Постанова № 20689135, 29.12.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2011 року Справа № 1170/2а-5123/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дигас В.М.

за участю:

представника позивача Романяка М.Я.

представника відповідача Максимчука О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Інтерресурси»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ «Інтерресурси»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, з урахування заяви про уточнення позовних вимог, скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ від 08 серпня 2011 р. №0001182360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 582150 грн. за основним платежом та 145538 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовної заяви ПАТ «Інтерресурси»зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки винесене оскаржуване рішення. Підставою для винесення якого встав висновок перевіряючи про те, що ПАТ «Інтерресурси»не сплатило до бюджету авансовий внесок за півріччя 2010 р. нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати у сумі 582150 грн.

Відповідач не погоджуючись з позовом подав заперечення на нього, які обґрунтовані тим, що за підсумками роботи ПАТ «Інтерресурси»за 2009 рік відповідно до даних оборотно-сальдової відомості за 2009 рік по рах.442 «непокриті збитки»обліковується дебетове сальдо в сумі 678705,73 грн. ПАТ «Інтерресурси»повинно було до 01.07.2010 р. нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у сумі 2328600 грн., проте перевіркою встановлено, що в термін до 01.07.2010 р. нарахування і виплата дивідендів платником податків не проводилась. Тому, податковий орган збільшив грошове зобовязання з податку на прибуток на суму не сплаченого авансового платежу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав адміністративний позов та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 29.12.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 03.01.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Інтерресурси»(далі позивач) зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з ЄДР Серія ААБ № 113434 (а.с.5). Згідно Статуту ПАТ «Інтерресурси»є правонаступником ВАТ «Інтерресурси»(а.с.7-35).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ «Інтерресурси»(код ЄДРПОУ 01882172) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2011 р. за результатами якої складено акт від 08.09.2011 р. № 87/23-6/01882172 (далі акт перевірки) (а.с.37-111), висновками якого, є порушення, як на думку відповідача:

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищено валові витрати за 1 квартал 2011р., в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 10939 грн.;

- пп..7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства»в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за півріччя 2010 р. нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом у сумі 582150 грн. та інші порушення.

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення рішення від 08 серпня 2011 р. №0001182360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в частині 593089 грн. за основним платежом та 145539 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі оскаржуване рішення, а.с.112).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленнями рішенням позивач подав первинну скаргу на рішення в порядку апеляційного оскарження до ДПА у Кіровоградській області. Рішенням ДПА в Кіровоградській області «Про результати розгляду первинної скарги»від 28.11.2011 р. №3549/10/25-014 залишено без змін податкове повідомлення рішення, а скарга без задоволення. (а.с.113-117).

Позивач оскаржує податкове повідомлення рішення лише в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 582150 грн. за основним платежом та 145538 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, решту нарахованих податковим органом сум позивач не оскаржує.

За результатами проведеної планової документальної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), в результаті чого, як на думку податкового органу, позивач не сплатив до бюджету авансові платежі в звязку з нарахуванням дивідендів.

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що позивач був зобовязаний відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства»нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у сумі 2328600 грн., проте до 01.07.2011 р. цього не зробив. А відтак, податковий орган дійшов висновку, що позивач повинен внести до бюджету авансовий платіж з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 582150 грн. (2328600 грн. х 25%).

Зазначені висновки податкового органу суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. № 514-VI (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Згідно зі змісту розділу 5 протоколу №1 чергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Інтерресурси" від 04.09.2010 р. щодо затвердження розподілу прибутку за 2008 р. та 2009 р. збитків та порядку виплати дивідендів, позивачем прийняте рішення дивіденди не нараховувати, суму чистого прибутку використати на модернізацію виробництва.

Відповідно до вимог підпунктів 7.8.1, 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Тобто, законодавець повязує внесення до бюджету авансового внеску з прийняттям рішення загальними зборами акціонерів про виплату дивідендів та їх фактичним нарахуванням. Тому, як на думку суду, сплата авансових внесків має співпадати або мати місце в момент прийняття рішення про виплату дивідендів та їх нарахування.

В судовому засіданні встановлено, що рішення загальними зборами ВАТ "Інтерресурси" про виплату дивідендів за 2009 рік не приймалось, навпаки акціонерами прийняте рішення про не нарахування дивідендів. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обовязку нараховувати дивіденди та відповідно і суму авансових платежів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 7.8.3, 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.

У разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення.

У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Дослідивши декларації з податку на прибуток за 2009 р., 2010 р. суд звертає увагу, що в рядку 20 «авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів»позивачем зазначено «-»(а.с.142-145, 178-179). Тобто, позивач не здійснював ні нарахування дивідендів, ні відповідного зменшення сум нарахованого до сплати податку. Відповідачем на надано суду доказів відповідного зменшення сплаченого (нарахованого) позивачем податку на прибуток.

Отже, висновки відповідача мають ознаки вільного трактування норм Закону і є такими, що йдуть врозріз таким нормам закону. Представником відповідача, не надано доказів щодо підтвердження висновків відповідача про обовязок позивача виплатити дивіденди за 2009 р., а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної заяви та протиправність оскаржуваного рішення.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувані рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак адміністративний позов належить задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір»від 8 липня 2011 року N 3674-VI сума сплати судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 28,23 грн.

Сплата позивачем судового збору в розмірі 30,12 грн. підтверджується квитанцією № QS12366430 від 06.12.2011 р. (а.с.2), але поверненню з Державного бюджету України підлягає лише сума 28,23 грн. Стосовно повернення надмірно сплаченої суми судового збору позивачем вимог не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Інтерресурси»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції від 08 серпня 2011 р. №0001182360, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в частині нарахування 582150 грн. за основним платежом та 145538 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити публічному акціонерному товариству «Інтерресурси»судовий збір в розмірі 28,23 грн., зобовязавши Державне казначейство України в Кіровоградській області стягнути 28,23 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 30.12.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна