Постанова № 20691994, 15.11.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року Справа № 2а/2370/7627/2011

15.11.11

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Гаращенка В.В.,

при секретарі: Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю;

представника відповідача: ОСОБА_2 –за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Юрія»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Юрія»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001642301 та №0001652301 від 24 травня 2011 року, прийнятих державною податковою інспекцією у м. Черкаси Черкаської області на підставі акту №1271/23-2/00447853 від 20 травня 2011 року, складеного за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Юрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», ТОВ Фірма «ДІТ», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ Фірма «Олто»у січні та лютому 2011 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 20 травня 2011 року №1271/23-2/00447853 висновки податкового органу є помилковими. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, операції з продажу товарів, придбаних позивачем у ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», не спростовувались і відповідачем. Питання щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», у відповідача не виникають. При проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, за негативні наслідки мають відповідати контрагенти, які допускають порушення, а не позивач, таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В своїх запереченнях та у судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту фахівці податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законним, в зв'язку з тим, що за результатами перевірки зафіксовані порушення вимог Податкового Кодексу України. Крім того, на підставі отриманої від Кіровоградської ОДПІ довідки від 31.03.2011 року №244/1520/33877965 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року у взаємовідносинах з ПП «Інбудтраст»та ПП «Тревел-Ком»зазначено, що такі зобов’язання сформовані безпідставно, операції з поставки товару від вказаних підприємств до ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»мали фіктивних характер в зв’язку з відсутністю у ПП «Інбудтраст»та ПП «Тревел-Ком»необхідних трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про реальність настання результатів відповідної господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Публічне акціонерне товариство «Юрія»зареєстроване як юридична особа 10.03.1995 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 00447853, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в м. Черкаси та відповідно до свідоцтва №100338153 НБ№296789 є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси Черкаської області згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України з 12.05.2011 по 20.05.2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Юрія»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм», ТОВ Фірма «ДІТ», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ Фірма «Олто»у січні та лютому 2011 року.

20 травня 2011 року відповідачем складено відповідний акт №1271/23-2/00447853 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, за висновком якого ПАТ «Юрія»завищено податковий кредит по податку на додану вартість у січні 2011 року на суму 1109109 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм».

24 травня 2011 року з посиланням на зазначений акт відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0001642301, яким ПАТ «Юрія»визначена сума податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 113050 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0001652301 яким ПАТ «Юрія» визначена сума податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 996059 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як з’ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 20 травня 2011 року №1271/23-2/00447853 висновки суб’єкта владних повноважень (Кіровоградської ОДПІ) про порушення вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 198 Податкового кодексу України і як результат позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбаний у ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм» товар.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

За матеріалами справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»укладений договір купівлі-продажу від 25.01.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов'язався поставити позивачу масло селянське 72,5% жирності в кількості 15700 кг.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»укладений договір купівлі-продажу від 25.01.2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов'язався поставити позивачу молоко сухе знежирене в кількості 200,3 тон на загальну суму 5976301 грн. 80 коп.

Судом встановлено, що за умови договорів на поставку масла селянського та молока сухого знежиреного ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»передало товар покупцю, а позивачем прийняло товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами (відповідні податкові та видаткові накладні).

Суд зазначає, що згідно пункту 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої Мін'юстом 12.06.1996 року за №293/1318 (із змінами та доповненнями), сировина, матеріали, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та і товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 6 вказаної Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструєте журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати (графа «Найменування цінностей»у бланку довіреності), наводиться з обов'язковим зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є відомості у документах на відпуск таких цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Як встановлено судом, реальність отримання покупцем товарів за вказаною угодою підтверджується тим, що товарно-матеріальні цінності отримувалися у ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»уповноваженою особою позивача на підставі довіреності на отримання ТМЦ, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації довіреностей, а також копією довіреності №2549 від 25.01.2011 року виписану на уповноваженого ОСОБА_3 Крім того, відповідно до наданих до матеріалів справи, подорожніх листів №061357, №757694 та товарно-транспортних накладних від 25.01.2011 року масло селянське відвантажено ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»в кількості 15700 кг. та перевезено транспортом позивача до м. Черкаси.

Також між позивачем та ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»укладений договір зберігання від 25.01.2011 року відповідно до умов якого ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»як зберігач зобов'язався зберігати молоко сухе знежирене, яке передане позивачу на підставі акту прийому-передачі, а замовник в особі позивача має право використовувати майно (молоко сухе знежирене) в своїй господарській діяльності і за вимогою замовника ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов’язано повернути позивачу відповідну кількість майна такого самого роду та такої самої кількості та якості. В свою чергу, позивач взяв на себе зобов’язання проводити оплату за зберігання і на виконання умов договору позивачем додано до матеріалів справи платіжні доручення про перерахування ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»грошових коштів за виконання умов зазначеної угоди.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому в силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-          дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-          дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»мав статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений суб’єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

У зв’язку з наведеним, суд вважає, що позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірного включені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»виходячи з того, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Крім того, судом встановлено, що сума податку на додану вартість, яка включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, в момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»виписані податкові накладні, оригінали яких були видані позивачу своєчасно.

