Постанова № 20727503, 10.01.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/2164/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,

суддівСамусенко С.С.,

Саранюка В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Моноліт"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 10.08.2011 року

у справі№ 5023/2164/11 господарського суду Харківської області

за позовомГоловного управління Держкомзему у Харківській області

доселянського (фермерського) господарства "Моноліт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача Контрольно-ревізійне управління в Харківській області,

простягнення 130 955, 73 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: ОСОБА_1 дов. від 06.01.2012

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Головне управління Держкомзему у Харківській області звернулось до господарського суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "Моноліт" про стягнення 130 955,73 грн. заборгованості за договором № 87 від 01.10.2008 року з перерахуванням вказаної суми до державного бюджету України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2011 року (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Постановою апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року (судді: Сіверін В.І. головуючий, Терещенко О.І., Камишева Л.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача 130 955,73 грн. заборгованості.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, так як про порушення його прав останньому стало відомо після прийняття Харківським окружним адміністративним судом постанови від 20.04.2010 року, а відтак Головне управління Держкомзему у Харківській області звернулось до суду у межах строку.

В касаційній скарзі селянське (фермерське) господарство "Моноліт" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01 жовтня 2008 року між Головним управлінням Держкомзему у Харківській області (замовник) та селянським (фермерським) господарством "Моноліт" (виконавець) було укладено договір № 87, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи з консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Вищесолоненської сільської ради Борівського району Харківської області, а позивач - здійснити оплату виконаних робіт на умовах та в порядку передбаченим даним договором.

Пунктом 2.3 даного договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (окремого етапу), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

В п. 3.3. договору зазначено, що виконавець зобов'язувався виконувати роботи передбачені цим договором у відповідності до проекту в обсязі і в строки передбачені календарним планом.

Відповідно до пункту 9.3. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

На підставі календарного плану виконання робіт з консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Вищесолоненської сільської ради СФГ "Моноліт" зобовязувалось на протязі жовтня 2008 року виконати роботи з поверхневого внесення мінеральних та органічних добрив, заорювання мінеральних та органічних добрив на загальну суму 196 433,60 гривень.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 06.11.2008 року сторонами було складено акт здачі - прийняття виконаних робіт від за договором на загальну суму у розмірі 196 433,60 грн., за яким сторони не мали один до одного ніяких претензій за договором.

Актом планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління Держкомзему у Харківській області за IV квартал 2007 року, 2008 рік та по окремих питаннях - поточний період 2009 року від 23.06.2009 року за № 07-20/14, було встановлено, зокрема, що з загальної сплаченої позивачем суми С(Ф)Г "Моноліт" 196 433,60 грн. фактично не підтверджено витрати на площі 20 га в загальній сумі 130 955,73 грн. Зазначене є порушенням п. 3.3. договору та призвело до зайвих виплат бюджетних коштів внаслідок завищення обсягу виконаних робіт з консервації деградованих земель на суму 130 955,73 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року у справі № 2-а-42864/09/2070 за позовом КРУ у Харківській області до Головного управління Держкомзему у Харківській області було зобов'язано Головне управління Держкомзему у Харківській області виконати вимогу від 20.07.2009 року № 07-21/5030, зокрема, стягнути з С(Ф)Г "Моноліт" у добровільному порядку 130 955,73 грн. завищення обсягу виконаних робіт, у разі його незгоди, шляхом пред'явлення позову до господарського суду про стягнення 130 955,73 грн. в судовому порядку, з перерахуванням вказаної суми до державного бюджету України.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, договір від 01.10.2008 року, укладений між сторонами, за своєю суттю є договором підряду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності, місцевий господарський суд України виходив з того, що обізнаність позивача в порушені своїх прав щодо завищення обсягу виконаних робіт на суму 130 955,73 грн. випливає з умов укладеного між сторонами договору № 87 від 01.10.2008 року та складеного між сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт за даним договором від 06.11.2008 року.

З огляду на це, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності розпочався 06.11.2008 року (з моменту підписання між сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт), оскільки позивач, як учасник спірних правовідносин, відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України знав та зобов'язаний був дізнатися з 06.11.2008 р. про порушення своїх прав, проте, з позовом у даній справі звернувся до суду тільки 29.03.2011 року.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з 20.04.2010 року, тобто від дати винесення Харківським окружним адміністративним судом постанови, якою було зобов'язано Головне управління Держкомзему у Харківській області стягнути з С(Ф)Г "Моноліт" 130 955,73 грн., з перерахуванням вказаної суми до державного бюджету України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Згідно зі ст. 863 ЦК України, до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, до винесення постанови Харківським окружним адміністративним судом (20.04.2010 року) позивач міг помилятися і не знати напевно про порушення свого права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками апеляційної інстанції, та вважає що строк позовної давності позивачем пропущено не було, оскільки останньому стало відомо про порушення його права лише 20.04.2010 року.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач належним чином свої зобовязання за договором не виконав та фактично не підтвердив витрати в загальній сумі 130 955,73 грн., а отже, з селянського (фермерського) господарства "Моноліт" правомірно стягнуто 130 955,73 грн. до державного бюджету України.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Моноліт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року у справі № 5023/2164/11 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді С. Самусенко

В. Саранюк