Постанова № 20731723, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 14/174 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддяМуравйов О.В.,

суддіПолянський А.Г.,

Яценко О.В.,

розглянувши матеріали

касаційної скарги Фонду державного майна України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року

у справі № 14/174 Господарського суду міста Києва

за позовомФонду державного майна України

доДержавного підприємства "Житлоінбуд"

прозобов'язання ввести будинок в експлуатацію,

стягнення суми

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. від 24.01.2011 р., відповідача не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2011 р. (суддя Мельник С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Житлоінбуд" 70 021,28 грн. штрафу, 1 154 350,82 грн. пені. Стягнуто з Державного підприємства "Житлоінбуд" в доход Державного бюджету України 25 500 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 26.09.2011 р. Київського апеляційного господарського суду (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Шапран В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. у справі №14/174 скасовано частково. Прийнято постанову, резолютивну частину якої викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Житлоінбуд" (03148, м. Київ, вул. Жмеренська, 1, ідентифікаційний код 30860220) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) 70021 (сімдесят тисяч двадцять одну) грн. 28 коп. штрафу, 106917 (сто шість тисяч девятсот сімнадцять) грн. 74 коп. пені. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Державного підприємства "Житлоінбуд" (03148, м. Київ, вул. Жмеренська, 1, ідентифікаційний код 30860220) в доход Державного бюджету України 1769 (одна тисяча сімсот шістдесят девять) грн. 39 коп. державного мита, 34 (тридцять чотири) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу". Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь Державного підприємства "Житлоінбуд" (03148, м. Київ, вул. Жмеренська, 1, ідентифікаційний код 30860220) 5237,16 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача у судове засідання Вищого господарського суду України була надана довіреність на ім'я Ковригіної Валентини Євгенівни.

Однак, вказана довіреність не містить дати її вчинення. Згідно ст. 247 ЦК України, довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

За таких обставин, представник відповідача не має право брати участь у судовому засіданні у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

У пункті 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 року № 02-5/422 "Про судове рішення" зазначено, що, у відповідності з статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

На думку колегії суду оскаржувана постанова вказаним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2005 р. між Фондом державного майна України (інвестор) та ДП "Житлоінбуд" (виконавець) було укладеного договір про інвестування у житлове будівництво № 534, згідно умов якого інвестор здійснює інвестування у будівництво квартир у житлових будинках виконавця на загальну суму 1 000 304 грн., в свою чергу виконавець передає інвестору в рахунок його інвестиційних внесків за актом прийому-передачі 3 квартири з облаштуванням та оздобленням, зазначеним у технічній характеристиці відповідного житлового будинку, загальною площею 215,94 кв.м., відповідно до переліку: - Дарницький р-н, вул. Санаторна, 4, двокімнатна квартира № 59, загальна площа69,80 кв.м., житлова площа 33,03 кв.м., вартість 324 570 грн., термін здачі житлового будинку ІV квартал 2007 року; - Дарницький р-н, вул. Санаторна, 4, двокімнатна квартира № 123, загальна площа 69,80 кв.м., житлова площа 33,03 кв.м., вартість 324570,00грн., термін здачі житлового будинку ІV квартал 2007 року; - Дарницький р-н, вул. Санаторна, 4, двокімнатна квартира № 105, загальна площа 76,34 кв.м., житлова площа 37,46 кв.м., вартість 351 164 грн., термін здачі житлового будинку ІV квартал 2007 року.

Умовами договору передбачено, що інвестор здійснює інвестування в національній валюті України шляхом перерахування платіжним дорученням відповідної суми на розрахунковий рахунок виконавця в термін до 10 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що після виконання інвестором п. 2.2. цього договору, протягом 20 днів з дня перерахування відповідної суми, складається акт про інвестування у житлове будівництво, в якому зазначається факт отримання виконавцем інвестиційного внеску, згідно з умовами вказаного договору.

Після введення будинків в експлуатацію та встановлення поштових адрес протягом 7 днів складається акт прийому-передачі відповідної квартири, який підлягає реєстрації в Головному управлінні житлового забезпечення м. Києва для подальшого оформлення квартир інвестором.

Судами встановлено, що на виконання умов договору від 28.12.2005 р. № 534 позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 1 000 304 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1732 від 28.12.2005 р., у звязку з чим між сторонами підписано акт про інвестування у житлове будівництво № 7 від 13.01.2006 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по договору від 28.12.2005 р. № 534, щодо передання в установлений строк позивачу в рахунок його інвестиційних внесків трьох квартир, з облаштуванням та оздобленням, загальною площею 215,94 кв.м, в житловому будинку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Санаторна, 4, термін здачі якого - ІV квартал 2007 року, не виконав в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 4.3. договору від 28.12.2005 р. № 534 передбачено що за порушення строків виконання зобовязань, зазначених в п. 1.2. договору, виконавець сплачує інвестору пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості квартири, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення 1 154 350,82 грн. пені, позивачем була розрахована вказана сума за період з 01.01.2008 р. по 01.03.2011 р.

Апеляційний господарський суд приймаючи постанову про часткове скасування рішення місцевого господарського суду виходив з того, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

На думку апеляційного господарського суду, розрахунок суми пені наданого позивачем за період з 01.01.2008 р. по 01.03.2011 р. та виходячи з 0,1 % за кожен день прострочення, суперечить вищенаведеним нормам законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки умовами договору, укладеного між сторонами у цій справі, та законодавством, встановлено можливість стягнення пені в розмірі 0,1 відсотка вартості квартири, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, висновок апеляційного господарського суду України про зменшення строку нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців є безпідставним.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 р. у справі № 30/190.

Крім того, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково послався на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки в даному випадку нарахування пені відбулось за порушення негрошового зобов'язання на підставі п. 4.3. договору від 28.12.2005 р. № 534 та ч. 2 ст. 231 ГК України, якою передбачено, що штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року у справі № 14/174 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року у справі № 14/174 залишити в силі.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

Яценко О.В.