Постанова № 20692862, 22.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.12.11Справа №2а-3161/11/2770 Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., при секретарі Маненковій А.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1. (довіреність № 3409/9/10-039 від 17.10.2011 року); представника відповідача ОСОБА_2. (довіреність № 101 від 13.05.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя до Міністерства Оброни Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості в розмірі 1184967,82 грн.,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Міністерства Оброни Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості в розмірі 1184967,82 грн. Вказує, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку 64 УНР з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: травень, червень, липень 2009 року. За результатами якої було складено акт від 25.08.2010 року № 539/15-219/07823259/5563/10. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002940152/0 від 31.08.2010 року про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 183 225,06 грн. У результаті процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004670152 від 29.11.2010 року, яким суму податкового зобов'язання було зменшено до 114 862,02 грн. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку 64 УНР з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: липень-серпень 2009 року. За результатами якої було складено акт від 13.12.2010 року № 821/15-219/07823259/9131/10. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0005350152/0 від 29.12.2010 року в сумі 356 872,54 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість. У результаті процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005350152 від 31.03.2011 року, яким суму податкового зобов'язання залишено без змін. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку 64 УНР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.10.07 р. по 30.06.10 року. За результатами якої було складено акт від 16.11.2010 року № 98/234/07823259/10/8357. На підставі вказаного акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000330234/0 від 30.11.2010 р. в сумі 177 161,00 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість; № 0000320234/0 від 30.11.2010 р. в сумі 392 200,50 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями з податку на прибуток. У результаті процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000330234 від 16.05.2011 року, № 0000320234 від 16.05.2011 року, якими суму податкового зобов'язання залишено без змін.

Просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1184967,82 грн.

Ухвалою від 10 жовтня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя поновлено строк звернення до суду з даним позовом. Ухвалою від 10 жовтня 2011 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 10 жовтня 2011 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити. Вказує, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку 64 УНР з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: травень, червень, липень 2009 року. За результатами якої було складено акт від 25.08.2010 року № 539/15-219/07823259/5563/10. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002940152/0 від 31.08.2010 року про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 183 225,06 грн. У результаті процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004670152 від 29.11.2010 року, яким суму податкового зобов'язання було зменшено до 114 862,02 грн. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку 64 УНР з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: липень-серпень 2009 року. За результатами якої було складено акт від 13.12.2010 року № 821/15-219/07823259/9131/10. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0005350152/0 від 29.12.2010 року в сумі 356 872,54 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість. У результаті процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005350152 від 31.03.2011 року, яким суму податкового зобов'язання залишено без змін. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку 64 УНР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.10.07 р. по 30.06.10 року. За результатами якої було складено акт від 16.11.2010 року № 98/234/07823259/10/8357. На підставі вказаного акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000330234/0 від 30.11.2010 р. в сумі 177 161,00 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість; № 0000320234/0 від 30.11.2010 р. в сумі 392 200,50 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями з податку на прибуток. У результаті процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000330234 від 16.05.2011 року, № 0000320234 від 16.05.2011 року, якими суму податкового зобов'язання залишено без змін. Крім того, платник податків 64 Управління начальника робіт було поставлено на податковий облік на підставі самостійно наданої заяви, податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість та з податку на прибуток ним не оскаржене, нараховані за ним суми набули статусу податкового боргу. Також Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя зазначає, що згідно Угоди між Російською Федерацією та Україною «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», Угоди між Україною та Російською Федерацією «Про параметри розподілу Чорноморського флоту»64 Управління начальника робіт відноситься до обєктів морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації, а тому предявлення адміністративного позову до Міністерства оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації є правомірним.

Представник 64 Управління начальника робіт з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що 64 Управління начальника робіт не є законним представником Міністерства оборони Російської Федерації, не Положенням про 64 УНР та іншими документами не уповноважений представляти інтереси Міністерства оборони Російської Федерації. У звязку з чим, подання позову до Міністерства оборони Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт є не обґрунтованим. Крім того, вказує, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя самостійно здійснювало зарахування платежів, направлених 64 УНР в рахунок погашення поточних податкових платежів по сплаті ПДВ.

Представник Міністерства Оборони РФ у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином (а.с.79,80,94), заперечень на адміністративний позов суду не надано, справу розглянуто за відсутністю представника відповідача по справі за наявними у справі доказами на підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту пятого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 64 УНР РФ суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне: 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (далі - 64 УНР) створене при Морський інженерній службі Чорноморського Флоту на підставі директиви начальника Головного штабу ВМФ № 11/2713С від 13.01.1958 pоку, з 15.02.1958 року з місцем дислокації у м. Севастополі; входить до складу цього військового формування (а.с.85-86). Територія 64 УНР є військовим містечком № 307, яке входить до Переліку і параметру об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації в м. Севастополі, додатка № 2 до Угоди між Російською Федерацією і Україною щодо параметрів розділу Чорноморського флоту.

