Постанова № 20691871, 27.10.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року Справа № 2а/2370/7097/2011

27.10.11

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

суддів: Гаврилюка В.О., Мишенка В.В.

при секретарі: Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1за довіреністю;

представника відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод»до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Монастирищенський котельний завод»звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 0000212301/0 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 364091 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що фактично сплатив суму податку, належно оформив та своєчасно подав до ДПІ у Монастирищенському районі декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, де відобразив показник графи 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду) в розмірі 443516 грн.

Висновки акту перевірки від 03.06.2011 року №89/23012/31324315 щодо неправомірного завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року є помилковими, так як згідно з Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Законом України «Про податок на додану вартість»існування в документі обовязкової податкової звітності залишку відємного значення з податку на додану вартість не обмежено строком, зокрема у 1095 днів.

З урахуванням положень пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач, зазначив, що своєчасно заявив як про право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, що виникло у розмірі 443516 грн., так і про форму (спосіб) такого відшкодування.

Зазначення у деклараціях вимоги про зарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок платежів з цього податку є видом заяви позивача на відшкодування податків, поданої у визначений пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строк.

Таким чином, оскільки законом не передбачений граничний строк для здійснення зарахування в рахунок майбутніх платежів, то позивач вважає, що відповідачем прийнято неправомірне рішення про списання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому останнє має бути визнане нечинним.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечення зазначила, що за висновками позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось позивачем у жовтні, грудні 2007 року, січні, березні, липні 2008 року та у березні, червні 2010 року встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 пп. 7.7.7 п. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 364091 грн. Посилаючись на положення пп. 15.3.1 п. 15. 3 ст. 15 Закону №2181, згідно із яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Представник відповідача також зазначила, що станом на 2010 рік позивач втратив право на бюджетне відшкодування у межах залишку невідшкодованих сум податку. На підставі вказаного акту податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2011 року №0000212301/0 встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 364091 грн. Враховуючи зазначене вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Монастирищенський котельний завод»24.09.2001 року зареєстроване Монастирищенською районною державною адміністрацією Черкаської області, згідно свідоцтва №100309819 серії НБ №400115 від 15.11.2010 року є платником податку на додану вартість з 11.10.2001 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Монастирищенський котельний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні, грудні 2007 року, січні, березні, липні 2008 року та у березні, червні 2010 року ДПІ у Монастирищенському районі складено акт від 03.06.2011 року № 89/23012/31324315.

За висновком вказаного акту встановлено, що позивачем в порушення пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за № 250/2054 та п. 3 Розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 20.05.2010 року №2275«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»збільшено залишок відємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 217027 грн. та на порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.7 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 364091 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року №0000212301/0, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією №9005818463 від 20.12.2010 року за листопад 2010 року.

Суд вважає безпідставним посилання ДПІ у Монастирищенському районі Черкаської області, що позивачем пропущений 1095 денний строк на відшкодування податку на додану вартість з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі Закон №168) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що виходячи з приписів закону законодавець застосовує строки позовної дивності виключно до податкових зобов'язань платників податків, а ні в якому разі не передбачає застосування строків позовної давності до податкового зобов'язання держави перед платником податків, тому застосування відповідачем строку давності передбачених пп. 15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» є безпідставним.

Згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ передбачене Законом України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення права на відшкодування). В силу вимог пп. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 статті 7 Закону №168 суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

20.12.2010 року позивачем подано до ДПІ у Монастирищенськомурайоні податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року з усіма додатками.

Відповідно до зазначеної декларації позивачем задекларовано в рядку 24 декларації залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 443516 грн.

Згідно довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток № 2 до декларації) вбачається, що зазначений залишок сформований у жовтні 2007 року на суму 44025 грн., у грудні 2007 року на суму 47799 грн., в січні 2008 року на суму 100000 грн., в березні 2008 року на суму 7728 грн., в липні 2008 року на суму 60989 грн., у березні 2010 року на суму 83333 грн. та у червні 2010 року на суму 99642 грн., загальна сума становить 443516. Відхилення між даними перевірки та даними платника податку становить 364091 грн.

Таким чином, відображення позивачем в податковій декларації за звітний період суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати його заявою на повернення вказаної суми ПДВ саме таким шляхом. Право позивача на повернення сплаченого ПДВ шляхом зарахування його суми в рахунок платежів з ПДВ слід вважати реалізованим з моменту подання декларації, яка є заявою про таке повернення.

Тому висновок податкового органу про пропуск позивачем строку, встановленого пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181, є помилковим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадовi особи зобовязані діяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішення.

Судом встановлено, що субєкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що зявленні в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем невірно визначено спосіб захисту його порушеного права, оскільки вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним Ї лише індивідуального акта.

Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах, разом з тим суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області від 14.06.2011 року №0000212301/0 про зменшення приватному акціонерному товариству «Монастирищенський котельний завод»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 364091 грн. скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Монастирищенський котельний завод»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 листопада 2011 року.

Суддя В.В. Гаращенко