Постанова № 20692340, 16.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2011 року 15:43 № 2а-15475/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР"

до

треті особиПечерської районної в місті Києві державної адміністрації

ОСОБА_1, ОСОБА_2

провизнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача Кедес Т.О.;

від відповідача не зявився;

від третьої особи (ОСОБА_1) не зявився;

від третьої особи (ОСОБА_2.) ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР" було створено 10 листопада 1993 року та зареєстровано Київською міською державною адміністрацією, перереєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 23 липня 1997 року. Влітку 2011 року Товариство проводило систематизацію документації, і було встановлено, що останні зміни до Статуту товариства, які були повязані зі зміною назви товариства та виходом третьої особи ОСОБА_1 проведені державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації без договору відчуження частки учасника товариства, що вийшов.

07 вересня 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про скасування державної реєстрації змін до Статуту від 20 жовтня 2009 року, проте листом від 05 жовтня 2011 року за №6331/5/11 відповідач, на думку позивача, безпідставно відмовив позивачу в скасуванні останньої державної реєстрації змін до статуту.

20 жовтня 2009 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту Товариства у вигляді нової редакції останнього, за якою змінився кількісний склад учасників Товариства і розмір їх часток, а також внесені зміни у назву Товариства. Нове найменування позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР" замість - Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР".

Зміни до Статуту щодо кількісного складу учасників Товариства були зареєстровані на підставі заяви про вихід з учасників Товариства ОСОБА_1. Учасниками товариства залишилися ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Позивач вважає, що при відступленні частки у статутному капіталі при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю його воля може бути висловлена шляхом укладання договору відчуження. При проведенні реєстрації змін до установчих документів позивача у частині складу учасників товариства, відповідачу не було надано договору про відчуження частки ОСОБА_1 будь-кому із учасників товариства.

Відповідач, на думку позивача, провів державну реєстрацію змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників юридичної особи без договору ОСОБА_1 про відчуження ним своєї части будь-кому із учасників товариства, а тому його дії не відповідають вимогам ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст.10, 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 11, 147, 202, 328, 346 ЦК України, ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Дії відповідача, що полягають у відмові від 05.10.2011 року в скасуванні державної реєстрації змін до Статуту Товариства від 20.10.2009 року позивач вважає протиправними.

Відповідно до ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Протокольною ухвалою суду від 16 грудня 2011 року відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну третьої особи ОСОБА_6 (у звґязку зі смертю свідоцтво про смерть від 11 квітня 2011 року) правонаступником ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 листопада 2011 року).

В судовому засіданні 16 грудня 2011 року представник позивача надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 16 грудня 2011 року не зявився, відповідно до заперечення на позовну заяву від 16 листопада 2011 року, надійшло на адресу суду (відповідно до відмітки служби діловодства суду) 23 листопада 2011 року, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки провів державну реєстрацію змін до Статуту позивача відповідно до вимог діючого законодавства та просив розглядати справу за відсутності представника.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання 16 грудня 2011 року не зявився, згідно поданого на адресу суду 30 листопада 2011 року відзиву на позов вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, просив їх задовольнити та слухати справу без його участі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні 16 грудня 2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у поданих на адресу суду 02 грудня 2011 року письмових запереченнях проти позовних вимог. Додатково зазначив, що відповідач діяв у порядку, встановленому статтями 29, 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а дії позивача направлені на перешкоджання його довірителю в реалізації права, передбаченого статтею 55 Закону України «Про господарські товариства».

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР" було створено 10 листопада 1993 року та зареєстровано Київською міською державною адміністрацією, реєстровий №152-2336 лтд, перереєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 23 липня 1997 року, запис № 1070120 0000 019846 (код ЄДРПОУ 21545347), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, Статутом товариства.

Влітку 2011 року Товариство проводило систематизацію документації, і було встановлено, що останні зміни до Статуту товариства, які були повязані зі зміною назви товариства та виходом одного учасника, проведені державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації без договору відчуження частки учасника товариства, що вийшов. 07.09.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою (вих. №21) про скасування державної реєстрації змін до Статуту від 20 жовтня 2009 року, так як було подано неповний пакет документів.

Листом від 05.10.2011 року за №6331/5/11 відповідач відмовив позивачу в скасуванні останньої державної реєстрації змін до статуту. Таким чином, суд приходить до висновку, що саме з цього часу позивачу стало відомо про порушення його прав у сфері публічно-правових відносин.

20 жовтня 2009 року відповідачем проведено державну реєстрацію змін до Статуту позивача шляхом викладення його у новій редакції, за якою змінився кількісний склад учасників Товариства і розмір їх часток, а також внесені зміни у назву Товариства. Нове найменування позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР", замість - Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР".

