Рішення № 20725065, 11.01.2012, Оболонський районний суд міста Києва

11.01.2012 Справа № 2-4898/11

Справа №2-4898/2011

Р і ш е н н я

І м е н е м у к р а ї н и

(з а о ч н е)

«22»грудня 2011 рокуОболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіЖежери О.В.;

при секретарі Барзул І.М.;

за участю представника позивача- ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»про визнання договору недійсним та відшкодування завданої матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у березні 2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову зазначав, що 13.09.2007 року між ТОВ «Українська соціальна програма»та ним було укладено договір № 000599/Н з додатками №1 та №2. Предметом даного договору є надання відповідачем позивачеві послуг, спрямованих на придбання відповідачем для позивача обєкту нерухомості орієнтовною вартістю 227 250 грн. через «Українську соціальну програму, організовану відповідачем, базуючись на принципі взаємодопомоги клієнтів ТОВ «Українська соціальна програма». До підписання договору, ним було сплачено відповідачу реєстраційний платіж в сумі 22 725,00 грн., який становить 10% від визначеної в п.1.2 договору загальної орієнтовної вартості товару. Крім того, відповідно до умов договору позивач, як клієнт ТОВ «Українська соціальна програма»повинен сплачувати чисті щомісячні платежі в розмірі 631,00 грн. Далі позивач зазначив, що сумлінно та належним чином виконував умови договору, сплативши відповідачу з вересня 2007 року по червень 2009 року чистих щомісячних платежів на загальну суму 13828,00 гривень. Таким чином всього за договором № 000599/Н від 13.09.2007 року позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 36553,00 грн.

Далі позивач зазначає, що умови Договору № 000599/Н від 13.09.2007 року є несправедливими по відношенню до позивача, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позивача. Фактично, отримання товару позивачем поставлено у пряму залежність від розподільчого акту заходу, на якому надається право на отримання товару. При цьому сам розподільчий акт організовується та проводиться відповідачем за власним розсудом, оскільки прозорого та зрозумілого механізму та умов його проведення договором не встановлено. Позивач зазначив, що розподіл фонду клієнтів УСП проходить по пірамідальній схемі, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Далі позивач зазначив, що укладаючи спірний договір сподівався отримати від відповідача в найкоротший строк кошти, потрібні для придбання необхідного йому та його родині власного житла. В результаті нечесної діяльності відповідача він позбавлений права вільно користуватись та розпоряджатись власними коштами, позбавлений можливості придбати житло. Також позивач вказав, що з вини відповідача він зазнав фінансових витрат у вигляді знецінення сплачених відповідачу коштів та зростання цін на житло, що підтверджується індексом інфляції за відповідний період, з урахуванням якого ним понесені додаткові фінансові витрати. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача суму коштів сплачених за договором з урахуванням індексу інфляції в розмірі 59939,97 грн. та покласти на відповідача всі витрати повязані з розглядом даної справи.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки свого представника суду не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу у відповідності до ст.ст.224, 225 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що 13.09.2007 року між ТОВ «Українська соціальна програма»та ним було укладено договір № 000599/Н з додатками №1 та №2.

Предметом даного договору є надання відповідачем позивачеві послуг, спрямованих на придбання відповідачем для позивача обєкту нерухомості через «Українську соціальну програму, організовану відповідачем орієнтовною вартістю 227 250 грн.

До підписання договору, ним було сплачено відповідачу реєстраційний платіж в сумі 22 725,00 грн., який становить 10% від визначеної в п.1.2 договору загальної орієнтовної вартості товару.

Крім того, відповідно до умов договору позивач, як клієнт ТОВ «Українська соціальна програма»повинен сплачувати чисті щомісячні платежі в розмірі 631,00 грн. Далі позивач зазначив, що сумлінно та належним чином виконував умови договору, сплативши відповідачу з вересня 2007 року по червень 2009 року чистих щомісячних платежів на загальну суму 13828,00 гривень.

Таким чином всього за договором № 000599/Н від 13.09.2007 року позивач перерахував відповідачу кошти в загальній сумі 36553,00 грн.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема умови договору, які встановлюють жорсткий обовязок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли визнання положення договору недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому.

Згідно ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ст. 19, ч. 3, п. 7 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється як такі, що вводять в оману утворення пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Як вбачається із статті 5 Додатку №2 до договору № 000599/Н від 13.09.2007 року товариство щомісячно самостійно організовує та проводить розподільчий акт, а право на отримання товару позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками УСП, тобто фактично один клієнт учасник УСП за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача ТОВ «Українська Соціальна Програма»оплачує товар іншому учаснику УСП, що забороняється ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно Додаткової угоди №1 до договору позивач зобовязався відповідно до графіку сплатити 360 чистих щомісячних платежів в сумі 631,25 грн. Відповідно до статті 3 Додатку №2 до спірного договору чисті щомісячні платежі є платою за товар.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 000599/Н від 13.09.2007 року фактично з вересня 2007 року по червень 2009 року, перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 36553,00 грн. з яких 22725,00 грн. є реєстраційним внеском, а решта 13828,00 грн. є чистими щомісячними платежами. Тобто позивач, сумлінно виконуючи взяті на себе зобовязання сплатив відповідачу 22 чисті щомісячні платежі, проте, право на отримання товару не отримав.

Згідно договору Товариство зобовязується надавати клієнту інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно клієнта УСП по даному договору; інформація щодо інших клієнтів УСП не надається і є конфіденційною. Наведені умови договору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів»є обмеженням прав споживача та є несправедливими.

Відповідно до умов та змісту договору у ньому не визначено обєкт нерухомості для придбання якого УСП зобовязується надавати позивачу послуги.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже під час розгляду справи встановлено, що спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»та підлягає визнанню недійсним в повному обсязі з моменту його укладення.

Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, у звязку з чим, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача внески, що були сплачені позивачем в сумі 36553,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки, зобовязання відповідача за договором не є грошовим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Наявність моральної шкоди доводиться позивачем.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 365,53 грн., на користь позивача - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 23, 203, 216, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №000599/Н від 13 вересня 2007 року та додаткову угоду №1 від 21 вересня 2007 року, укладених між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»(код ЄДРПОУ 34345406) на користь ОСОБА_2 суму сплачених внесків в розмірі 36553,00 (тридцять шість тисяч пятсот пятдесят три) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»(код ЄДРПОУ 34345406) на користь ОСОБА_2 судові витрати повязані з оплатою витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»(код ЄДРПОУ 34345406) на користь держави судовий збір в сумі 365 (триста шістдесят пять) грн. 53 коп.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: