Постанова № 20703354, 14.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.11 Справа № 5015/3965/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКордюк Г.Т.

суддівДавид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «АМП»

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року

у справі № 5015/3965/11

за позовом: ОСОБА_1 відкрите товариство, м. Стальова Воля, Республіка Польща

до: Приватного підприємства «АМП», м. Дрогобич Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 4983,26 євро.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2. представник

від відповідача: не звявився

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року у справі №5015/3965/11 (суддя Мазовіта А.Б.) позовні вимоги ОСОБА_1 відкрите товариство задоволено частково: стягнуто з ПП «АМП»на користь ОСОБА_1 відкрите товариство 2 323,20 євро сплачених за не поставлений товар, 178,56 євро пені, 25,10 євро державного мита, 118,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що позивач, на виконання умов контракту № 01-46 від 09.10.2010 року перерахував на рахунок відповідача 2323,20 євро попередньої оплати. Однак, відповіч умови контракту щодо поставки товару не виконав, у звязку з чим, на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, сума попередньої оплати підлягає поверненню покупцю позивачу у справі. Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок, що в силу п. 9.1 контракту № 01-46 від 09.10.2010 року, спір підлягає розгляду в господарському суді Львівської області та з застосуванням права відповідно до ч. 2 та 3 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», виходячи з того, що стороною, яка повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору є продавець за договором ПП «АМП», який знаходиться в Україні.

Також, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що перевіривши правильність розрахунків сум пені та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені повинен становити 178,56 євро (2323,20 Х 181 (з 06.11.2010 р. по 05.05.2011 р.) Х 15,5% / 365) .

ПП «АМП»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю, оскільки судом першої інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що:

представлена суду першої інстанції копія контракту не відповідає оригіналу в частині п. 1.1, 2.1, 3.2, 7.1, 7.3 та 9.1, зокрема в частині умов поставки товару, в оригіналі договору визначено, що поставка брикетів здійснюється із складу продавця м. Дрогобич або іншого міста згідно додатку до договору, однак по контракту поставка здійснюється на склад покупця м. Стальова Воля;

фактично спір між сторонами повинен вирішуватись у Міжнародному комерційному арбітражі в м. Києва, оскільки між сторонами є домовленість щодо такого порядку вирішення спорів;

після здійснення оплати позивачем за товар, відповідач повідомив його про обовязок отримати товар по умовах договору на складі продавця, проте позивач до цього часу товар зі складу продавця не забрав;

відповідач згідно умов договору не брав на себе обовязку доставляти товар по місцю знаходження позивача (покупця), а тому повідомлення останнього про знаходження товару на складі продавця і готовність його до відвантаження, обовязок продавця щодо передачі товару у власність як покупцеві вважається виконаним.

Окрім цього, скаржник зазначає, що копія контракту не слугує письмовим доказом по справі, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами оригіналом контракту, рахунку-фактури, однак у звязку з вирішенням спору буз участі відповідача,судом першої інстанції ця обставина не врахована та оригінали документів не витребувані і не перевірені.

Представник позивача в судовому засіданні, у поданому на апеляційну скаргу відзиві від 30.11.2011 року та поясненні від 14.12.2011 року, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у ньому. А саме, позивач зазначає, що долучений до матеріалів справи контракт № 01-46 від 19.10.2010 року, укладено між сторонами шляхом факсимільного звязку, а тому оригіналу контракту не існує. Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до рахунку-фактури № 88, який надісланий позивачу факсимільним звязком, покупець погодився на умови поставки FCA (склад продавця м. Дрогобич, Україна), що підтверджується тим, що 26.10.2010 року ним було замовлено транспортне перевезення, яке було прийнято перевізником «Лук-Транс». Однак, прибувши 27.10.2011 року на склад відповідача в м.Дрогобич, останній обовязку щодо поставки (передачі) товару не виконав та перевізнику його не передав.

Відповідач в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

Судом першої інстанції встановлено:

19 жовтня 2010 року за допомогою факсимільного звязку між ОСОБА_1 відкрите товариство (Республіка Польща) та ПП «АМП» укладено контракт №01-46, відповідно до п. 1.1 якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купляє на умовах DDU (склад покупця 37-450 Stalowa Wola чи інше місто згідно додатку до контракту, Польща) брикети паливні з тирси твердих порід (дуб, бук, граб та ін.) ПІНІ КЕЙ (PINI&KAY) згідно специфікації, яка є невідємною частиною даного контракту.

