Ухвала суду № 20727494, 26.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 грудня 2011 р. № 5015/1997/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Шевчук С.Р.

суддів:Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

Малетича М.М.

Мирошниченка С.В.

розглянувши заяву ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 26.10.2011

у справі№5015/1997/11

за позовомОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

ОСОБА_15,

ОСОБА_16,

ОСОБА_17,

ОСОБА_18,

ОСОБА_19,

ОСОБА_20,

ОСОБА_21,

ОСОБА_22,

ОСОБА_23,

ОСОБА_24,

ОСОБА_25,

ОСОБА_26,

ОСОБА_27,

ОСОБА_28,

ОСОБА_29,

ОСОБА_30,

ОСОБА_31

доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Послуга"

третя особа:ОСОБА_6

провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників від 10.02.2011, оформленого протоколом №1, В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2011 у справі №5015/1997/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011, задоволено позовні вимоги позивачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Послуга", оформленого протоколом від 10.02.2010 №1.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі №5015/1997/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі №5015/1997/11, у якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, а також постанову Вищого господарського суду України у даній справі.

Заяву мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі №9/135(10), від 09.03.2010 у справі №24/58, від 18.09.2007 у справі №2-6834/2006, від 21.05.2009 у справі №К39/208-08, від 16.03.2011 у справі №18/114-2193, від 30.03.2011 у справі №6/503.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи №5015/1997/11 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 11116 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 26.10.2011 у справі №5015/1997/11, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 09.03.2010 у справі №24/58, від 18.09.2007 у справі №2-6834/2006, від 21.05.2009 у справі №К39/208-08, від 16.03.2011 у справі №18/114 2193, від 30.03.2011 у справі №6/503 на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Приймаючи постанову від 26.10.2011 у справі №5015/1997/11, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи про відкликання позивачами своїх заяв про вихід зі складу учасників товариства, визнав обґрунтованими їх висновки про задоволення позову, зазначаючи при цьому, що місцевий та апеляційний господарські суди встановили недоведеність обставин припинення прав позивачів на участь у ТОВ Фірма "Послуга", в звязку з чим визнано відсутність кворуму на спірних загальних зборах та порушення порядку скликання зборів.

Водночас у постанові від 09.03.2010 у справі №24/58, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент прийняття рішення загальними зборами від 25.09.2008 позивач вже не був учасником товариства, а відтак рішення від 25.09.2008 не порушує корпоративні права позивача, оскільки на момент прийняття цього рішення корпоративні відносини позивача з товариством припинилися.

У постанові від 21.05.2009 у справі №К39/208-08 Вищий господарський суд України, скасувавши постанову апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які свідчать про належне повідомлення про час, місце та порядок денний загальних зборів всіх учасників товариства, а тому позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, проведених 05.07.2005, слід задовольнити повністю з огляду на порушення процедури їх скликання та проведення.

В постанові від 30.03.2011 у справі №6/503, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що 18.10.10 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Конгрес-Сервіс" приймав участь лише один його учасник, частка якого становить 49,42 % в статутному фонді товариства, тому висновки судів попередніх інстанцій про проведення вказаних зборів за відсутності встановленого ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" кворуму, що є підставою до визнання рішень загальних зборів недійсними, є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Приймаючи постанову від 18.07.2007 у справі №2-6834/2006,на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення зустрічної позовної заяви посилаючись при цьому на те, що рішення загальних зборів Товариства від 28.10.2004 щодо другого та третього питання суперечать приписам чинного законодавства і порушують права та законні інтереси Товариства, оскільки фактично порушені приписи законодавства, яке регулює порядок розрахунків з учасником, який вибув з Товариства, оскільки замість виплати вартості частини майна Товариства, пропорційно частці ОСОБА_32 у статутному фонді, після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, як того вимагають приписи статті 148 ЦК України та статті 54 Закону України “Про господарські товариства”, загальними зборами прийнято рішення про видачу ОСОБА_32 частини нерухомого майна Товариства виходячи не з вартості цього майна, а з розміру Статутного фонду Товариства.

У постанові від 16.03.2011 у справі №18/114-2193, на яку також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, що визнаючи недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремвзуття" від 28.11.08, в частині виключення позивачів зі складу учасників товариства та придбання товариством часток виключених учасників в розмірі 28,486 %, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вирішення вказаних питань не входило до порядку денного зборів, тому прийняття оскаржуваних рішень суперечить вимогам ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" та є підставою до визнання їх недійсними. Крім того, касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення місцевого суду в частині визнання недійсною нової редакції статуту, оскільки місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, тому що дана вимога позивачами не заявлялась. Також, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові в частині вимог про визнання недійсною державної реєстрації статуту в новій редакції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказаний спосіб захисту не передбачений приписами ст. 16 ЦК України.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Колегією суддів також не приймається до уваги посилання заявника на постанову Вищого господарського суду України від 09.02.2011 у справі №9/135(10) в звязку з тим, що даною постановою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У звязку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на них не можуть здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №5015/1997/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.Шевчук

Судді:С.Владимиренко

А.Демидова

М.Малетич

С.Мирошниченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)