Постанова № 20687846, 15.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/11794/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретаріБобильова Н.Ю.

за участю

представників позивача Стадніка В.В., Пруднікова Р.Н., Кротова В.В.

представника відповідача Асадчего М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Дзержинськвугілля”

до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську

про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000001/2342 щодо збільшення суми грошового зобов*язання з податку на прибуток у сумі 53968,00 грн. та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13494,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство “Дзержинськвугілля” звернулося до суду з уточненим під час судового розгляду позовом до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000001/2342 щодо збільшення суми грошового зобов*язання з податку на прибуток у сумі 53968,00 грн. та визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13494,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після проведення документальної планової перевірки податковий орган вважає, що операції з придбання та подальшого використання в своїй господарській діяльності ТМЦ отриманих від ПП «Лютекс» мали нереальний характер, товар не перевозився та не використовувався в діяльності. Позивач вважає прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення незаконними, які не обґрунтовуються на нормах діючого податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 25 серпня 2011 року №15270/10/10. Пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі діючого законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України, у зв*язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Дзержинськвугілля» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 01 листопада 2005 року та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції міста Дзержинська з 01 листопада 2005 року за №1991/а.с.12,13 Т.1/.

Державною податковою інспекцією у місті Дзержинську було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП «Дзержинськвугілля» за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої було складено акт №10-23/33839013 від 26 січня 2011 року /а.с.28-118 Т.1/ та встановлені порушення:

-ст. 3, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.8.2.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від*ємне значення об*єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 156214грн., у тому числі за 2009 рік у розмірі 156214грн.;

-ст. 3, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.2.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 296914грн., в т.ч. по періодах: за 3-и квартали 2010р. у розмірі 296914грн.;

-п.4.1. п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1, п.п 7.2.6 п.7.2, п. 7.4.2, п.п.7.4.3 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення задекларованого залишку від*ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1436562 грн., у т.ч. у листопаді 2009р.- 6583грн., у березні 2010 р.- 8246грн., у квітні 2010р.- 12896грн., у травні 2010р- 23744грн., у липні 2010р.- 1357593. у вересні 2010р.- 27500грн. та заниження податку на додану вартість у перевіряємому періоді у сумі 4800грн., в т.ч. у липні 2009р.- 4800грн.;

-п.4.1 ст.4, п.6.2 ст. 6 Інструкції про порядок обчислення і стягнення збору за спеціальне водокористування в частині використання води, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України від 01 жовтня 1999 року №231/539/118/219, зареєстрованої Мінюстом України 19 жовтня 1999 року під №711/4004 (зі змінами та доповненнями), підприємством занижено збір за спеціальне водокористування в частині використання води в періоді, що перевіряється всього в сумі 1464,09 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 1188,85грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 13,32грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 261,92грн.;

-пп.1.1 ст.1, пп.4.2.1, абз. г) п.п.4.2.9, абз. е) п.п.4.2.9 п.4.2, п.п. 4.3.15. п.4.3 ст. 4, п.п.6.3.2 п.6.3., п.п.6.5.1. п.6.5. ст.6, п.п. 7.3, п.п.7.4 ст. 7., п.9.11. ст.9 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами і доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевіряється, на загальну суму 6926,34грн., у тому числі по періодах: 2 півріччя 2009року- 4587,10 грн.; 9 місяців 2010р.- 2339,24 грн.;

-пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22 травня 2003 року №889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»- несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, що привело до нарахування пені у сумі 1961,54грн., у тому числі по періодах: 9 місяців 2010 року 1961,54грн.;

-ст. 9 Закону України від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на суму 209 грн., в тому числі по періодах: 2 півріччя 2009р.- 209 грн.;

-пп.2.9, пп.2.10 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 зі змінами та доповненнями, в результаті чого 26 серпня 2009 року перевищено ліміт залишку в касі на загальну суму 644,25 грн.;

-абз.1, 2, 3 пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 зі змінами та доповненнями, в результаті чого несвоєчасно оприбутковано до каси готівку у сумі 2877,70 грн., в тому числі: у вересні 2009р.- 747,60грн., у червні 2010р.- 939,60грн., у липні 2010р.- 344,75 грн., у серпні 2010р. 447,75грн., у вересні 2010р.- 398,00грн.

-п.9 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» зі змінами та доповненнями, в результаті чого не виконано щоденного друку фіскальних звітних чеків у кількості 4 шт., в тому числі у липні 2010 року - 2 шт., у серпні 2010р.- 1 шт., у вересні 2010 р.- 1 шт.

