Постанова № 20691072, 14.09.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/6817/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріБесарабі І.А.

за участі:представника позивача Заблоцького О.В.

представників відповідача 1 Біляк Н.П., Кундиловської М.М.

представника відповідача 2 Орлова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" <3-тя особа >до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому , Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області <3-тя особа >про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові з урахуванням змінених та збільшених позовних вимог (заяви від 14.06.2011 року вх. №25896 та від 14.09.2011 року вх. № 4006014) позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000262307/780 від 30.03.2011 року і №0000682307 від 19.04.2011 року; визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Хмельницькому щодо ненадання висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330381,0 грн. на розрахунковий рахунок в банку; визнати протиправними дії Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області щодо повернення висновку державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість №570 від 13.07.2010 року та стягнути з державного бюджету 330381,0 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 16405,0 грн., квітень 2010 року в сумі 125010,0 грн., червень 2010 року в сумі 7161,0 грн., липень 2010 року в сумі 7441,0 грн., серпень 2010 року в сумі 22998,0 грн., листопад 2010 року в сумі 125410,0 грн., грудень 2010 року в сумі 12827,0 грн. і січень 2011 року в сумі 13139,0 грн.

На думку позивача, податкові повідомлення-рішення №0000262307/780 від 30.03.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за жовтень 2009 року на 10311,0 грн., по декларації за червень 2010 року на 7161,0 грн. і по декларації за липень 2010 року на 7441,0 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000682307 від 19.04.2011 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 13139,0 грн. є незаконними, оскільки перевірками не встановлено порушення позивачем правил ведення податкового обліку в частині формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів та послуг, підтверджених первинними документами та належним чином складеними податковими накладними, який став основою для визначення відємного значення з ПДВ та заявлення до відшкодування ПДВ в загальній сумі 330381,0 грн. Вважає, що несплата його контрагентами до бюджету ПДВ, а також їх відсутність за місцезнаходженням, не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, сплаченого ним в ціні придбаних товарів (послуг).

Одночасно вважає, що відповідач 1 порушив визначений підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі Закону №168/97-ВР) 5-ти денний термін після завершення перевірки для надання органу державного казначейства висновку про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330381,0 грн., а відповідач 2 - визначений підпунктом 7.7.6 п.7.7 ст.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР 5-ти денний термін перерахування коштів після отримання висновку податкового органу. Вказує, що на його думку відповідач 2 безпідставно повернув відповідачеві 1 висновок про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість №570 від 13.07.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення №0000262307/780 від 30.03.2011 року і №0000682307 від 19.04.2011 року законними, оскільки факти порушення позивачем вимог п.1.8 , пп.7.7.2, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР та завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 10311,0 грн., червень 2010 року на 7161,0 грн., липень 2010 року на 7441,0 грн. і січень 2011 року на 13139,0 грн. відображені в актах позапланових невиїзних документальних перевірок №2120/23-7/30693226 від 28.03.2011 року і №2747/23-7/30693226 відповідно. Вказує, що за результатами перевірок неможливо підтвердити заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування у звязку з відсутністю відомостей, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з постачальниками (ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП України, ПП «ТК «УКР- Петроль», ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТК «Євро-Трак» та ТОВ «Енергетичні системи»), відсутністю факту надмірної сплати до бюджету ПДВ зазначеними постачальниками та ненадходженням матеріалів зустрічних перевірок вказаних контрагентів. Посилаючись на п.1.8 ст.1 та пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 №168/97-ВР, зазначає, що вказаними нормами встановлений прямий звязок між сплатою ПДВ до бюджету контрагентами позивача та відшкодуванням такого податку і відшкодуванню підлягають лише ті суми ПДВ, які сплачені до бюджету. Одночасно пояснив, що діючим в даний час Податковим кодексом України не передбачений порядок відшкодування ПДВ, заявленого в період дії Закону №168/97-ВР.

Представник відповідача 2 також заперечив проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки відсутні документи, передбачені наказом ДПА, Міністерства Фінансів України та державного казначейства України від 03.08.2004 року №541/501/1323, які є підставою для перерахування позивачеві сум бюджетного відшкодування. В той же час вказує, що підставою для повернення висновку ДПІ у м.Хмельницькому про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість №570 від 13.07.2010 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Гілея» 28.12.1999 року зареєстроване Хмельницьким міськвиконкомом (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №832097).

Основними видами господарської діяльності товариства є технічне обслуговування та ремонт легкових автомобілів та інших транспортних засобів на замовлення населення, транспортно-експедиційні послуги на замовлення населення, оптова та роздрібна торгівля, діяльність автомобільного вантажного транспорту, організації перевезення вантажів.

У поданій до ДПІ у М.Хмельницькому податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року від 20.11.2009 року позивач задекларував у рядку 25.1 декларації «ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку» суму 123 570 грн. та подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

Здійснивши позапланову документальну невиїзну перевірку позивача, відповідач 1 вказав, що право на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009 року в сумі 123570,0 грн. виникне у позивача після визначення достовірності його нарахування позаплановою виїзною документальною перевіркою (акт №11920/23-4/30693226 від 02.12.2009 року).

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у вересні 2009 року, результати якої оформлені довідкою від 15.12.2009 року за № 12305/23-4/30693226, відповідач 1 підтвердив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 107 165 грн., та одночасно вказав на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в розмірі 16 405 грн. у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками ТОВ «Дельта гарант», АС МАП України, ТОВ «Корпорація «Спецторг», ПП «ТД-Петроль» і ЗАТ «Росекспорт».

У податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року від 19.05.2010 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 125 010 грн. та подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у березні 2010 року, результати якої оформлені довідкою від 07.07.2010 року № 6200/23-4/30693226, відповідач 1 підтвердив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в сумі 109 913 грн., та одночасно вказав на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в розмірі 15097,0 грн. у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками АС МАП України, та ПП «ТД-Петроль».

У податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року від 19.07.2010 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку на розрахунковий рахунок платника податку в сумі 34641,0 грн. та подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у травні 2010 року, результати якої оформлені довідкою від 27.08.2010 року за № 7637/23-4/30693226, відповідач 1 підтвердив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 22510,0 грн., та одночасно вказав на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 12131,0 грн. у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП України, ПП «ТК «УКР- Петроль» і ТОВ «Каро Партс».

У податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року від 19.08.2010 року, позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 47 707,0 грн. та подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у червні 2010 року, результати якої оформлені довідкою від 19.10.2010 року за № 9979/23-7/30693226, відповідач 1 підтвердив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 31568,0 грн., та одночасно вказав на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року в розмірі 16139,0 грн. у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками АС МАП України і ПП «ТК «УКР- Петроль».

У податковій декларації з ПДВ за серпень 2010 року від 15.09.2010 року, позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 94 058,0 грн. та подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у липні 2010 року, результати якої оформлені довідкою від 05.11.2010 року за № 10769/23-7/30693226, відповідач 1 підтвердив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 71070,0 грн., та одночасно вказав на неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в розмірі 22988,0 грн. у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками АС МАП України, ТОВ «ТіДіСі Дальнобой» і ПП «ТК «УКР- Петроль».

У податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року від 18.12.2010 року, позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку, в сумі 125 410 грн. та подав заяву про повернення з державного бюджету суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у жовтні 2010 року, результати якої оформлені довідкою від 28.01.2011 року за № 540/23-7/30693226, відповідач 1 визначив суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 125410,0 грн., та одночасно вказав на неможливість підтвердження зазначеної суми бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками АС МАП України і ПП «ТК «УКР- Петроль».

У податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року від 20.01.2011 року,та за січень 2011 року від 19.02.2011 року позивач задекларував ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в сумах 12827,0 грн. та 162549,0 грн. відповідно і подав заяву про повернення з державного бюджету сум бюджетного відшкодування у вказаних розмірах.

За наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 і січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2010 року і грудні 2010 року, результати якої оформлені актом від 25.03.2011 року за № 2070/23-5/30693226, відповідач 1 визначив позивачеві суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в розмірі 12 827 грн., вказавши на неможливість підтвердження зазначеної суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками (АС МАП України, ТОВ «ТіДіСі Дальнобой» і ПП «ТК «УКР- Петроль») та суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 13 221 грн. у звязку із відсутністю матеріалів перевірок, що підтверджують дані позивача по взаємовідносинах з його постачальниками (АС МАП України, ТОВ «Укравтозапчастина» і ТОВ «Карго Партс»). Одночасно відповідач 1 підтвердив суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року в розмірі 149 328 грн.

Описаними вище перевірками (довідки від 15.12.2009 року за № 12305/23-4/30693226, від 07.07.2010 року № 6200/23-4/30693226, від 27.08.2010 року за № 7637/23-4/30693226, від 19.10.2010 року за № 9979/23-7/30693226, від 05.11.2010 року за № 10769/23-7/30693226, від 28.01.2011 року за № 540/23-7/30693226 і акт від 25.03.2011 року за № 2070/23-5/30693226) встановлено, що позивач має всі первинні документи, підтверджуючі його взаємовідносини з контрагентами щодо придбання товарів та послуг у відповідних звітних періодах та право на формування податкового кредиту за їх наслідками, а також той факт, що всі контрагенти позивача, задекларували податкові зобовязання з ПДВ в розмірах, відображених позивачем в податковому обліку.

В березні 2011 року у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України відповідач 1 здійснив документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009, червень 2010 року, липень 2010 року, за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом від 28.03.2011 року за № 2120/23-7/30693226.

На підставі акту перевірки № 2120/23-7/30693226 від 28.03.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року за №0000262307/780, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 24913,0 грн., в тому числі по декларації за жовтень 2009 року на 10311,0 грн., по декларації за червень 2010 року на 7161,0 грн. і по декларації за липень 2010 року на 7441,0 грн.

Зазначене повідомлення-рішення від 30.03.2011 року за №0000262307/780 базується на викладених в акті перевірки від 28.03.2011 року висновках відповідача 1 щодо порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.2 і пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 №168/97-ВР та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 10 311,0 грн., за червень 2010 року - на 7161,0 грн. і за липень 2010 року - на 7441,0 грн. у зв'язку з відсутністю дослідження ланцюга постачання по основних постачальниках у відповідні звітні періоди (ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП України, ПП «ТК «УКР- Петроль», ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТК «Євро-Трак», ТОВ «Корпорація «Спецторг», ПП «Клуб-Плюс», ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка», ТОВ «Зевс Транс Сервіс», ТОВ «Бекстер» та ТОВ «Енергетичні системи»), відсутністю факту надмірної сплати податку до бюджету виробниками товарів (імпортерами) та факту сплати ПДВ отримувачами товарів їх постачальникам.

В квітні 2011 року за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року, за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлені актом від 15.04.2011 року за № 2747/23-7/30693226.

На підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки 15.04.2011 року за № 2747/23-7/30693226 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року за №0000682307, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2011 року на 13139,0 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення 19.04.2011 року за №0000682307 базується на викладених в акті перевірки від 15.04.2011 року за № 2747/23-7/30693226 висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог абзацу «а» п.200.4 ст.200 і ст.180 Податкового кодексу України (надалі ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року на 13139,0 грн. у звязку з у зв'язку з відсутністю дослідження ланцюга постачання по основних постачальниках у грудні 2010 року (АС МАП України, ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Укрзапчастина»), відсутністю факту надмірної сплати податку до бюджету виробниками товарів (імпортерами) та факту сплати ПДВ отримувачами товарів їх постачальникам.

Досліджені судом первині документи (накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг), відомості виконавця, розхідні накладні, видаткові накладні, тощо) підтверджують факт поставки товарів (послуг) зазначеними контрагентами позивачеві та їх оплати позивачем. Операції з поставки товарів та послуг у відповідні звітні періоди відображені позивачем та його контрагентами (ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП України, ПП «ТК «УКР- Петроль», ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТК «Євро-Трак», ТОВ «Корпорація «Спецторг», ПП «Клуб-Плюс», ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка», ТОВ «Зевс Транс Сервіс», ТОВ «Бекстер» та ТОВ «Енергетичні системи») в бухгалтерському та податковому обліку.