Право на укладення даного контракту, доповнень, документів, що стосуються його виконання факсимільним звязком сторони передбачили у п. 10.4 контракту.

На виконання умов контракту, сторони факсимільним звязком затвердили специфікацію № 1 до контракту № 01-46 від 19.10.2010 року.

Відповідно до п. 6.1 контракту, оплата за поставлений товар здійснюється на підставі 100% попередньої оплати відповідно до виставленого рахунку-фактури, за 1-2 дні до відвантаження товару.

На виконання умов контракту, відповідач надіслав позивачу факсимільним звязком рахунок-фактуру № 88 від 19.10.2010 року (а.с. 15), відповідно до умов якого сторони погодили поставку товару в кількості 21,120 тонн на загальну суму 2323,20 євро, на умовах FCA склад продавця м. Дрогобич, Україна.

Позивач 26.10.2010 року перерахував відповідачу згідно рахунку-фактури № 88 від 19.10.2010 року 2 323,20 євро., що підтверджується банківським підтвердженням виконання операції від 20.05.2011 року (а.с. 19).

Пунктом 7.1 контракту № 01-46 від 19.10.2010 року передбачено, що з моменту отримання 100% передоплати за товар продавець зобовязується на протязі 3-8 днів підготувати товар в повному обсязі і асортименті, після отримання оплати відвантажити протягом 1-2 днів.

Однак, як зазначив позивач, відповідач свої зобовязання перед ним щодо поставки товару не виконав, оскільки при прибутті перевізника за визначеною відповідачем адресою, останній оплачений товар на загальну суму 2323,20 євро позивачу не передав. В звязку з вищенаведеним позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 2323,20 євро попередньо сплачених за непоставлений товар.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП «АМП»підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного:

Як зазначалось вище, у справі між сторонами укладено контракт № 01-46 від 19.10.2010року, відповідно до розділу 1 «Предмет контракту», якого продавець продає, а покупець купляє на умовах DDU (склад покупця 37-450 Stalowa Wola чи інше місто згідно додатку до контракту, Польща) брикети паливні з тирси твердих порід (дуб, бук, граб та ін.) ПІНІ КЕЙ (PINI&KAY) згідно специфікації, яка є невідємною частиною даного контракту.

На вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2011 року, ні позивач ні відповідач оригіналу контракту не подано, представник позивача пояснив, що укладення контракту відбулось шляхом направлення факсу відповідачем (вгорі сторінок контракту наявний підпис факсу), що відповідає ч. 3 ст. 181 ГПК України.

Враховуючи, що відповідач іншого примірнику (оригіналу контракту) не подав, тому його твердження в апеляційній скарзі, що умови оригіналу контракту передбачають вирішення спору у Міжнародному комерційному арбітражі в м. Києві та умови поставки передбачають поставку зі складу продавця м. Дрогобич не є доведеними у встановленому законом порядку.

Однак, апеляційна інстанція погоджується, що місцем поставки сторони узгодили м.Дрогобич, з огляду на те, що виставлений по факсу рахунок-фактура № 88 від 19.10.2010 року, який прийнято покупцем до оплати та виконаний, зазначає умови поставки FCA (склад продавця м. Дрогобич, Україна).

Погодження покупцем місця поставки, зазначеного в рахунку-фактурі, підтвердив представник позивача в судовому засіданні та зазначив, що ним було замовлено транспортне перевезення, яке було прийнято «Лук-Транс»як перевізником щодо поставки товару зі складу в м. Дрогобич, що підтверджується нотаріального посвідченою копією з перекладом транспортного замовлення № 148/2010 від 26.10.2010 року, заявою-поясненням перевізника від 27.10.2011 року та CMR перевізника, яка підтверджує факт отримання замовлення від позивача. Однак, прибувши в м. Дрогобич, вул. Раневицька, 21, перевізник не знайшов вищевказаної фірма та завантаження не здійснено.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума передньої оплати в розмірі 2323,20 євро підлягає поверненню позивачу у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за контрактом.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обмеження нарахування пені за не поставку товару подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами і доповненнями) та нарахування пені за шість місяців, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Як вбачається із позовної заяви позивача та контракту № 01-46 від 19.10.2010 року, позивач нараховує відповідачу пеню у відповідності п. 7.1 контракту, тобто за не поставку товару в обумовлений термін, в той час як норми вищевказаного Закону регулюють питання відповідальності субєктів господарювання за невиконання грошових зобовязань. Оскільки, у відповідача зобовязання по договору є поставка товару в обумовлений термін та місце, що не є грошовим зобовязанням, тому застосування місцевим господарським судом норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»є безпідставним, у звязку з чим висновок суду є невірним.

Крім того, колегія суддів вважає невірним висновок місцевого господарського суду щодо обмеження нарахування пені шістьма місяцями.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищевказана норма Закону є диспозитивною, а не імперативною, а саме встановлює правило, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки, умови контракту № 01-46 від 19.120.2010 року (п. 7.1) встановлює можливість стягнення штрафу з постачальника за кожен день затримки поставки, то відповідно нарахування місцевим господарським судом штрафних санкцій за шість місяців є безпідставним.

Такий висновок апеляційної інстанції узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 18.04.2011 року) та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1624/2011 від 21.11.2011 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Враховуючи, що позивачем в розрахунку зазначено термін прострочки поставки 229 дні (з 06.11.2010 року по 22.06.2011 року), розмір пені встановлений п. 7.1 контракту 0,5 %, тому до стягнення підлягає пеня в розмірі 7,29євро (2323,20 євро х 0,5% х 229 дні / 365 днів).

Крім того, апеляційна інстанція вважає, що за розгляд апеляційної скарги з відповідача належить стягнути державне мито до Державного бюджету України в іноземній валюті Євро.

Згідно з підпунктом «г»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»в редакції Закону України від 07.07.2011 року № 3610-VI (діяла на момент подання апеляційної скарги), сума державного мита із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заявпро перегляд їх за нововиявленими обставинами становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України, в редакції Закону України № 3445-VI від 31.05.2011 року, чинної на момент подання апеляційної скарги, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок і розмір сплати державного мита в Україна до 01.11.2011 року встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито».

Відповідно д п. 1 розяснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року №02-5/114 «Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита»(зі змінами і доповненнями), ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України.

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Відповідно до ст. 7 Декрету КМ України «Про державне мито»в редакції Закону України від 07.07.2011 року № 3610-VI (діяла на момент подання апеляційної скарги), державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом перерахувань з рахунку платника в кредитній установі. З позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті.

Враховуючи, що позов подано контрагентом нерезидентом про стягнення 2660,06 євро, державне мито ним сплачено в іноземній валюті і відшкодовано судом в іноземній валюті частково, то державне мито за подання апеляційної скарги повинне сплачуватись в іноземній валюті.

Однак, як встановлено апеляційною інстанцією, відповідач подав до апеляційної скарги ксерокопію квитанції № 2131 від 28.09.2011 року про сплату ним 143,00 грн. державного мита.

Вимоги ухвали суду від 04.11.2011 року та від 30.11.2011 року в частині подання оригіналу квитанції, позивач не виконав.

За відсутності належних доказів оплати державного мита відповідно до вимог Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, апеляційна інстанція вважає за необхідне достягнути з відповідача суму державного мита в розмірі встановленому підпунктом «г»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»- 50 відсотків ставки від оспорюваної суми, а саме 12,55 євро, оскільки відповідач оскаржує рішення вцілому.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ПП «АМП»задоволити частково.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року в частині стягнення з ПП «АМП»на користь ОСОБА_1 відкрите товариство 171,27 євро пені та 1,80 євро державного мита скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення.

В стягнені з ПП «АМП»(вул. Раневицька, 21, м. Дрогобич, Львівська область, ідентифікаційний код 33457632) на користь ОСОБА_1 відкрите товариство (CEТA Cazary Zur Tadeusz i Tamara Kurcz spolka jawna, Республіка Польща, м.Стальова Воля, вул. Габріела Натуровіча, 6, 37-450, ідентифікаційний номер NIP: 865-235-78-09, REGON: 831358037) 171,27 євро пені та 1,80 євро державного мита відмовити.

3.Достягнути з ПП «АМП»(вул. Раневицька, 21, м. Дрогобич, Львівська область, ідентифікаційний код 33457632) в дохід Державного бюджету України - 12,55 євро державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Стягнути з ОСОБА_1 відкрите товариство (CEТA Cazary Zur Tadeusz i Tamara Kurcz spolka jawna, Республіка Польща, м.Стальова Воля, вул. Габріела Натуровіча, 6, 37-450, ідентифікаційний номер NIP: 865-235-78-09, REGON: 831358037) на користь ПП «АМП»(вул. Раневицька, 21, м. Дрогобич, Львівська область, ідентифікаційний код 33457632) 1,71 євро державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

6.В решті рішення суду залишити без змін.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддяКордюк Г.Т..

суддяДавид Л.Л.

суддяМурська Х.В.