідеміологічної безпеки комплексу будівель та споруд комплексу №1 АТЗТ „Санаторій „Восход” та упорядкування прилеглої території, нормальний рівень інсоляції, позбавляє містобудівної, історико-культурної і ландшафтної цінності ділянки комплексу №1. Крім того, позивач також зазначає, що відсутність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 будь-яких правових підстав перебування на земельній ділянці, на який відбудований обєкт торгівлі, визначає його статус як незаконного землекористувача та наявність факту самовільного зайняття земельної ділянки.

З урахуванням цього позивач просить суд зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 негайно з дня ухвалення рішення суду звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, усунути перешкоди в користуванні АТЗТ „Санаторій „Восход” земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення за свій рахунок від самовільних споруд та будівель, що знаходиться в районі території, що прилягають до корпусу (біля корпусу) №1 АТЗТ „Санаторій „Восход” по АДРЕСА_2. Крім того, у разі невиконання судового рішення у встановлений судом строк обовязок по знесенню будівель та споруд позивач просить покласти на Феодосійську міську раду, з відшкодуванням витрат, повязаних з виконанням рішення суду, на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа позовної заяви, обовязковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 ГПК України закріплює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Однак, суд звертає увагу на те, що викладені Акціонерним товариством закритого типу „Санаторій „Восход” в позовній заяві твердження про самовільне зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки та здійснення на ній будівництва з порушенням законодавчих норм і правил взагалі не підтверджені будь-якими доказами.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Феодосійської міської ради від 31.12.2004 р. № 1883 між останньою, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, 23.03.2005 р. був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0220 га за адресою: АДРЕСА_2, зі строком дії до 01.10.2019 р. В пункті 14 цього договору сторонами було обумовлено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва торгівельного павільйону з літньою площадкою.

Вказаний договір був зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.07.2005 р. за №040501900119.

В подальшому, 02.07.2009 р. до зазначеного договору оренди була укладена додаткова угода, якою, серед іншого, пункт 14 договору був викладений у наступній редакції: «земельна ділянка передається в оренду для будівництва магазину кафетерію з літньою площадкою».

Саме на вказаній земельній ділянці відповідачем здійснювалося будівництво магазину «Кримські вина», про що свідчить позитивний комплексний висновок державної експертизи №380-02-2009 (а. с. 98), в якому серед правовстановлюючих документів зазначені вищевказані рішення Феодосійської міської ради від 31.12.2004 р. № 1883 та договір оренди землі від 23.03.2005 р.

При цьому, твердження позивача про те, що інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю нібито був зафіксований факт самовільного будівництва Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 будівель і споруд по проспекту Айвазовського, 7 в м. Феодосії, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, дійсно, в матеріалах справи наявний протокол від 22.04.2010 р., складений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, яким зафіксований факт вчинення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 97 КУпАП України. Проте, вказане порушення виразилося в тому, що відповідачем здійснювалося будівництво магазину «Кримські вина» без перереєстрації (у звязку зі зміною підрядника) дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, зазначене порушення було усунено відповідачем в добровільному порядку, про що свідчить наявний в матеріалах справи перереєстрований дозвіл на виконання будівельних робіт (а. с. 100).

Акціонерним товариством закритого типу „Санаторій „Восход” не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених в позові фактів, які б свідчили про правомірність вимог позивача.

В свою чергу, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність субєктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обовязку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобовязаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обовязку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження правомірності його вимог, в позові має бути відмовлено через необґрунтованість.

Судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 11.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.