Вивченням реєстраційної справи, наданої відповідачем, встановлено, що замість трьох учасників ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, учасниками товариства зазначено дві особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Зміни до Статуту щодо кількісного складу учасників Товариства були зареєстровані на підставі заяви про вихід з учасників Товариства ОСОБА_1. ОСОБА_1 володів 25% статутного капіталу на суму 07 грн. 50 коп.

Згідно з п. «д»ч. 1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства»до матеріальних прав учасника товариства належить право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується відповідачем, що договір відчуження частки ОСОБА_1 будь-кому при реєстрації змін у складі засновників товариства не надавався, у матеріалах реєстраційної справи відсутній, що підтверджує реєстрацію змін до Статуту позивача без договору відчуження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст.147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, а також вийти з товариства. Поняття відступлення частки включає в себе такі дії як міна, дарування, продаж тощо.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

На підставі ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається із правочинів. Договори купівлі-продажу, дарування, міни згідно з розділом ІІІ ЦК України є правочинами і укладаються у формі договорів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, частка у статутному капіталі товариства є приватною власністю учасника товариства, а тому при відступленні частки у статутному капіталі та виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю його воля може бути висловлена тільки шляхом укладання договору відчуження. Саме договір відчуження є документом, який підтверджує перехід частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.

Чинне законодавство України передбачає перехід права власності від однієї особи до іншої особи, за їх взаємною згодою, тільки шляхом укладення договору відчуження (купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Водночас, статтею 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

При проведенні реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "ВІЛЛАР" у частині складу учасників товариства, відповідачу не було надано договору про відчуження частки ОСОБА_1 на користь іншого учасника товариства ОСОБА_6.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції станом на 20.10.09 р.) у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства (у конкретному випадку це повинен буди договір про відчуження частки у статутному капіталі товариства іншій особі).

Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи подаються особою, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, державному реєстратору додатково предґявляється паспорт. Якщо такі документи подаються іншим представником юридичної особи, державному реєстратору додатково предґявляється паспорт та надається документ або нотаріально засвідчена копія документа, що засвідчує повноваження представника (ч. 8 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції станом на 20.10.09 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження щодо реєстрації змін до установчих документів, в результаті яких частка в статутному капіталі ОСОБА_6 була збільшена на 25 відсотків, були покладені на нього ж, ОСОБА_6, на підставі довіреності Товариства № 15 від 23 вересня 2009 року.

Згадане не узгоджується з ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки представник не має права вчиняти правочини (дії спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовґязків) від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах.

Тобто, ОСОБА_6 не мав права вчиняти дії щодо реєстрації змін до установчих документів Товариства та подавати такі документи відповідачу. Крім того, частина 11 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції станом на 20.10.09 р.) передбачає, що державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, якщо документи подано особою, яка не має на це повноважень.

При проведенні державної реєстрації змін до статуту юридичної особи, зокрема змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, орган державної реєстрації повинен враховувати не лише положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", але й положення інших Законів України, що стосуються вчинюваних реєстраційних дій. В конкретному випадку положень Конституції України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства».

Відповідач провів державну реєстрацію змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи без договору ОСОБА_1 про відчуження ним своєї частки на користь іншого учасника товариства ОСОБА_6 та належно оформленої довіреності Товариства, а тому його дії не відповідають вимогам ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 10, 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 11, 147, 202, 238, 328, 346 ЦК України, ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Враховуючи наведене, суд критично сприймає позицію відповідача в частині посилання останнього на те, що реєстрація змін до Статуту позивача була проведена ним відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно статті 119 Конституції України, статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»завданнями місцевих державних адміністрацій є виконання Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, забезпечення законності.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у відмові 05 жовтня 2011 року в скасуванні державної реєстрації змін до Статуту Товариства від 20 жовтня 2009 року.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субґєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На стягненні судових витрат позивач в судовому засіданні не наполягав.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Адвокатська компанія “ВІЛЛАР” задовольнити.

Визнати протиправними дії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови в скасуванні державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Адвокатська компанія “ВІЛЛАР” (ідентифікаційний код 21545347), які проведені 20 жовтня 2009 року.

Зобовязати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про скасування державної реєстрації змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Адвокатська компанія “ВІЛЛАР” (ідентифікаційний код 21545347), місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 34/1, к. 102, зареєстрованих 20 жовтня 2009 року (номер запису в ЄДРПОУ 1070105 0002 019846).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко