Постанова № 20687824, 29.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12408/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479»

до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську

про скасування зайво нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000041600 від 14.02.2011 року у сумі 14112,53 грн.

за участі представників позивача Дибка Т.О., Клюковської Н.В.

представника відповідача не зявився

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську про часткове скасування зайво нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000041600 від 14.02.2011 року у сумі 14110,03 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати зайво нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000041600 від 14.02.2011 року у сумі 14112,53 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2010-2011 роках в рахунок сплати поточних зобовязань з податку на додану вартість в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми. Тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить суд скасувати зайво нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000041600 від 14.02.2011 року у сумі 14112,53 грн.

Крім того, зазначає про необхідність застосування у спірних правовідносинах приписів Податкового кодексу України, які передбачають у такому випадку застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 грн.

Представники позивача в судове засідання зявилися, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи про розгляд справи без його участі не надходило.

Заслухавши представників позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479» зареєстроване виконавчим комітетом Докучаєвської міської ради 29.08.1995 року як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №294726, код ЄДРПОУ 03116358 та є платником податків.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Докучаєвську є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з податку на додану вартість ВАТ «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479», про що складений акт № 19/1600/03116358 від 14.02.2011 року.

На підставі цього акту, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийняте податкове повідомлення-рішення від 0000041600/0 від 14.02.2011 року, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 14112,53 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки № 19/1600/03116358 від 14.02.2011 року, висновки відповідача про несвоєчасну сплату податкових зобовязань ґрунтуються на факті здійснення оплати податкового боргу платіжними дорученнями №161 від 16.12.2010р. на суму 20000,00 грн. та №196 від 17.01.2011 року на суму 15000,00 грн.

В акті перевірки відповідач зазначає, що даними платіжними дорученнями були погашені податкові зобовязання, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0000251600 від 21.09.2010р., № 0000241600 від 27.08.2010р.

Тому при аналізі висновків акту перевірки суд повинен перевірити законність твердження відповідача про те, що зобовязання, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень №0000251600 від 21.09.2010р., № 0000241600 від 27.08.2010р. були погашені саме платіжними дорученнями №161 від 16.12.2010р. на суму 20000,00 грн. та №196 від 17.01.2011 року на суму 15000,00 грн., оскільки саме виходячи з дат цього погашення відповідач розрахував кількість днів прострочки та нарахував штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання платника податку, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли такі рішення оскаржені у апеляційному або судовому порядку. Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків в строки, встановлені ст. 5 вказаного Закону, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Що стосується факту погашення податкових зобовязань за податковим повідомленням-рішення № 0000241600 від 27.08.2010р. платіжним дорученням №161 від 16.12.2010р. на суму 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» (який був чинний на момент спірної оплати) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок сплати зобов'язань платників податків встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон «Про порядок погашення..»), який є спеціальним законом про оподаткування.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «ПДВ по розрахунку за листопад 2010 року». Копія відповідної декларації наявна в матеріалах справи.

Тобто позивач визначив власне волевиявлення, згідно з яким вказаними платежами погашаються податкові зобовязання з ПДВ за листопад 2010 року, а не податковий борг за податковим повідомленням рішенням №0000241600 від 27.08.2010р., як зазначено у акті перевірки.

Зважаючи на право позивача вільно розпоряджатися власними коштами відповідач мав зарахувати їх у погашення податкового боргу виключно у випадку, коли у графі «призначення платежу» зазначено про погашення податкового боргу. У всіх інших випадках не заважаючи на коректність змісту вказаної графи відповідач такого права не має.

Що стосується платіжного доручення № 196 від 17.01.2011 року на суму 15000,00грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається із зазначеного платіжного доручення, з графи призначення платежу позивачем цим документом було здійснено оплату ПДВ по розрахунку за грудень 2010 року.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При вирішенні питання щодо законодавства, яке підлягає застосуванню у даному випадку суд надає перевагу нормам Податкового кодексу України, оскільки за предметом регулювання вони є спеціальними, а також у звязку з тим, що Податковий кодекс України прийнятий останнім у часі.

Пунктом 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З наявної у матеріалах справи картки особового рахунку позивача вбачається, що на момент спірної плати у нього обліковувався податковий борг. Тому на виконання наведених вимог відповідач правомірно спрямував даний платіж на погашення боргу за податковим повідомленням рішенням № 0000251600 від 21.09.2010р.

Не заважаючи на це суд дійшов висновку щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі.

Як вбачається зі спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач застосував штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…».

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 2 «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Пунктом 11 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України встановлена відповідальність платників податків у разі порушення податкового законодавства України відповідно до якого штрафні санкції за наслідками перевірок застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких санкцій.

Відносини стосовно застосування штрафних (фінансових) санкцій виникли з виникненням підстав для їх застосування, якими є акт перевірки. На час закінчення перевірки та складення акту діяв Податковий кодексу України, тому саме його норми належать до застосування.

Так, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У свою чергу, як вже зазначалось раніше, відповідачем були застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність та передбачав інший розмір штрафних санкцій.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…», Податкового кодексу України та ст. 58 Конституції України, а спірне податкове повідомлення-рішення № 0000251600 від 21.09.2010р. є протиправним.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479» до Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську про скасування зайво нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000041600 від 14.02.2011 року у сумі 14112,53 грн. задовольнити.

Скасувати зайво нараховані штрафні(фінансові) санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Докучаєвську №0000041600 від 14.02.2011 року у сумі 14112,53 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Докучаєвське автотранспортне підприємство 11479» (85740, м. Докучаєвськ, вул. Леніна, 18, ЄДОПОУ 03116358) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 29 вересня 2011 року. Постанова складена у повному обсязі 03 жовтня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.