Згідно пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000 року (який діяв до 01.01.2011 року) платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації перебуває обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з 10.01.1992 року (а.с.13) та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39301709 від 14.07.1997 року (а.с.132) за добровільним бажанням платника на підставі самостійно наданої заяви (а.с.9).

25 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя була проведена невиїзна документальна перевірка 64 УНР з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: травень, червень, липень 2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 25.08.2010 року № 539/15-219/07823259/5563/10 (а.с.18-19).

Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що полягало у несвоєчасному погашенні узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 25.08.2010 року № 539/15-219/07823259/5563/10 керівництвом ДПІ у Ленінському районі м Севастополя було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002940152/0 від 31.08.2010 року зі штрафних .санкцій з податку на додану вартість в сумі 183 225,06 грн. (а.с.16).

За результатом процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення рішення № 0004670152 від 29.11.2010 року, яким суму податкового зобов'язання було зменшено до 114 862,02 грн. (а.с.15).

13 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку 64 УНР з питань своєчасності погашення узгодженого податкового зобов'язання перед бюджетом з податку на додану вартість за періоди: липень-серпень 2009 року. За результати перевірки було складено акт від 13.12.2010 року № 821/15-219/07823259/9131/10 (а.с.22-25). Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», що полягало у несвоєчасному погашенні узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 13.12.2010 року № 821/15-219/07823259/9131/10 керівництвом ДПІ у Ленінському районі м Севастополя було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005350152/0 від 29.12.2010 року в сумі 356 872,54 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість (а.с.21).

За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення рішення № 0005350152 від 31.03.2011 року, яким суму податкового зобов'язання залишено без змін.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181) (який діяв до 01.01.2011 року у період виникнення податкових зобовязань ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідальність за вказане порушення передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

16 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку 64 УНР з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.10.2007 року по 30.06.2010 pоку. За результатами перевірки було складено акт від 16.11.2010 року № 98/234/07823259/10/8357 (а.с.34-38). Перевіркою встановлено порушення з боку відповідача п.3.1 ст. 3, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні податкового зобов'язання за червень 2008 року у сумі 171 673,00 грн. за нікчемними правочинами, а також завищенні податкового кредиту у сумі 180 935,00 грн. Також в ході перевірки було зафіксоване порушення з боку відповідача п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.5.1, п.5.9 ст.5, п.10.1 ст. 10, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.1, 16.2, 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виявилось у завищенні валових доходів та витрат по операціям з TOB «Земспецпроект», невірного включення до складу валового доходу операції, неповного відображення обсягів списання кредиторської заборгованості та нарахованих банківських процентів.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктами 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334 загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно з п.п. 5.1, 5.9 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється. Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону № 334 передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 16.1, 16.2, 16.4 ст. 16 Закону № 334 платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону. Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи обліку, прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених за правилами бухгалтерської звітності, інших, не передбачених цим Законом, балансів чи звітності. Статистична та бухгалтерська звітність подається органам державної статистики згідно із законом. Крім того, бухгалтерська звітність подається підприємствами органам, до сфери управління яких вони належать, згідно із законом. Це правило поширюється також на будь-які інші податки, збори (обов'язкові платежі), включені до системи оподаткування. Платник податку, крім банків та інших фінансових установ, який отримує дохід від будь-якої діяльності більше ста мільйонів гривень на рік, повинен у наступному році подати на адресу податкового органу фінансовий звіт у терміни, встановлені законодавством для його подання. Відповідальність за неподання фінансової звітності зазначеними суб'єктами встановлюється згідно із законодавством .

Відповідальність за вказані порушення передбачена п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з абз. «б»п.п.4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000330234/0 від 30.11.2010 року в сумі 177 161,00 грн. зі штрафних санкцій з податку на додану вартість (а.с.29); № 0000320234/0 від 30.11.2010 року в сумі 392 200,50 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями з податку на прибуток (а.с.31).

За результатом процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень в ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000330234 від 16.05.2011 pоку, № 0000320234 від 16.05.2011 pоку, якими суму податкового зобов'язання залишено без змін.

Відповідно до статті 2 Закону № 168 платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону № 168 визначено, що особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Порядок реєстрації платників податків на додану вартість та анулювання їх реєстрації на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 208/4429 від 03.04.2000 року.

Статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість»та пунктами 10, 11 вищезазначеного положення встановлюється коло осіб, які обовязково реєструються в якості платників податку, а також закріплюється право інших осіб, що не підлягають обовязковій реєстрації, зареєструватися платником податку на додану вартість за власним бажанням шляхом надання заяви.