Суд зазначає, податкові накладні, що має позивач, містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог наказу ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 грудня 2010 року за №1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.

Крім того, всі податкові накладені по вищенаведеним операціям виписані юридичною особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, у акті не заперечується та не спростовано.

В свою чергу, в обґрунтування правомірності прийнятих податкових-повідомлень рішень відповідач зазначає, що згідно з довідкою Кіровоградської ОДПІ від 31.03.2011 року №244/1520/33877965 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року встановлено, що підприємствами-постачальниками ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»безпідставно сформовано податкові зобов'язання. В ході відпрацювання складено акт №21/23-1/35189587 від 16.03.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Інбудтраст»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інбудтраст»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги), по вказаних правочинах, не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Також, при відпрацюванні підприємства - постачальника ПП «Тревел-Ком»встановлено, що податкові зобов'язання безпідставно сформовані на суму ПДВ в розмірі 647807 грн. 83 коп., про що складено довідку №142/1520/37096835 від 21.03.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Тревел-Ком»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року. Перевіркою встановлено порушення п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 року №996-ХІV (зі змінами та доповненнями) та п. 1 п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655 ст. 658 ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Тревел –Ком»з зазначеними постачальниками та покупцями.

Операції з поставки товару від ПП «Інбудтраст»та ПП «Тревел-Ком»не підтверджуються наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, підприємством ТОВ «Зерно - Сервіс –Форм»відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб’єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків і як наслідок діяльності ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм»направлена на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що ні відповідачем ні Кіровоградською ОДПІ не перевірялось та не встановлювалось, що між ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм»та ПП «Інбудтраст»і ПП «Тревел-Ком»проведенні операції з поставки саме масла селянського 72,5% жирності та молока сухого знежиреного, яке в послідуючому реалізоване позивачу. Ні акт перевірки позивача №1271/23-2/00447853 від 20.05.2011 року ні довідка Кіровоградської ОДПІ від 31.03.2011 року №244/1520/33877965 не містить таких даних і протилежного суду відповідачем не доведено. Лише зазначено в судовому засіданні, що висновок про купівлю ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм»масла селянського 72,5% жирності та молока сухого знежиреного у ПП «Інбудтраст»і у ПП «Тревел-Ком»здійснено шляхом співставлення сум.

В свою чергу, суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

          Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ «Зерно - Сервіс - Форм», ПП «Інбудтраст»чи ПП «Тревел-Ком» за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст. 358 Кримінального кодексу України), таким чином суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо протиправної діяльності контрагента позивача - ТОВ «Зерно-Сервіс–Форм», направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків.

          Суд зазначає, що зміст договорів укладених між позивачем та ТОВ «Зерно - Сервіс – Форм» не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень ст.71 КАС України відповідачем не надано.

На підтвердження реальності вчиненого правочину з ТОВ «Зерно - Сервіс – Форм»позивачем надані довіреність на отримання ТМЦ, подорожні листи та товарно-транспортні накладні з яких вбачається, що доставку товару здійснено. Крім того, надано належні докази, що виконання умов договору зберігання придбаного товару. Посилання представника відповідача на ту обставину, що товар молоко сухе знежирене має обмежений строк зберігання, суд не бере до уваги, оскільки до матеріалів справи не додано доказів відносно того, в якій кількості на складах ТОВ «Зерно–Сервіс–Форм»знаходиться товар - молоко сухе знежирене. Крім того, відповідно до умов договору зберігання ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зобов’язане повернути позивачу придбану кількість молока сухого знежиреного такого самого роду, кількості та якості.

Також суд звертає увагу, що всі документи видані ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»зокрема договори, товаро-транспортні, податкові та видаткові накладні засвідчені печатками ТОВ «Зерно-Сервіс-Форм»та підписані уповноваженою особою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року №14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так, за тотожних обставин та на підставі чинних на той час норм Закону України «Про податок на додану вартість»Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вищезазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові судової палати в адміністративних справах Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Крім того, висновок відповідача, щодо порушення контрагентами контрагента позивача своїх податкових зобов’язань, що нібито тягне за собою висновок про необґрунтованість заявлених позивачем вимог не підтверджується жодними доказами вчинення контрагентами ланки порушень, пов’язаних із наданням (отриманням) неправомірної вигоди.

Також, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь - яких доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином суд доходить висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ за період, що перевірявся. Таке формування здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, доказів порушення позивачем вимог ст.198 Податкового кодексу України до суду не надано, таким чином та враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області від 24 травня 2011 року №0001642301 та №0001652301 про донарахування публічному акціонерному товариству «Юрія»зобов’язання з податку на додану вартість –скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 листопада 2011 року.

Суддя В.В. Гаращенко