Постанова № 20703369, 13.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 5010/2039/2011-5/103

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Гриців В. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача –Лоскутова А. О. –представник

від відповідача (апелянта) –Вишневецька В. М. –представник

розглянув апеляційну скаргу Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТОВ Лісової компанії «Осмолода», смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область № 50 від 18.11.2011 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2011 р. (суддя Цюх Г. З.)

у справі № 5010/2039/2011-5/103

за позовом ТОВ «Джей Ей Еф Україна», м. Львів

до відповідача Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТОВ Лісової компанії «Осмолода», смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості в розмірі 98 474, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2011 р. у справі № 5010/2039/2011-5/103 позов ТОВ «Джей Ей Еф Україна», м. Львів задоволено, з Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТОВ Лісової компанії «Осмолода», смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область на користь позивача стягнуто 68 200 грн. боргу (повернення попередньої оплати за непоставлений товар), 5 648, 29 грн. пені, 6 650, 40 грн. відсотків за користування чужими коштами, 17 975, 73 грн. збитків, 984, 74 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши попередню оплату по договору від позивача, не виконав свої договірні зобов’язання, у зв’язку з чим позивач правомірно вимагав повернення оплачених коштів, на суму яких нарахував проценти за користування чужими коштами, пеню та зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що договір поставки, який є предметом розгляду у даній справі, не містить істотних умов, встановлених законодавством, а тому не може вважатись укладеним в розумінні 638 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що твердження апелянта про те, що у договорі поставки відсутні загальна кількість, асортимент, ціна, одиниця виміру та строки поставки товару, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спростовуються змістом договору, зокрема, п.п. 1.3 –1.6, п. 2.4.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між СП ТОВ Лісовою компанією «Осмолода»(постачальник) та ТОВ «Джей Ей Еф Україна»(покупець) 05.05.2011 р. укладено договір поставки № 11-05/11L, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язався передати (поставити) сосновий зрощений євробрус 72х86х6000 мм (товар) в обумовлені договором строки покупцю, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму, що вказана у рахунку-фактурі, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно п. 4.3 договору, покупець зобов’язаний здійснити часткову передоплату в розмірі 50 % від вартості товару вказаному у рахунку-фактурі, протягом 5 календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури.

Відповідачем виставлено рахунки-фактури, зокрема № СФ-0000001 від 25.05.2011 р. на суму 120 000 грн. та № СФ0000004 від 22.06.2011 р. на суму 16 400 грн.

На виконання умов договору, позивачем здійснено передоплату в розмірі 50 % вартості товару, а саме 68 200 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку 26007000111854: від 25.05.2011 р. на суму 60 000 грн.; від 23.06.2011 р. на суму 8 200 грн.

У п. 2.4 договору сторони передбачили, що поставка товару постачальником покупцеві здійснюється не пізніше 30 календарних днів від дня здійснення покупцем передоплати в розмірі 50 % від вартості товару вказаному у рахунку-фактурі. Однак, відповідач товар в обумовлені договором строки не поставив.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про поставку товару (лист № 189 від 22.08.2011 р., який отримано представником відповідача 08.09.2011 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.) Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, товар не поставив, кошти сплачені як передоплата за товар не повернув.

Також у зв’язку з невиконанням у добровільному порядку умов договору поставки позивач повідомив відповідача про намір звернення до суду за захистом своїх порушених прав (лист-повідомлення № 238-1п від 03.10.2011 р.), направлення якого підтверджується фіскальним чеком № 8591 від 07.10.2011 р. та описом вкладення до цінного листа. Проте, відповідачем залишено такий лист без відповіді та належного реагування.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Нормою ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 цієї ж статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Отже, борг відповідача перед позивачем становить 68 200 грн., що є передоплатою в розмірі 50 % вартості товару.

Таким чином, вимога позивача про повернення попередньої оплати за непоставлений товар правомірно задоволена судом першої інстанції.

Разом з тим, суд зазначає, що твердження апелянта про те, що у договорі поставки відсутні загальна кількість, асортимент, ціна, одиниця виміру та строки поставки товару, не беруться до уваги, оскільки спростовуються змістом договору, зокрема, п.п. 1.3 –1.6, п. 2.4.

Також апеляційна інстанція не бере до уваги посилання апелянта про те, що дані відносини поставки мають позадоговірний характер, з огляду на те, що суду не подані і в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування між сторонами інших договорів. При цьому, поставка товару та виставлення рахунків за нього здійснювались саме на підставі договору № 11-05/11L від 05.05.2011 р.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватись в порядку ст. 536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором.

Відповідно до п. 5.5.1 договору, у випадку прострочення строку поставки, вказаного у п. 2.4 договору, більше ніж на 20 календарних днів, постачальник повинен повернути покупцеві всі кошти, які він отримав від покупця відповідно до п. 4.3 договору та сплатити відсотки за користування коштами покупця згідно ст. 536 ЦК України, у розмірі 0, 1 % на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Так, за прострочення строку поставки товару, вказаного у п. 2.4 договору, більше ніж на 20 календарних днів, відповідачу нараховані позивачем відсотки за користування коштами покупця в сумі 6 650, 40 грн., що апеляційна інстанція також вважає підставним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 5.5 договору, за порушення строків поставки товару постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості недопоставленого/непоставленого товару за кожний день прострочення.

Так, за порушення строків поставки товару відповідачу нараховано пеню в сумі 5 648, 29 грн.: за період прострочення з 25.06.2011 р. по 03.10.2011 р. –5 146, 85 грн. (на суму 120 000 грн.); за період з 24.07.2011 р. по 03.10.2011 р. –501, 44 (на суму 16 400 грн.).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Отже, позовна вимога про стягнення пені в сумі 5 648, 29 грн.: за період прострочення з 25.06.2011 р. по 03.10.2011 р. –5 146, 85 грн. (на суму 120 000 грн.); за період прострочення з 24.07.2011 р. по 03.10.2011 р. –501, 44 грн. (на суму 16 400 грн.) правомірно задоволена судом першої інстанції.

Апеляційний господарський не погоджується з висновком судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 17 975, 73 грн. збитків з огляду на наступне.

Так, Спільному Українсько-Ізраїльському підприємству ТОВ Лісовій компанії «Осмолода» нараховано збитки в сумі 17 975, 73 грн.

Позивач вказує на те, що договір поставки № 11-05/11L від 05.05.2011 р. укладено сторонами з метою виконання договору поставки № 28/01-11L від 28.01.2011 р., що укладено між ТОВ «Джей Ей Еф Україна»та ВАТ «Інтерресурси». Товар, який позивач зобов’язався поставити ВАТ «Інтерресурси»згідно договору поставки № 28/01-11L від 28.01.2011 р. –це товар, який позивач мав отримати від відповідача згідно договору поставки № 11-05/11L від 05.05.2011 р.

На виконання умов договору поставки № 28/01-11L від 28.01.2011 р. ВАТ «Інтерресурси» перерахувало ТОВ «Джей Ей Еф Україна»кошти в сумі 130 375, 73 грн., як передоплату в розмірі 100 % вартості товару. Однак, у зв’язку з неможливістю виконати зобов’язання взяті на себе за договором поставки № 28/01-11L від 28.01.2011 р., позивач повернув отримані кошти ВАТ «Інтерресурси».

Позивач зазначив, що мав на меті придбати товар у відповідача для ВАТ «Інтерресурси» на загальну суму 112 400 грн. та продати –за 130 375, 73 грн., тобто отримати дохід в розмірі 17 975, 73 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом норм ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, встановлені договором або законом такі правові наслідки, як відшкодування збитків, настають за порушення зобов'язання і є мірами цивільно-правової відповідальності.

Аналіз норм ЦК України, ГК України, що регулюють умови та порядок відшкодування збитків за порушення зобов’язань, показує, що для застосування такої міри відповідальності необхідно є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та понесеними збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

Проте, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою відповідача (невиконання договору поставки № 11-05/11L від 05.05.2011 р.) та збитками позивача у зв’язку із поверненням отриманих від ВАТ «Інтерресурси»коштів по договору, який не є предметом розгляду даної справи, а отже колегія суддів вважає, що відсутній складу цивільного правопорушення та підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Разом з тим, посилання позивача на упущену вигоду, тобто неодержаний ним прибуток, не береться судом до уваги з огляду на те, що позивач, обґрунтовуючи підстави для відшкодування збитків, не наводить повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких він поніс збитки у розмірі 17 975, 73 грн. Крім цього, термін дії договору № 11-05/11L сторонами встановлено до 31.12.2011р.,тобто на час розгляду справи договір не припинено.

Також, позивач не надав жодних документів, які свідчили б про неотримання прибутку саме з вини відповідача.

За наведених обставин, сума в розмірі 17 975, 73 грн. безпідставно заявлена позивачем як збитки, а отже, в цій частині в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ч. 10 ст. 105 ГПК України у зв’язку з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції судові витрати підлягають новому розподілу пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТОВ Лісової компанії «Осмолода», смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2011 р. у справі № 5010/2039/2011-5/103 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 17 975, 73 грн. збитків. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові ТОВ «Джей Ей Еф Україна», м. Львів до Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТОВ Лісової компанії «Осмолода», смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область про стягнення 17 975, 73 грн. збитків відмовити.

Стягнути з Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТОВ Лісової компанії «Осмолода», вул. 22 Січня, 83, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77614 (ідентифікаційний код 31563007) на користь ТОВ «Джей Ей Еф Україна», вул. Зелена, 147, м. Львів, 79035 (ідентифікаційний код 34760531) 804, 99 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 192, 92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Гриців В. М.

Суддя Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 21.12.2011 р.