Також нормами Положення встановлений вичерпний перелік обставин, на підставі яких податковий орган має право відмовити у прийнятті заяви платника про реєстрацію в якості платника на додану вартість за власним бажанням.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач добровільно надав заяву (а.с.9) до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з проханням зареєструвати його в якості платника податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість», п.25.1, 25.2 Положення здійснюється за заявою платника або за ініціативою контролюючого органу.

Підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу, посилання на які містить п.п. 25.2 п.25 Положення, у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не було.

64 Управлінням начальника робіт бажання припинення правовідносин з державою зі сплати податку на додану вартість впродовж всього періоду діяльності не виявлялося, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували протилежне.

З наявних у справі письмових доказів вбачається, що 64 УНР декларував та сплачував до бюджету України поточні зобовязання з податку на додану вартість, продовжує сплачувати їх й на сьогодні (а.с.99-107, а.с.110-131, а.с.133-158).

На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про те, що оскільки платник 64 Управління начальника робіт перебуває в якості платника податку на додану вартість, ініціювання набуття статусу платника було здійснено ним самостійно, тому у разі податковий борг, який виник за наслідками проведеної перевірки податковим органом підлягає сплаті, але в разі відмови платника погашати його самостійно підлягає примусовому стягненню у визначеному законодавством порядку.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 64 Управління начальника робіт створено при Морський інженерній службі ЧФ на підставі директиви Генерального штабу Чорноморського Флоту від 13.01.1958 року № 11/27С. Міністерство оборони Російської Федерації не приймало рішення про створення 64 Управління начальника робіт, адже на той час Російської Федерації не існувало. Порядок перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України було врегульовано Угодою між Російською Федерацією та Україною «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», яку ратифіковано Законом України № 547-XIV від 24.03.19999 року.

Статтею 2 Угоди «Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України»визначено, що підприємства, організації та установи ЧФ РФ це розташовані на території України обєкти Чорноморського флоту Російської Федерації, які укомплектовані військовослужбовцями та цивільними особами та займаються виробничо-господарською, оздоровчою та іншою подібною діяльністю в інтересах Чорноморського флоту Російської Федерації.

Відповідно до ст.6 Угоди господарська діяльність підприємств, організацій та установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України.

Перелік та характеристики обєктів, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації у місті Севастополі закріплений Додатком № 2 до Угоди між Україною та Російською Федерацією від 28.05.1997 року «Про параметри розподілу Чорноморського флоту». Згідно цьому Додатку 64 Управління начальника робіт було віднесено до обєктів морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації.

Додатком 2 до Угоди «Про параметри розподілу Чорноморського флоту»64 УНР, таким чином, віднесено не до військових формувань, а до обєктів Чорноморського флоту МО РФ, якими є підприємства, організації, установи.

Згідно з п.1.17 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 18 листопада 1997 року № 639/97-ВР постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці).

Відповідно до п.22.20 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується.

Згідно з пунктом 5 статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації «Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків»незалежно від наведеного визначення «постійне представництво»особа, інша ніж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в п. 6 цієї статті, діє від імені підприємства і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти або утримує запаси товарів і виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярна поставка цих товарів і виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства. (відповідно до п. 6 ст. 5 Угоди Підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в другій Договірній Державі, лише якщо воно здійснює підприємницьку діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом).

Таким чином, 64 Управління начальника робіт, яке є обєктом морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації та діє в його інтересах, підпорядковується йому, підпадає під визначення постійного представництва нерезидента в Україні, а тому предявлення адміністративного позову про стягнення до головної юридичної особи Міністерства оборони Російської Федерації в особі платника податків-представництва, який здійснює господарську діяльність на території України, 64 Управління начальника робіт Міністерства оборони Російської Федерації, є цілком правомірним.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 792767,32 грн. та заборгованість з податку на прибуток у розмірі 392200,50 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку, позовні вимоги - задоволенню.

Постанова складена та підписана у повному обсязі 27 грудня 2011 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Міністерства Оброни Російської Федерації в особі 64 Управління начальника робіт Міністерства Оборони Російської Федерації (99050, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 40, р/р 2600843299303, р/р 2600943299304, р/р 2600643299301, р/р 2600643299302 у «Банк Петрокомерц-Україна», МФО 300120, р/р 260013011205 у Філії «Севастопольське міське відділення ВАТ «Ощадбанк»м. Севастополь, МФО 384027, код ЄДРПОУ 07823259) на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37) у дохід державного бюджету Ленінського району м. Севастополя заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 792767,32 грн. (сімсот девяносто дві тисячі сімсот шістдесят сім грн. 32 коп.) перерахувавши на р/р 31112029700007, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 14010100); заборгованість з податку на прибуток у розмірі 392200,50 грн. (триста девяності дві тисячі двісті грн. 50 коп.) перерахувавши на р/р 31114005700007, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 11020500).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя< підпис >О.І. Майсак

< З оригіналом згідно >

< Суддя ><підпис ><Суддя >