Ухвала суду № 20727497, 26.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

26 грудня 2011 р. № 5005/1749/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Шевчук С.Р.

суддів:Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

Малетича М.М.

Мирошниченка С.В. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 16.09.2011

у справі№5005/1749/2011

за позовомНікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

доВідкритого акціонерного товариства "Орджонікідзовський гірничо-збагачувальний комбінат"

треті особи:1) Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція;;

2) Первинна організація профспілки Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" профспілковий комітет;

прозвільнення земельної ділянки та стягнення 71323,36грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2011 у справі №5005/1749/2011 позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано Відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є заявник, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,6343 га, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 у справі №5005/1749/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2011 змінено: позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, зобов’язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,6343 га, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та стягнуто збитки в сумі 71323,36 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2011 у справі №5005/1749/2011 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2011 скасовано в частині позовних вимог про стягнення збитків, в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області; в частині задоволення позову про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку рішення та постанову залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2011 у справі №5005/1749/2011, у якій просить вказану постанову скасувати в частині залишення без змін судових рішень першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позову про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку, в цій частині справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заява мотивована неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статтей 125, 211, 212 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та порушення норм процесуального права в частині повноти з’ясування обставин справи при вирішенні питань щодо виникнення у відповідача права на земельну ділянку, щодо наявності порушень відповідачем земельного законодавства та щодо законного чи самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2011 у справі №5005/1778/2011, від 08.08.2011 у справі №5005/1802/2011, від 09.06.2011 у справі №15/149-ПН-10, від 24.02.2010 у справі №32/184-09, від 17.01.2011 у справі №3/37(9/179).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи №5005/1749/2011 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 16.09.2011 у справі №5005/1749/2011, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 16.08.2011 у справі №5005/1778/2011, від 09.06.2011 у справі №15/149-ПН-10, від 24.02.2010 у справі №32/184-09, на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2011 у справі №5005/1749/2011, яку заявник просить переглянути, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку залишено без змін. Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, тобто самовільне її зайняття, з огляду на недоведеність права власності відповідача на об’єкти нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці, на право користування якою відповідач неодноразово намагався отримати відповідні документи, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. На підставі викладеного Вищий господарський суд України погодився з правомірністю задоволення вказаної позовної вимоги.

Водночас у постанові від 16.08.2011 у справі №5005/1778/2011, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позову в частині зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з урахуванням приписів статтей 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України з огляду встановлений ними факт права власності відповідача на нерухоме майно, розташоване на спірній ділянці.

Постановою від 09.06.2011 у справі №15/149-ПН-10 Вищий господарський суд України погодився з обґрунтованістю відмови судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову про звільнення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки, посилаючись на встановлені вказаними судами обставини справи, відповідно до яких відповідач на спірній земельній ділянці лише здійснював виносну тимчасову торгівлю в наметі, на що отримав тимчасовий дозвіл в Управлінні споживчого ринку та сфери послуг виконавчого комітету Херсонської міської ради, що звільняє його від обов’язку отримання рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки, тобто позивачем не підтверджено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

В постанові від 24.02.2011 у справі №32/184-09 суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, виходив з встановлених цими судами обставин справи про правомірне набуття відповідачем права власності на будівлі, що розташовані на спірній земельній ділянці, яке зареєстроване в установленому законом порядку, та про виконання відповідачем дій, направлених на дотримання передбаченої законодавством процедури державної реєстрації правовстановлюючих документів щодо права на спірну земельну ділянку, що в сукупності свідчить, що товариством були вчинені правомірні дії, направлені на правомірне користування земельною ділянкою та реєстрацію права на неї в установленому законом порядку.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Колегією суддів також не приймається до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2011 у справі №5005/1802/2011, від 17.01.2011 у справі №3/37(9/179) в зв’язку з тим, що даними постановами скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції. У зв’язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

Крім того, з поданої заяви вбачається, що доводи заявника також зводяться і до оцінки дій суду касаційної інстанції щодо повноти дослідження обставин справи, стосовно чого колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" у допуску справи №5005/1749/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Шевчук

Судді:С.Владимиренко

А.Демидова

М.Малетич

С.Мирошниченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)