Постанова № 2071580, 11.06.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2008 року                                                     м. Харків

Справа № 22-а-1592/08

Категорія: 33                                                   Головуючий 1 інстанції: Ральченко І.М.

                                                                         Доповідач: Водолажська Н.С.

            Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя  Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі  волошиній Я.В.

за участю представників:

представника позивача – Бастіщев П.С.

представників відповідача – Сліденко А.В., Клюєва Н.І., Німий О.С.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргамиПП фірми «Продсервіс» та Харківської ОДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2007 року по справі№ 2-а-2001/07

за позовомПП фірми «Продсервіс»

до                  Харківської ОДПІ Харківської області

про         визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП фірма „Продсервіс", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківській області від 07.08.07 р. № 0001032310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 589484,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 153768,0 грн. та № 0001042310/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 793069,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 396535,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.07 р. по справі № 2а-2007/07 позов був задоволений частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області від 07.08.07 р. № 0001032310/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 358714 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 107614,0 грн. та № 0001042310/0 в частині визначеного податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 775120,0 грн. і застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 387560,0 грн. В іншій частині позов ПП фірма „Продсервіс" був залишений без задоволення.

Позивач не погодився з даною постановою суду першої інстанції і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити судове рішення і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, ч. 2 ст. 19 Конституції України та положень КАС України.

Відповідач також не погодився з судом рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.07 р. по справі № 2а-2007/07 в частині задоволення вимог і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість та незаконність судового рішення в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши судове рішення, дослідивши доводи апелянтів та залучені до матеріалів справи документи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ПП фірма „Продсервіс" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Харківської ОДПІ Харківської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт №2130/23-22670787 від 27.07.07 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.04 р. по 31.03.07 р.

При проведенні перевірки перевіряючими було встановлено, що сума кредиторської заборгованості ПП „Продсервіс" перед ПП „Промтекс-2005", яка виникла у позивача у 2006 р., повинна була включатися до складу валового доходу за 2006 р. При цьому відповідач посилається на положення п. 1.22.1 ст. 1 та п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначаючи кредиторську заборгованість перед ПП «Промтекс 2005» в сумі 1434855,0 грн. як безповоротну фінансову допомогу, оскільки дане підприємство ліквідоване за результатами судового провадження про визнання його банкрутом і затвердження звіту ліквідатора ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.11.06 р. по справі № Б-19/103-06.

Норми, на які посилається відповідач в акті перевірки і в апеляційній скарзі, встановлюють, що до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, якою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною та фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що кредиторська заборгованість позивача перед ПП «Промтекс 2005» виникла в період травень-жовтень 2006 р., внаслідок відсутності розрахунку позивача з ПП «Промтекс 2005», як постачальником ТМЦ.

Відповідач наполягає на тому, що сума заборгованості у разі ліквідації підприємства-кредитора повинна бути включена до валового доходу як безповоротна фінансова допомога у тому періоді, в якому здійснена ліквідація кредитора.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо довільного трактування відповідачем положень п. 1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка визначає як єдину підставу для віднесення нестягнутої суми заборгованості платника податку до безповоротної фінансової допомоги лише закінчення строку позовної давності, яка відповідно ст. 257 ЦК України становить три роки.

Оскільки ні в п. 1.22.1 ст.1, ні в будь-якій іншій нормі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не міститься вимог щодо коригування валового доходу та валових витрат в разі банкрутства підприємства-продавця.

Зважаючи на те, що застосування приписів п. 1.22.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено лише з урахуванням строку позовної давності на стягнення заборгованості, то відповідачем вона використана помилково.

Як вбачається з наданого позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції договору б/н від 01.09.06 р. (на час укладання договору продавець не був виключений з ЄДРПОУ), його учасники визначили, що він діє до повного виконання сторонами зобов’язань.

Згідно положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином дана норма не пов’язує обрахування строку позовної давності з визнанням кредитора банкрутом.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підстави для коригування валового доходу та валових витрат підприємством-покупцем передбачені п. 12.1.5 ст. 12 вищевказаного Закону, де вказано, що платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством. Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів та не заперечується відповідачем, при розгляді справи про визнання ПП «Промтекс 2005» банкрутом до активів цього підприємства не була включена заборгованість позивача, тобто у відповідача відсутні докази того, що ПП «Промтекс 2005» здійснив коригування валового доходу у зв’язку з несплатою позивачем по даній справі на його користь 1434855,0 грн., або направляв до позивача претензію, або є рішення суду чи виконавчий напис нотаріуса про стягнення цієї суми.

За таких обставин у позивача не існувало підстав для коригування валових витрат за 2006 р.

Зважаючи на те, що відповідач допустив довільне тлумачення норм чинного на час здійснення операцій норм спеціального Закону, висновки суду першої інстанції стосовно неправомірності визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток за 4 квартал 2006 р. на суму 358714,0 грн. є обґрунтованими і колегія суду з ними погоджується, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

В акті перевірки записано, що при проведенні перевірки було встановлено, що сума валового доходу позивача за 1 квартал 2007 р. становила 4630302,0 грн., тоді як підприємство задекларувало доходи від продажу товарів та послуг на суму 4540557,0 грн., тобто валовий дохід занижений на 89745,0 грн., чим були порушені вимоги п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що в судовому засіданні та в позовній заяві позивачем не було наведено обґрунтувань та доказів в частині безпідставного не включено до складу валового доходу у 1 кварталі 2007 р. даної суми і вважав це достатнім для визнання висновків відповідача в цій частині правомірними.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать приписам п. 2 ст. 71 КАС України, який покладає обов’язок доказування правомірності рішення на суб’єкта владних повноважень, тобто в даному випадку – на Харківську ОДПІ Харківської області.

Як вбачається з акту перевірки, стверджуючи про заниження валового доходу підприємством позивача у 1 кварталі 2007 р., перевіряючи не вказують на підставі яких документів первинного бухгалтерського обліку дані обставини були встановлені, як відображені в бухгалтерських регістрах, що суперечить положенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., в якому записано, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано документів (доказів), які б підтвердили правомірність власних висновків в цій частині, то колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач не виконав припис п. 2 ст. 71 КАС України, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав у відсутності належних доказів в обґрунтування позиції відповідача відмовляти у задоволення позову в цій частині. 

При перевірці питання правомірності формування валових витрат перевіряючими був зроблений висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з неправомірним віднесенням до валових витрат у 1 кварталі 2007 р. витрати на інформаційно-консультативні послуги у сумі 833333,0 грн. без документального підтвердження використання цих послуг у подальшій господарській діяльності.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи акту перевірки, вказані витрати були понесені підприємством при оплаті за маркетингові послуги згідно акту приймання-передачі досліджень б/н від 30.03.07 р., отримані від ТОВ «Глобус і К». Оскільки маркетингові дослідження стосувалися стану портового господарства України, то перевіряючі зробили висновок, що відсутні підстави вважати, що результати цих досліджень можуть бути використані у власній господарській діяльності підприємства, перевіряючими зроблений однозначний висновок, що вказані витрати не пов’язані з господарською діяльністю позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не надано обґрунтувань, що спростовують висновки перевірки та незаконність прийняття відповідачем рішення в цій частині.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що вимоги суду першої інстанції до суб’єкта господарювання щодо доведення неправомірності рішення суб’єктів владних повноважень суперечить приписам п. 2 ст. 71 КАС України і колегія суддів вважає це порушенням з боку суду норм процесуального права.

Слід відмітити, що відповідно положенням п. 5.1, п. 5.2.1 та п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач не заперечував проти того, що проведення даної операції підтверджені належним чином оформленими документами, позивачем в повному обсязі здійснена оплата, тобто дотримані вимоги п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, правовідносини між підприємством та виконавцем виникли на підставі правочину, який не визнаний недійсним або нечинним у встановленому порядку.

З пояснень представників відповідача в судовому засіданні колегія суддів зробила висновок про те, що твердження про неможливість використання маркетингових досліджень у власній господарській діяльності зроблені перевіряючими лише на припущеннях без дослідження фактичних обставин.

Таким чином виключення з валових витрат 1 кварталу 2007 р. витрат на оплату маркетингових послуг є безпідставним і ґрунтуються лише на суб’єктивній оцінці господарської операції платника податку.

Зважаючи на вищенаведені обставини, податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківській області № 0001032310/0 від 07.08.07 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 589484,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 153768,0 грн., є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом першої інстанції було встановлено, що при перевірці питання правильності формування податкового кредиту по ПДВ перевіряючими були виявлені порушення підприємством вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», пов’язані з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 775119,8 грн., не підтверджену податковою накладною, оскільки на момент перевірки у позивача була відсутня зазначена в реєстрі податкова накладна № 102/4.

В поясненнях в судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що дана податкова накладна була пред’явлена перевіряючим, але не була взята ними до уваги, що не спростовано представником відповідача.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що під час розгляду справи до матеріалів справи позивачем було представлено податкову накладну № 102/4 від 31.05.06 р., виписану ПП «Промтекс 2005» на загальну суму 4650718,8 грн., в т.ч. 775119,8 грн.

З даними висновкам суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки відповідач не надав належних доказів у їх спростування, а тому податкове повідомлення-рішення правомірно скасоване в частині донарахування ПДВ в сумі  775119,8 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 387560,0 грн.

В акті перевірки записано, що згідно наданих до перевірки документів (оборотно-сальдові відомості по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи», відомості про валові доходи за 1 квартал 2007 р.) сума податкових зобов'язань за березень 2007 р. складає 630587,0 грн. Але позивач до декларації з ПДВ за березень 2007 р. відніс податкові зобов'язання на суму 612638,0 грн., що є порушенням п. 4.1 ст. 4, п. 7.3.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» і це призвело до заниження суми податкових зобов'язань за березні 2007 р. на 17949,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не викладено обґрунтування щодо незаконності визначення відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ на суму 17949,0 грн., а тому підстав для визнання незаконним прийнятого рішення суд не знаходить.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що обов’язок доведення правомірності прийнятого рішення п. 2 ст. 71 КАС України покладений на орган владних повноважень, а не особу, яка оскаржує це рішення.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). В п. 7.3.1 ст. 7 Закону  датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах та поясненнях відповідач не вказує яким чином позивачем при визначенні податкового зобов’язання по ПДВ за березень 2007 р. були порушені вищенаведені норми, в чому полягає неправильне визначення бази оподаткування та дати виникнення податкових зобов’язань. Також представником відповідача не надані пояснення яким чином ці порушення були виявлені на підставі документів не первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на підставі бухгалтерських регістрів, які не містять відомостей такого роду.

Зважаючи на те, що відповідачем не виконані вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не доведена належним чином законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001042310/0, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що судове рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ПП фірма „Продсервіс" в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 163, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПП фірми «Продсервіс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2007 року по справі№ 2-а-2001/07 – задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2007 року по справі№ 2-а-2001/07 за позовом ПП фірми «Продсервіс»до Харківської ОДПІ Харківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001042310/0 від 07 серпня 2007 року та №0001032310/0 від 07 серпня 2007 року.

Апеляційну скаргу Харківської ОДПІ Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.11.2007 року по справі№ 2-а-2001/07 -  залишити без задоволення.

Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий                                                                                       Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                        Н.С. Водолажська

Н.В. Шевцова

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.06.2008 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                                    Н.С. Водолажська