Постанова № 20703456, 22.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа № 5008/1080/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівМурська Х.В.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МаЛес-Синевир-Тур»(надалі ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур») б/н та б/д

на рішеннягосподарського суду Закарпатської області від 11.10.2011р.

у справі№ 5008/1080/2011

за позовом: ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур», с. Синевирська Поляна Між гірського району

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (надалі РВ ФДМУ по Закарпатській області), м. Ужгород

до відповідача-2:Національного природного парку «Синевир», м. Синевир

про:зобов`язання укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди нерухомого майна від 26.06.2006 № 111-06/06-05,

за зустрічним позовом: РВ ФДМУ по по Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача:ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур», с. Синевирська Поляна Міжгірського району

прозобов`язання відповідача за зустрічним позовом повернути за Актом приймання-передачі будинок мисливця та про стягнення 11761,91грн. неустойки за фактичне користування державним майном (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 04.10.2011),

за участю представників сторін:

від відповідача-2 за первісним позовом : ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи)

решта представників сторін в судове засідання: не з`явились

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбаченні ст.ст. 22, 28 ГПК ЦК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.10.2011р. у справі №5008/1080/2011 (суддя Л.М. Якимчук) у задоволенні первісних позовних вимог ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»до РВ ФДМУ по Закарпатській області та до Національного природного парку «Синевир»про зобов`язання укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди нерухомого майна від 26.06.2006 № 111-06/06-05 відмовлено повністю. Зустрічні позовні вимоги РВ ФДМУ по Закарпатській області до ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»задоволено. Зобов`язано ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»повернути балансоутримувачу - Національному природному парку «Синевир»по акту прийому передачі окремо розташований будинок мисливця загальною площею 259,65 кв.м., який знаходиться за адресою: Міжгірський район, с.Синевирська Поляна, 355 «А». Стягнуто з ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»на користь РВ ФДМУ по Закарпатській області неустойку за користування державним майном у сумі 11761,91грн. Стягнуто з ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»в дохід державного бюджету України 202,61грн. державного мита та 236,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що спірне орендоване майно належить НПП «Синевир на праві власності». Також судом залишено поза увагою відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачем на адресу ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»заяви про припинення договору оренди у відповідності до норм чинного законодавства України. Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено останньому у продовженні терміну розгляду справи до отримання відповідей на подані позивачем запити, чим було позбавлено останнього доводити власну правову позицію.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.2011р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання 20.12.2011р. не з`явився, надіслав клопотання від 19.12.2011р. про відкладення розгляду справи у зв`язку з відрядженням останнього до м. Києва, проте доказів на підтвердження вказаного суду не подав. Також слід зазначити, що представник позивача у попередньому судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.

Колегія суддів, порадившись, ухвалила клопотання позивача відхилити, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Тобто, позивач мав час забезпечити в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Відповідач-1 за первісним позовом в судове засідання жодного разу не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає вказану апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв`язку з чим просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між РВ ФДМУ по Закарпатській області (Орендодавець) та ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»(Орендар) 26.06.2006р. було укладено договір оренди № 111-06/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування: окремо розташований будинок мисливця загальною площею 259,65 кв.м., розміщений за адресою: Міжгірський р-н, с. Синевирська Поляна, 355 «а», вартість якого визначена згідно звіту про оцінку станом на 28.02.2006 у сумі 173756грн., що знаходиться на балансі Національного природного парку "Синевир". Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 26.06.2006р. по 25.06.2011р. включно (п. 10.1. договору).

Майно, що передається в оренду, належить Національному природному парку «Синевир»(державна власність) на підставі Свідоцтва про право власності , виданого Син. Полянською сільською радою 25.04.2005р. на підставі рішення виконкому цієї ж ради за № 23 від 19.04.2005р., реєстраційний номер 10595813 (п.1.2. договору). Цільове призначення майна, переданого в оренду, під розміщення готелю (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. спірного договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання передачі майна.

Факт передачі Орендодавцем майна Орендарю підтверджується Актом приймання-передачі майна в оренду від 26.06.2006р. підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками (том І а.с. 15).

Зміни та доповнення до даного договору можливі за взаємною згодою сторін і укладаються відповідно до чинного законодавства та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, при цьому зміни щодо продовження терміну дії договору повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди (п.п.10.3, 10.4).

Пунктом 2.4. договору сторони визначили, що у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

У відповідності до па. 10.9. договору чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається матеріалів справи, Міністрерством охорони навколишнього природного середовища України 17.12.2010р. було надіслано лист № 26074/27/10-10 на адресу позивача, начальника РВ ФДМУ по Закарпатській області (відповідача 1), та НПП "Синевир" (відповідача 2), яким було повідомлено про непродовження терміну дії договорів оренди, у зв"язку з тим, що орендоване майно буде використовуватись для власних потреб НПП "Синевир" (том ІІ - а.с.2).

Окрім того, листом від 28.12.2010 №831 відповідач - 2 також попередив позивача, покликаючись на вищезазначений лист Міністрерства охорони навколишнього природного середовища України, про непродовження договору у зв"язку з тим, що орендоване майно буде використовуватись для власних потреб НПП "Синевир" (том І а.с. 40).

Також слід зазначити, що 22.02.2011р. відповідач-2 повторно надіслав на адресу позивача попередження про непродовження договору у зв"язку з тим, що орендоване майно буде використовуватись для власних потреб НПП "Синевир" (том І а.с. 41).

В матеріалах справи також містяться листи РВ ФДМУ по Закарпатській області від 31.05.2011 №11-06-01736 та від 11.07.2011 №11-06-02107, яким останній повідомляв позивача щодо припинення спірного договору оренди та направляв для підписання Акт приймання передавання (повернення) орендованого майна у відповідності до умов вищезазначеного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (том І а.с. 44, том ІІ а.с. 23,24, докази надсилання листів долучені до матеріалів апеляційного провадження) Проте, як видно з матеріалів справи, вказані листи позивачем були залишені без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст.. 284 Господарського кодексу України строк дії і умови договору визначаються за погодженням сторін.

Частиною 1 ст.777 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладання договору найму на новий строк, зобов”язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладання договору припиняється.

Зокрема, таке право має наймач, який належно виконує свої зобов"язання (ч.1 ст.777 ЦК України).

Аналогічне право наймача передбачене також ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, крім випадків якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як зазначалось вище, власником майна завчасно у встановленому законодавством порядку було повідомлено Орендаря - ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»про намір використовувати спірний об`єкт оренди для власних потреб, підтвердженням чого є долучені до матеріалів апеляційного провадження копії поштових повідомлень про вручення останньому вищезазначених листів, що спростовує твердження скаржника про відсутність доказів направлення відповідачем на адресу ТзОВ «МаЛес-Синевир-Тур»заяви про припинення договору оренди.

Окрім того, у відповідності до п. 10.1. спірного договору строк його дії закінчився 25.06.2011р., таким чином договір оренди № 111-06/06-05 від 26.06.2006р. припинив свою дію 26.06.2011р.

У відповідності до приписів ст.. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 10.9. оспорюваного договору - договір оренди припиняється, зокрема у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»про зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 до укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди № 111-06/06-05 від 26.06.2006р. строком на 5 років є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Окрім того, частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Такого способу захисту цивільних прав, як зобов`язати до укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди вказаними нормами закону не передбачено, а відтак, суд апеляційної інстанції вважає що судом першої інстанції правомірно відмовлено ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»у задоволенні даних позовних вимог.

У заявлених зустрічних позовних вимогах (з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог) РВ ФДМУ по Закарпатській області просило зобов`язати ТзОВ “МаЛеС-Синевир-Тур»повернути балансоутримувачу по акту приймання-передавання окремо розташований будинок мисливця, загальною площею 259,65 кв.м., розміщений за адресою:Міжгірський район, с. Синевирська Поляна, 355 «а» та перебуває на балансі Національного природного парку «Синевир»та стягнути з останнього 11176,91грн. неустойки за фактичне користування вищезазначеним державним майном. Дані вимоги мотивовані тим, що термін дії договору оренди нерухомого майна від 26.06.2005 №111-06/06-05 закінчився 26.06.2011, а відтак ТзОВ “МаЛеС-Синевир-Тур» зобов"язане повернути орендоване майно згідно акту приймання-передавання, однак, станом на 29.08.2011 майно не повернув.

Дані вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, є обгрунтованими, підставними та підтвердженими матеріалами справи, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічну вимогу містить і стаття 785 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначалось вище, п. 2.4. спірного договору оренди сторони передбачили, що у разі його припинення майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі.

Проте, хоча термін дії договору № 111-06/06-05 від 26.06.2006р. закінчився 25.06.2011р. Орендар - ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур» в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору не повернув балансоутримувачу Національному природному парку «Синевир»спірне орендоване майно.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як видно з матеріалів справи, РВ ФДМУ по Закарпатській області 17.08.2011р. на адресу ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»було надіслано лист № 11-06-02547 щодо сплати неустойки за користування майном (том ІІ а.с. 25) у зв`язку з невиконання останнім обов`язку щодо повернення майна після припинення договору оренди № 111-06/06-05 від 26.06.2006р., а саме з 26.06.2011р. у зв`язку з чим просив терміново погасити неустойку за користування спірним майном.

Беручи до уваги вищенаведене та враховуючи те, що Орендарем - ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»порушено умови спірного договору щодо повернення орендованого майна у зв`язку із закінченням терміну його дії, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено зустрічні позовні вимоги РВ ФДМУ по Закарпатській області та зобов`язано ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»повернути балансоутримувачу Національному природному парку «Синевир»по акту прийому-передачі вищезазначений спірний об`єкт оренди та підставно стягнуто з ТзОВ «МаЛеС-Синевир-Тур»неустойку в розмірі 11761,91грн. за користування вищевказаним державним майном.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення господарського суду Закарпатської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.10.2011р. у справі № 5008/1080/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 ГПК України.

3.Справу передати в місцевий господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді Х.В. Мурська

О.Л. Мирутенко