Постанова № 20692299, 20.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/279

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2011 року 10:19 № 2а-13348/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "В.К.П. Арсенал"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0003452310 від 18.04.2011 р.,

за участю представників сторін:

представник позивача Солошенко Л.Є.;

представник відповідача не з'явився, не повідомивши про причини неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

20 вересня 2011 року приватне підприємство "В.К.П. Арсенал" (далі позивач, ПП “В.К.П. Арсенал”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ у Печерському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003452310 від 18.04.2011 року (далі ППР № 0003452310). Позовні матеріали передані на розгляд судді 22.09.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13348/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-13348/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не зявився, не повідомивши про причини неявки, заперечень на позовну заяву не подав, тому справа відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішувалась на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2011 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "В.К.П. Арсенал" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «МРМ»(код за ЄДРПОУ 36960851) ДПІ у Печерському р-ні м. Києва складено Акт № 317/23-10/30636126 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за серпень 2010 року на загальну суму 52 157,89 грн.

18 квітня 2011 року на підставі Акта перевірки відповідачем було винесено ППР № 0003452310, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 52 158,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 13 040,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеним ППР, звернувся зі скаргою про перегляд цього рішення до ДПА у м. Києві та 08.07.2011 р. отримав рішення про результати розгляду первинної скарги від 01.07.2011 р. за вих. № 6880/10/25-114, яким залишено ППР без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач звернувся зі скаргою на ППР та рішення про результати розгляду первинної скарги до ДПА України.

Рішенням ДПА України від 01.08.2011 р. продовжено строк розгляду скарги до 09.09.2011 р. (включно).

14 вересня 2011 року позивач отримав рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 09.09.2011 р., яким було залишено без змін ППР № 0003452310 та рішення ДПА у м. Києві від 01.07.2011 р., що прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та винесеним на його підставі ППР № 0003452310.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПП “В.К.П. Арсенал”, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Цивільного кодексу України (далі ЦК України); Господарського кодексу України (далі ГК України); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168/97-ВР); Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон № 755-IV).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "МРМ" було укладено договір поставки № 20/7 від 20.07.2010 р. (далі Договір № 20/7), на виконання якого ТОВ "МРМ" поставило ПП "В.К.П. Арсенал" продукцію на загальну суму 312 947,33 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 52 158,00 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними та податковими накладними. З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що позивач оплатив зазначені товари повністю, в тому числі сплативши податок на додану вартість (стор. 87 89).

Разом з тим, в Акті перевірки зазначено, що підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 52 158,00 грн. було встановлення відповідачем нікчемності Договору № 20/7 у зв'язку з тим, що в Акті позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «МРМ»№ 179/23-307/36960851 від 20.01.2011 р., що складений ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, встановлено порушення ТОВ «МРМ»статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Крім цього, відповідачем встановлена нікчемність господарських операцій по ланцюгах ТОВ "Е-Восток Україна", ТОВ "Елфра Дісплей" з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 6 ГК України загальними принципами господарської діяльності є: свобода підприємницької діяльності, в межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відтак, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у звязку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу, що оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі № К-12509/08.

Крім цього, судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 р., заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 р., заява № 399/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява № 6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, повязаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судом встановлено, що зобовязання за Договором № 20/7 між ПП «В.К.П. Арсенал»та ТОВ «МРМ»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

Реальність господарських операцій між ПП «В.К.П. Арсенал»та ТОВ «МРМ»підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, оренди нежитлових приміщень та перевезення вантажів, актів надання послуг з перевезення, витратних та податкових накладних, які були складені під час зберігання, перевезення та подальшої реалізації товарів, придбаних за Договором № 20/7, третім особам (стор. 65 86, 90 141).

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на складений 20.01.2011 р. Акт позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «МРМ»№ 179/23-307/36960851, що складений ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, яким встановлено порушення ТОВ «МРМ»статей 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг), оскільки факт недійсності правочину може бути встановлений виключно відповідним рішенням суду.

Згідно частини 2 статті 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що на момент підписання Договору № 20/7, видаткових накладних та податкових накладних юридична особа ТОВ «МРМ»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем суду не надано, як і не надано доказів виключення відомостей про зазначену юридичну особу з Єдиного державного реєстру.

Крім цього, судом не приймається до уваги посилання податкового органу на встановлення іншими Актами перевірки нікчемності господарських операцій по ланцюгах ТОВ «Е-Восток Україна»- ТОВ «МРМ», ТОВ «Елфра Дісплей»- ТОВ «МРМ»з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства, оскільки платник податків не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагента, за умови, що операції з ним виконані та підтверджені належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2011 р. у справі № К-28642/10.

Відтак, судом встановлено, що Договір № 20/7 між ПП «В.К.П. Арсенал»та ТОВ «МРМ»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПП «В.К.П. Арсенал»та ТОВ «МРМ»умислу на укладення вказаного Договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до статті 228 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.10.2010 р. у справі № К-22322/10, від 02.03.2009 р. у справі № К-21781/07.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця, належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «МРМ»було зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність у контрагента позивача права на складання податкових накладних.

Відтак, сума податку на додану вартість у розмірі 52 158,00 грн., віднесена ПП «В.К.П. Арсенал»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «МРМ», підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог статті 7 Закону № 168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «МРМ»податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському р-ні м. Києва про порушення ПП «В.К.П. Арсенал»підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне ППР № 0003452310 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на підтвердження правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «В.К.П. Арсенал»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного підприємства "В.К.П. Арсенал" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 18.04.2011 р. № 0003452310.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь приватного підприємства "В.К.П. Арсенал" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова