Постанова № 20703403, 21.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 5008/1244/2011

місто Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

судді - доповідача Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Процик Т.С.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 б/н від 23.11.2011 року (вх. № 785 від 02.12.2011 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року (суддя Тисянчин В.М.)

у справі № 5008/1244/2011

за за позовом Карпатського біосферного заповідника, м.Рахів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Рахів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород

про стягнення 14918,33 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача : не зявився (належно повідомлений);

від третьої особи: не зявився (належно повідомлений).

Судом розяснено представнику позивачу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року у цій справі (суддя Тисянчин В.М.) задоволено позов Карпатського біосферного заповідника до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: стягнено з відповідача на користь позивача 14918,33 грн., в тому числі 13364,70 грн. основного боргу, 1195,70 грн. пені, 357,93 грн. заборгованості за надані комунальні послуги, та відшкодовано судові витрати по справі: 149,19 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду в цій справі, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі від 23.11.2011 року, відповідач вважає, що оскаржене в даній справі рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та за невідповідності висновків суду, фактичним обставинам справи, а тому просить його скасувати в частині стягнення з неї 12639,45 грн. основного боргу, 1195,70 грн. пені та судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в поданому до неї позові та перерахувати судові витрати по справі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з неї на користь позивача 12639,45 грн. основного боргу по орендній платі, що складається з нарахованої позивачем сум податку на додану вартість, на всю суму орендної плати, виходячи з базової ставки за липень 2007 року 1180 грн., що підлягала сплаті як безпосередньо позивачу, так і Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Закарпатській області, по серпень 2011 року, оскільки Карпатський біосферний заповідник не є стороною договору оренди № 60-07/06-05 від 15.07.2007 року, а лише балансоутримувачем орендованого майна, та отримувачем 50% орендної плати, тоді як орендодавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, яке відповідно до законодавства не є платником вказаного вище податку. Враховуючи відсутність, на думку апелянта, підстав для нарахування йому орендної плати та боргу по ній, то немає підстав для стягнення пені.

Карпатський біосферний заповідник у відзиві на апеляційну скаргу № 1080 від 20.12.2011 року (вх. № 10020 від 21.12.2011 року) доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача заперечив, посилаючись на те, що відповідно до змісту договору оренди № 60-07/06-05 від 15.07.2007 року та положень ст. 202 Цивільного кодексу України, Карпатський біосферний заповідник є стороною вказаного договору, який є трьохстороннім договором. Вказує на те, що відповідно до договору оренди нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. В спірному випадку, продовжує позивач, він є зареєстрований як платник ПДВ, і відповідно до п.п. 7.2.4 та 7.3.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зобовязаний нараховувати вказаний податок з орендної плати ПП ОСОБА_2 на загальних підставах. Також посилається на те, що він постійно усно повідомляв відповідача про наявну заборгованість по договору, оскільки орендоване приміщення знаходиться за однією адресою з позивачем.

Від апелянта та третьої особи представники в судове засідання не з'явились. Ухвали суду апеляційної інстанції надсилались апелянту на адресу, нею ж зазначену, як в апеляційній скарзі, так і на конверті, адресованому місцевому господарському суду. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи повідомлення всіх учасників судового процесу належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями, витягом з реєстру згрупованих рекомендованих відправлень суду від 06.12.2011 року, необовґязковість явки представників в судове засідання згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 року, достатність матеріалів справи, а також враховуючи встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, зробила висновок про можливість розгляду апеляційної скарги відповідача в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 слід залишити без задоволення. При цьому, суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди № 60-07/06-05 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.08.2007 року (надалі -Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач зобовязувався передати в оренду відповідачу вбудовані приміщення (№№ 1-5) за планом) площею 97,32 кв.м., розташовані на другому поверсі двоповерхової адмінбудівлі, яка розміщена за адресою: м.Рахів, вулиця Красне Плесо, 77 та перебуває на балансі Карпатського біосферного заповідника, терміном згідно додаткового договору від 09.08.2010 року по 14 серпня 2012 року.

Пунктом 3.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (із змінами та доповненнями) та на підставі пропозиції, запропонованої приватним підприємцем ОСОБА_2, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди червень 2007 року 1180 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору оренди).

Згідно з п. 3.3 Договору оренди відповідач зобовязався сплачувати орендну плату таким чином: у розмірі 50 % орендної плати на розрахунковий рахунок Карпатського біосферного заповідника (балансоутримувачу), та 50% орендної плати до державного бюджету на рахунок державного казначейства, щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за звітним.

Як вбачається з акту приймання-передачі майна від 15.08.2007 року, підписаного представниками обох сторін, позивачем було виконано свої зобовязання за Договором оренду щодо фактичної передачі майна в оренду відповідачу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобовязань по Договору оренди щодо оплати орендної плати належними чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 13364,70 грн. станом на 10.09.2011 року, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, поданими позивачем: актом № 21 від 30.09.2011 року планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КРУ Мінприроди України за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року; та розрахунком заборгованості.

При цьому слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, самої апеляційної скарги, відповідач не подав доказів в спростування правильності вказаної суми боргу за спірний період, а заперечує борг в сумі 12639,45 грн., посилаючись на те, що позивач не має права нараховувати та стягувати в рахунок орендної плати суми податку на додану вартість, нарахованого, виходячи з базової ставки орендної плати за липень 2007 року, з врахуванням індексацій за наступні місяці, оскільки він не є стороною договору, а лише отримувачем 50% орендної плати, а орендодавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частина 1, 2 ст. 509 цього ж Кодексу передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, в тому числі й з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 540 Цивільного кодексу України передбачено, що у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що позивач як кредитор в спірних правовідносинах в частині отримання 50% орендної плати має право вимагати від боржника відповідача оплати заборгованості по Договору оренди.

Щодо заперечення апелянта про те, що позивач не має права нараховувати та стягувати в рахунок орендної плати суми податку на додану вартість, нарахованого, виходячи з базової ставки орендної плати за липень 2007 року, з врахуванням індексацій за наступні місяці, то вони спростовуються нормами п.п. 7.2.4 та 7.3.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 3.2 Договору оренди. Обовязок позивача як платника податку на додану вартість і балансоутримувача майна, переданого відповідачу в оренду, нараховувати податок на додану вартість з орендної плати орендарю підтверджується й листом Державної податкової інспекції у Рахівському районі від 28.02.2008 року № 2015/10/31-00.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про поставність поданого позову в частині стягнення боргу по орендній платі в сумі 13364,70 грн.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність заборгованості по орендній платі, враховуючи умову п. 3.6 Договору оренди, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст. ст. 267, 546, 548 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, підставно задоволив позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1195,70 грн. пені за несвоєчасне оплату орендної плати.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення 357,93 грн. на відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю, нарахованих відповідно до умов п. 5.8 договору оренди № 60-07/06-05 від 15.08.2007 року та п. 2 договору № 195 від 15.08.2007 року, оскільки вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, й не заперечується відповідачем.

За наведеного, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2011 року від апелянта вимагалось подати суду докази доплати судового збору в сумі 630,75 грн. відповідно до вимог п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, однак вказаних вимог ухвали виконано не було, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про достягнення з відповідача в доход Державного бюджету вказаної суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) в доход Державного бюджету 630 грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (УДК у Личаківському районі м.Львова, код ЄДРПОУ 22389406, ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок 31210206700006), про що місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач Дубник О.П.

СуддіСкрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено 27.12.2011 року