08 лютого 2011 року Державною податковою інспекцією у місті Дзержинську було прийнято податкове повідомлення-рішення №000001/2342 відносно ДП «Дзержинськвугілля» згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 26 січня 2011 року №10/23/33839013 встановлено порушення ст. 3, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.8.2.1, пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями у зв*язку з чим збільшено суму грошового зобов*язання за основним платежем +296914 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 74228,50грн./а.с. 120 Т.1/.

Державною податковою інспекцією у місті Дзержинську було прийнято податкове повідомлення-рішення №000002/2342 від 08 лютого 2011 року згідно з підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на пі підставі акта перевірки від 26 січня 2011 року №10/23/33839013 встановлено порушення п.п.7.2.1, п.п 7.2.6 п.7.2, п. 7.4.2, п.п.7.4.3 п.п.7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, із змінами та доповненнями у зв*язку з чим завищено залишок від*ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1436562 грн., у т.ч. у листопаді 2009р.- 6583грн., у березні 2010 р.- 8246грн., у квітні 2010р.- 12896грн., у травні 2010р- 23744грн., у липні 2010р.- 1357593. у вересні 2010р.- 27500грн. та заниження податку на додану вартість у перевіряємому періоді у сумі 4800грн., в т.ч. у липні 2009р.- 4800грн. /а.с. 119 Т.1/.

За змістом акту перевірки, порушення позивачем приписів Податкового кодексу України виразилося у тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ на суму 172695 грн. за 1 п.2010р., до якого були включені вартість ТМЦ по податковим накладним від ПП «Лютекс», у зв*язку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину.

Суд не приймає таку позицію податкового органу з огляду на таке.

31 березня 2010 року між ДП «Дзержинськвугілля» в особі начальника ВП «Управління матеріально-технічного постачання» Білецького О.О.(Покупець) та ПП «Лютекс» в особі директора Стоянової Л.М.(Постачальник) було укладено договір поставки №4-Л, відповідно до якого Постачальник взяв на себе зобов*язання передати в обумовлені терміни товар (лісоматеріали хвойних порід для оброблення рудстойки), а Покупець зобов*ячався прийняти кожну партію товару та сплатити її. Товар, що постачається, повинен по якості відповідати вимогам стандартів та технічним умовам виробника вказаним у сертифікаціях, які є невід*ємною частиною договору. Кількість, ціна, сортимент товару визначається технічною специфікацією. Базисними умовами поставки товару є Міжнародні правила «Інкотермс-2000», умови поставки «DDR» . Ціна товару за 1 кв.м. складає 330,00грн. з врахуванням ПДВ.

01 квітня 2010 року між ДП «Дзержинськвугілля» в особі начальника ВП «Управління матеріально-технічного постачання» Білецького О.О.(Покупець) та ПП «Лютекс» в особі директора Стоянової Л.М.(Постачальник) було укладено додаткову угоду до договору поставки №4-Л від 31 березня 2010 року. Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди було змінено ціну товару, яка склала за 1 кв.м. - 320,00грн. з врахуванням ПДВ. Інші умови договору залишились без змін.

Фактичне виконання умов даних договорів підтверджено наступними матеріалами справи: видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними.

Суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та зазначену у податкових накладних, виписаних ПП «Лютекс» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2010 р. та травень 2010р.

Як було встановлено у судовому засіданні для перевірки позивачем були надані всі вищезазначені документи.

Представником відповідача в ході перевірки будь-яких зауважень щодо наданих позивачем первинних документів у відповідача не було.

Між тим, позивачем було зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ПП «Лютекс», оскільки після проведення невиїзної перевірки підприємства з питань правових відносин ПП «Лютекс» з ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Укрспецстройтранс» за період квітень, травень 2010р. проведеною ДПІ у Пролетарському районі міста Донецька було складено акт від 04 жовтня 2010р. №3586/23-2/31771095 та встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Лютекс» при придбанні у ТОВ «Укрспецстройтранс» та ТОВ «КФ Сервіс комплект» та продажу ТМЦ ДП «Артемвугілля» та ДП «Дзержинськвугілля» в квітні та травні 2010 року. податковим органом зроблено висновок про те, що діяльність ПП «Лютекс» була спрямована на здійснення операцій, пов*язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував свої податкових зобов*язань. Крім того, зазначено, що вказане підприємство працюючи у даному сегменті ринку було обізнано щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв*язків. Враховуючи факти наведені в матеріалах перевірки ПП «Лютекс», які надані ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, відповідачем було встановлено відсутність можливості поставок товарів ПП «Лютекс», отриманих від ТОВ «Укрспецстройтранс» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект» в період квітень-травень 2010р., до ДП «Дзержинськвугілля». Отже зазначений правочин є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з їх недійсністю.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2011 р. по адміністративній справі № 2а-28033/10/0570 в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до Приватного підприємства “Лютекс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “КФ Сервіс Комплект” про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю “КФ Сервіс Комплект” повернути грошові кошти Приватному підприємству “Лютекс” у сумі 197795,16 грн., отримані за нікчемним правочином від 03.05.2010 № 351, стягнення з Приватного підприємства “Лютекс” у доход держави товар, отриманий за нікчемним правочином від 03.05.2010 року у сумі 197795,16 грн., у разі відсутності товару його грошовий еквівалент у сумі 197795,16 грн. відмовлено та постанови Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 р. по адміністративній справі № 2а/0570/1112/2011 у задоволені позову Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька до Приватного підприємства “Лютекс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецстройтранс”, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецстройтранс” на користь ПП “Лютекс” грошові кошти у сумі 484707,84 грн. отримані за нікчемним правочином від 01.10.2009 року №101, стягнення з ПП “Лютекс” у доход держави товар, отриманий за нікчемним правочином від 01.10.2009 року у сумі 484707,84 грн., а в разі відсутності товару його грошовий еквівалент у сумі 484707,84 грн. відмовлено. Зазначені судові рішення Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька не оскаржувались та набрали законної сили.

Отже, відповідачем у акті перевірки не зазначено та не надано суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ПП «Лютекс». Також, вказані правочини не визнані недійсними у судовому порядку.

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ПП «Лютекс» та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представник відповідача не підтвердив.

З огляду на те, що у позивача є всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання вищезазначених угод позивачем з ПП «Лютекс», суд вважає, що тільки висновки документальної планової виїзної перевірки не може бути підставою для визнання угод нікчемними.

Також, в якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ПП «Лютекс» відповідач посилається на листи ДПІ у Київському районі від 27 серпня 2010 року №9131/7/23-03 та №9211/7/23-311 про неможливість проведення перевірки платників податків ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Укрспецстройтранс» з питань підтвердження відомостей на запит ДПІ у м. Дзержинську, у якому повідомлено, що підприємства не знаходяться за юридичними адресами. У зв*язку з неможливістю проведення документальних перевірок ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Укрспецстройтранс» ДПІ у Київському районі міста Донецька проведено аналіз даних податкової звітності, реєстраційних та інших документів, за результатами якого податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Укрспецстройтранс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов*язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов*язань, відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представник відповідача не підтвердив.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні копії витягів з Єдиного державного реєстру, які містять відомості щодо ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Укрспецстройтранс». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Зважаючи на відсутність у момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність вказаних вище підприємств за юридичною адресою, наявність записів про підтвердження відомостей про юридичну особу, а також на те, що на час вчинення господарських операцій з постачання ними товарів податковими органами акти про відсутність за юридичною адресою не складалися, суд не приймає до уваги відповідні доводи як ознаку нікчемності угод між позивачем та ПП «Лютекс».

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Лютекс».

Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ДП «Дзержинськвугілля», фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій поставки по вказаним договорів ПП «Лютекс» були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, що не спростовується кожною стороною. Таким чином, вказані підприємства мали право видавати податкові накладні позивачу.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку, що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість за податковий період.

У відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, оплата за товари, поставлені позивачу є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 08 лютого 2011 року №000001/2342, щодо збільшення суми грошового зобов*язання з податку на прибуток у сумі 53968,00 грн. та від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13494,00 грн.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнати недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №000001/2342 від 08 лютого 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов*язання з податку на прибуток у сумі 53968,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №000002/2342 від 08 лютого 2011 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13494,00 грн.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Дзержинську не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 8,9,10,11,159,160,161,162,163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства “Дзержинськвугілля” до Державної податкової інспекції у місті Дзержинську про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000001/2342 щодо збільшення суми грошового зобов*язання з податку на прибуток у сумі 53968,00 грн. та визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13494,00 грн. задовольнити у повному обсязі.

Визнати частково недійсним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Дзержинську від 08 лютого 2011 року №000001/2342 щодо збільшення суми грошового зобов*язання з податку на прибуток у сумі 53968,00 грн.

-Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Дзержинську від 08 лютого 2011 року №000002/2342 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 13494,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 15 вересня 2011 року у присутності сторін.

Повний текст постанови виготовлений 20 вересня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.