Отримуючи належним чином оформлені постачальниками товарів (послуг) податкові накладні, позивач включав до податкового кредиту ПДВ, сплачений в ціні придбаного товару (послуги).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 З Закону №168/97-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень Закону №168, право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

Неодноразовими перевірками не встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку в частині визначення бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року (довідка від 15.12.2009 року за № 12305/23-4/30693226), квітень 2010 року (довідка від 07.07.2010 року № 6200/23-4/30693226), червень 2010 року (довідка від 27.08.2010 року за № 7637/23-4/30693226), липень 2010 року (довідка від 19.10.2010 року за № 9979/23-7/30693226), серпень 2010 року (довідка від 05.11.2010 року за № 10769/23-7/30693226), листопад 2010 року (довідка від 28.01.2011 року за № 540/23-7/30693226), грудень 2010 року та січень 2011 року (акти від 25.03.2011 року за № 2070/23-5/30693226 і від 15.04.2011 року за № 2747/23-7/30693226) та підтверджена фактична сплата позивачем ПДВ в ціні придбаних товарів та послуг їх постачальникам (ТОВ «ТіДіСі Дальнобой», АС МАП України, ПП «ТК «УКР- Петроль», ТОВ «Каро Партс» і ТОВ «Континент Нафто Трейд», ТК «Євро-Трак», ТОВ «Корпорація «Спецторг», ПП «Клуб-Плюс», ТОВ «ТПК «Омега-Автопоставка», ТОВ «Зевс Транс Сервіс», ТОВ «Бекстер» та ТОВ «Енергетичні системи»).

Суд встановив, що позивач виконав всі вимоги Закону №168 щодо формування податкового кредиту по операціях з зазначеними контрагентами.

В судовому засіданні представник відповідача 1 не заперечив щодо реального здійснення вказаних операцій, їх оплати позивачем та, відповідно, правомірності формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями.

Досліджені судом докази вказують на те, що фактичною підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ в загальній сумі 330381,0 грн. та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувала відсутність (за даними Системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на півні ДПА України) факту надмірної сплати податку на додану вартість деякими постачальниками позивача та відсутність матеріалів зустрічних перевірок.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виданих продавцями товару (послуг), які підтверджують факт придбання товару та послуг від цих контрагентів, є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, суд враховує, що факт поставки товару від вказаних постачальників, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару та факт отримання позивачем належним чином оформлених податкових накладних підтверджений не тільки дослідженими в судовому засіданні первинними документами, а й актами документальних перевірок , та не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

За змістом підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України.

Аналогічні норми закладені і у п.200.1 п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Прийнявши рішення про повернення суми відшкодування ПДВ, з дотриманням вимог пп.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону 168/97-ВР та ст. ст.200 ПК України позивач подав податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку.

Відповідно до положень п. 1.8 ст. 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Неодноразовими документальними виїзними та невиїзними перевірками не встановлено порушення позивачем визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ спірні звітні періоди та підтверджена задекларована позивачем сума податкового кредиту з ПДВ. і фактична сплата постачальникам ПДВ у вказаній сумі в ціні придбання товарів та послуг .

Судом встановлено, що позивач виконав вимоги Закону N 168/97-ВР та ПК України щодо формування податкового кредиту та визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 300381,0 грн.

Відтак, відсутність матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові зносини з платником податків, не може слугувати підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту.

Тому, відповідачем неправомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, якими позивач позбавлений права на отримання з державного бюджету відшкодування ПДВ.

Суд відхиляє як необґрунтовані, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.14.1.18 ст.14, абзацу «а» п.200.4 ст.200, ст.180 ПК України у звязку з відсутністю факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету одним з його контрагентів та відсутністю за місцезнаходженням іншого контрагента з урахуванням наведеного нижче.

