Постанова № 20687888, 06.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/11996/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000331640, № 0000341640, № 0000351640 від 22.06.2011 року

за участі представника позивача Доканової Н.І.

представників відповідача Міщаніної А.В., Панченко Н.В.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» звернулося до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000331640, № 0000341640, № 0000351640 від 22.06.2011 року.

В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2009-2010 роках в рахунок сплати поточних зобовязань з податку на додану вартість в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач вказує, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» просить задовольнити позовні вимоги.

Крім того, зазначає, що уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість №2016 від 26.02.2010р., №16386 від 24.11.2009р., №16328 від 25.12.2009р., № 369 від 27.01.2010р. були зменшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2010 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року. Таке зменшення не можна вважати оплатою, оскільки позивачем вищевказаними уточнюючими розрахунками сплата не відбулась, а виправлялися помилки. У звязку з цим позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000331640, № 0000341640, № 0000351640 від 22.06.2011 року.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали. Вважають, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань до 30 днів, від 31 до 90днів та більш, ніж на 90 днів. У звязку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач застосував до позивача штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Просив суд в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради 12.06.2002р. як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №292516, код ЄДРПОУ 32011542 та знаходиться на податковому обліку у Красноармійській ОДПІ.

Відповідач Красноармійська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість по деклараціям за грудень 2007 року, березень 2008 року-червень 2008 року, уточнюючому розрахунку №4055 від 10.04.2008р., грудень 2009 року, січень 2010 року, уточнюючому розрахунку №9000777846 від 22.03.2010 року.

За результатом перевірки був складений акт № 531/15/32011542 від 10.06.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі цього акту та відповідно до 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000351640 від 22.06.2011 року, №0000331640 від 22.06.2011 року, №0000341640 від 22.06.2011 року, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання визначений штраф у сумі 412763,55 грн., 2470,67 грн., 1060,60 грн. відповідно.

Позивач оскаржує зазначені податкові повідомлення рішення в повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки № 531/15/32011542 від 10.06.2011 року, висновки відповідача про несвоєчасну сплату податкових зобовязань ґрунтуються на факті здійснення оплати податкового боргу платіжними дорученнями: № 5438 від 05.03.2010р. на суму 14113,94 грн., № 5595 від 19.03.2010 року на суму 10000,00 грн., № 681 від 30.11.2009р. на суму 85532,00 грн., № 4779 від 29.12.2009р. на суму 63973,00 грн., № 4956 від 20.01.2010р. на суму 10000,00 грн., № 4964 від 21.0.12010р. на суму 20000грн., № 5035 від 29.01.2010р. на суму 45040,00 грн., № 5357 від 26.02.2010р. на суму 75994,00 грн.

Крім того, відповідачем в акті перевірки як підстава здійснення сплати податкового зобовязання позивачем були зазначені наступні документи: уточнюючі розрахунки № 2016 від 26.02.2010р., № 16386 від 24.11.2009р., № 16328 від 25.12.2009р., № 369 від 27.01.2010р. та рішення податкового органу про скасування пені № 5 від 17.11.2009р., № 9 від 11.02.2010р., № 1620 від 18.02.2010р., № 14 від 23.02.2010р., № 60 від 26.03.2010р.

В акті перевірки відповідач зазначає, що даними платіжними дорученнями, уточнюючими документами та рішеннями про скасування пені були погашені податкові зобовязання з податку на додану вартість, які виникли на підставі декларацій: № 18902 від 20.01.2010р. за грудень 2009року, №1942 від 22.02.2010р. за січень 2010 року, №18462 від 20.01.2008р. за грудень 2007 року, №4823 від 21.04.2008р. за березень 2008 року, №6859 від 20.05.2008 року за квітень 2008 року, № 7747 від 20.06.2008 року за травень 2008 року, № 10114 від 21.07.2008року за червень 2008 року, уточнюючих розрахунків: №9000777846 від 22.03.2010р., № 4055 від 10.04.2008 року.

Тому при аналізі висновків акту перевірки суд повинен перевірити законність твердження відповідача про те, що зобовязання, які виникли на підставі вказаних декларацій та уточнюючих розрахунків були погашені саме зазначеними вище платіжними дорученнями та іншими документами, оскільки саме виходячи з дат цього погашення відповідач розрахував кількість днів прострочки та нарахував штрафні (фінансові) санкції.

Так, позивачем до Красноармійської ОДПІ були надані:

·декларація з податку на додану вартість № 18902 від 20.01.2010р. за грудень 2009 року; уточнюючий розрахунок до неї № 369 від 27.01.2010р.;

·декларація з податку на додану вартість № 1942 від 22.02.2010р. за січень 2010 року, уточнюючий розрахунок до неї № 2016 від 26.02.2010р.,;

·декларація з податку на додану вартість № 18462 від 20.01.2008р. за грудень 2007 року, уточнюючий розрахунок до неї № 661 від 30.01.2008 року;

·декларація з податку на додану вартість № 4823 від 21.04.2008 року за березень 2008 року;

·декларація з податку на додану вартість № 6859 від 20.05.2008р. за квітень 2008 року;

·декларація з податку на додану варітьсь № 7747 від 20.06.2008р. за травень 2008 року;

·декларація з податку на додану вартість № 10114 від 21.07.2008 року за червень 2008 року;

·уточнюючий розрахунок № 9000777846 від 22.03.2010р. за січень 2010 року;

·уточнюючий розрахунок № 4055 від 10.04.2008 року за листопад 2007 року;

·уточнюючий розрахунок № 16386 від 24.11.2009р. за жовтень 2009 року;

·уточнюючий розрахунок № 16328 від 25.12.2009р. за листопад 2009 року.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Що стосується факту погашення податкових зобовязань з податку на додану вартість, які виникли на підставі декларацій: № 18902 від 20.01.2010р. за грудень 2009року, №1942 від 22.02.2010р. за січень 2010 року, №18462 від 20.01.2008р. за грудень 2007 року, №4823 від 21.04.2008р. за березень 2008 року, №6859 від 20.05.2008 року за квітень 2008 року, № 7747 від 20.06.2008 року за травень 2008 року, № 10114 від 21.07.2008року за червень 2008 року, уточнюючих розрахунків: №9000777846 від 22.03.2010р., № 4055 від 10.04.2008 року платіжним дорученням № 5438 від 05.03.2010р. на суму 14113,94 грн., № 5595 від 19.03.2010 року на суму 10000,00 грн., № 681 від 30.11.2009р. на суму 85532,00 грн., № 4779 від 29.12.2009р. на суму 63973,00 грн., № 4956 від 20.01.2010р. на суму 10000,00 грн., № 4964 від 21.0.12010р. на суму 20000грн., № 5035 від 29.01.2010р. на суму 45040,00 грн., № 5357 від 26.02.2010р. на суму 75994,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний на момент спірних оплат) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок сплати зобов'язань платників податків був встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон «Про порядок погашення..»), який є спеціальним законом про оподаткування.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «згідно договору про реструктуризацію № 2 від 25.02.2010р.», «ПДВ за лютий 2010 року», «ПДВ за жовтень 2009 року, згідно уточнюючого розрахунку № 16386 від 24.11.2009р.», «ПДВ за листопад 2009 року», «ПДВ за декларацією № 18902 від 20.01.2010р.», «ПДВ за січень 2010 року, згідно декларації № 1992 від 22.02.2010р.». Копії відповідних документів наявні в матеріалах справи.

Тобто позивач визначив власне волевиявлення, згідно з яким вказаними платежами погашаються податкові зобовязання з ПДВ за вказані вище періоди, а не податковий борг за деклараціями та уточнюючими розрахунками, як зазначено у акті перевірки.

Зважаючи на право позивача вільно розпоряджатися власними коштами відповідач мав зарахувати їх у погашення податкового боргу виключно у випадку, коли у графі «призначення платежу» зазначено про погашення податкового боргу. У всіх інших випадках не заважаючи на коректність змісту вказаної графи відповідач такого права не має.

Що стосується зазначених відповідачем в акті перевірки документів: уточнюючих розрахунків № 2016 від 26.02.2010р., № 16386 від 24.11.2009р., № 16328 від 25.12.2009р., № 369 від 27.01.2010р. та рішення податкового органу про скасування пені № 5 від 17.11.2009р., № 9 від 11.02.2010р., № 1620 від 18.02.2010р., № 14 від 23.02.2010р., № 60 від 26.03.2010р., як підстав здійснення сплати податкового зобовязання позивачем, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, що для застосування штрафу обовязковим є встановлення боргу, який був погашений.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем як на підставу здійснення сплати податкового зобовязання та застосування штрафу, крім вказаних вище платіжних доручень, зазначені наступні документи: уточнюючі розрахунки: від 26.02.2010р. за № 2016 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010р., яким зменшив суму, яка підлягає сплаті в бюджет на 38156,00грн.; від 24.11.2009р. за № 16386 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2009р., яким зменшив суму, яка підлягає сплаті в бюджет на 18020,00грн.; від 25.12.2009р. за № 16328 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2009р., яким зменшив суму, яка підлягає сплаті в бюджет на 37682,00грн.; від 27.01.2010р. за № 369 податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2009р., яким зменшив суму, яка підлягає сплаті в бюджет на 26666,00грн.; рішення: №5 від 17.11.2009р., №9 від 11.02.2010р., № 1620 від 18.02.2010р. № 14 від 23.02.2010р., № 60 від 26.03.2010р. про зменшення нарахованої пені на 127957,30 грн., на 309773,09 грн., на 590385,00 грн., на 193204,09 грн., 17221,98 грн. відповідно.

Відповідно до абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону «Про порядок погашення…» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Даними документами позивач не здійснював погашення податкового боргу, а тому в даному випадку, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутній факт самого погашення такого боргу.

Крім того, як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, відповідач застосував штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…».

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 2 «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Відносини стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій виникли з виникненням підстав для їх застосування, якими є акт перевірки. На час закінчення перевірки та складення акту діяв Податковий кодексу України, тому саме його норми належать до застосування.

Так, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У свою чергу, як вже зазначалось раніше, відповідачем були застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність та передбачав інший розмір штрафних санкцій.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…», Податкового кодексу України та ст. 58 Конституції України, а спірні податкові повідомлення-рішення № 0000331640, № 0000341640, № 0000351640 від 22.06.2011 року є протиправним.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0000331640, № 0000341640, № 0000351640 від 22.06.2011 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 0000351640 від 22.06.2011 року.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 0000331640 від 22.06.2011 року.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 0000341640 від 22.06.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» (85485, Донецька область, м. Українськ, вул. ОктябрськА, 1, ЄДРПОУ 32011542) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 жовтня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 11 жовтня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.