За змістом Закону №168/97-ВР та ПК України підставою для отримання бюджетного відшкодування ПДВ є дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачають надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, ні Закон №168/97-ВР, ні ПК України не ставлять у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами його постачальників податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування відємного значення ПДВ в сумі 330381,) грн.. заявленого ним до бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ.

Судом також враховується, що перевірками не зафіксовано та не доведено в судовому засіданні відповідачем, що зазначені вище контрагенти позивача порушили вимоги Закону № 168/97-ВР в частині формування податкових зобовязань з ПДВ за наслідками господарських операцій з позивачем та їх відображення в деклараціях з ПДВ.

Натомість, в судовому засіданні підтверджений не тільки факт декларування контрагентами позивача ПДВ за операціями з продажу позивачеві товарів та послуг..

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР і п.14.1.18 ст.14 ПК України, оскільки зазначені норми дають загальне розуміння поняттю “бюджетне відшкодування”, безпосередньо не встановлюючи порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилають до інших норм цих нормативно-правових актів.

В той же час в судовому засіданні судом не встановлено та всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не наведено жодного доказу порушення позивачем вимог п.7.1 ст.7 Закону №168/97-ВР та ст.200 ПК України, які встановлюють порядок визначення відємного значення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), а також строки проведення розрахунків станом на дату виникнення спірних правовідносин визначали норми пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР в наступний спосіб.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп.7.7.4 Закону № 168/97-ВР). Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (абз. 1 пп. 7.7.5 Закону № 168/97-ВР). Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган :

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (пп.7.7.7 Закону № 168/97-ВР).

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктами 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України також визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд встановив, що відповідач 1 не надавав відвідачеві 2 висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330381,0 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку та на протязі значного терміну часу (до березня 2011 року) не приймав податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за вказані періоди

Отже, вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача 1 протиправною ґрунтуються на Законі та підлягають до задоволення.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682, пунктом 2 якого передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки відповідачем і не були направлені висновки до відповідача 2 з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

Разом з тим, суд встановив, що за результатами позапланової виїзної перевірки відповідач 2 довідкою від 07.07.2010 року № 6200/23-4/30693226 підтвердив суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року в розмірі 109 913 грн. та надіслав відповідачеві 2 висновок про суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року №570 від 13.07.2010 року.

Згідно до п. 4.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Проте, всупереч вказаній нормі висновок №570 від 13.07.2010 року повернутий відповідачем 2 без виконання, а зазначена в ньому сумі ПДВ не відшкодована.

В судовому засіданні представник відповідача2 не довів а суд не встановив наявності законних підстав для повернення висновку без виконання, відтак позовні вимоги про визнання дій відповідача 2 щодо повернення висновку суд вважає обґрунтованими.

В силу п.200.17 ст. 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Положеннями ст.200 ПК України визначено, що відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5, 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 2.1-2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість (що діяли на момент звернення позивача до суду за захистом порушеного права) та ст. 200 Податкового кодексу України право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне позбавлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності позивача, зокрема право на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про обовязковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету від постачальника товарів.

Адже згідно з визначенням, що міститься у пункті 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону № 168/97-ВР свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобовязана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене вимога пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у звязку з невиконанням іншими платниками податку постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обовязку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03) зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обовязки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобовязань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позову, згідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем (держмито згідно до платіжних доручень № 504 від 18 травня 2011 року і №503 від 18 травня 2011 року), присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись, Податковим кодексом України, Законом України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 11, 70, 71, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому №0000262307/780 від 30.03.2011 року і №0000682307 від 19.04.2011 року.

Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у м. Хмельницькому щодо ненадання висновків про відшкодування з державного бюджету України податку на додану вартість за жовтень 2009 року, квітень, червень, липень, серпень, листопад та грудень 2010 року і січень 2011 року в загальній сумі 330381,0 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Гілея" в банку.

Визнати протиправними дії Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області щодо повернення висновку державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість №570 від 13.07.2010 року.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" (м.Хмельницький, вул.Курчатова,8/1, код ЄДРПОУ 330693226) судовий збір в сумі 1703,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук