Постанова № 20687807, 07.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/11856/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Бобильовій Н.Ю.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Томаш Д.В., Наумової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Мар*їнському районі

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Мар*їнському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу, щодо безпідставно встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 132048 грн. у зв*язку з придбанням матеріалів у ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг», та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 115064грн., нараховану на вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» згідно нікчемного правочину, оскільки це не відповідає обставинам. Позивач просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Марїнському районі: № 0046291740/0/1/399 від 04.07.2011 р., відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15509,80 грн.; № 0046281740/0/1/396 від 04.07.2011 р., відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем 132048,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33012,19 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення викладені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 01 серпня 2011 року вих. №13178/10/10-013 /а.с. 92-98/. Посилаються на те, що в ході перевірки позивача не підтверджено наявність придбання товарів (послуг) від підприємства-постачальника ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг», що свідчить про те, що правочини між СПД ФО ОСОБА_1 та підприємствами-постачальниками- ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг» здійсненні без мети настання реальних наслідків. За юридичною та фактичною адресою зазначені підприємства не знаходяться. У позивача відсутній об*єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками. Відповідач дійшов висновку, що позивачем здійснювалась діяльність спрямована на здійснення операцій, пов*язаних з отриманням податкової вигоди. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі діючого законодавства та в межах компетенції, визначеної законами України, у зв*язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Заслухавши позивача та представника позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 зареєстрован як фізична особа - підприємець 15 травня 2007 року виконавчим комітетом Донецької міської ради /а.с.71 Т.1/.

Державною податковою інспекцією у Мар*їнському районі було проведено документальну планову виїзну перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб*єктами підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт №328/17-0/2157106614 від 14 червня 2011 року та встановлені порушення: ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92 із змінами та доповненнями та п.19.1 ст. 19 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-ІV із змінами та доповненнями ПФО ОСОБА_1 встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 132048 грн. у зв*язку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину по ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг»; п.1.4 ст.1, пп. 7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями ПФО ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 115064грн., нараховану на вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» згідно нікчемного правочину /а.с.12-45 Т.1/.

На зазначений акт перевірки ФОП ОСОБА_1 були подані заперечення від 20.06.2011 року, які згідно з листом ДПІ № 11120/10/10-013 від 29.06.2011 «Про розгляд заперечень» залишені без задоволення , а висновки акту перевірки без змін /49-63 Т.1/.

04 липня 2011 року ДПІ у Мар*їнському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0046291740/0/1/399 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ, на підставі акта перевірки №328/17-0/2157106614 від 14 червня 2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15509,80 грн./а.с.Т.1/.

04 липня 2011 року ДПІ у Мар*їнському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0046281740/0/1/396 згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ, на підставі акта перевірки №328/17-0/2157106614 від 14 червня 2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем 132048,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 33012,19 грн./а.с.64 Т.1/.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Мар*їнському районі податковим повідомленням-рішенням, позивач 13.07.2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

За змістом акту перевірки, порушення позивачем приписів Податкового кодексу України виразилося у тому, що позивач необґрунтовано сформував податковий кредит з ПДВ на суму 115064 грн., до якого були включені вартість ТМЦ по податковим накладним від ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авіастапромторг» та занизив податок з доходів фізичних осіб у сумі 132048 грн. у зв*язку з придбанням матеріалів згідно нікчемного правочину по ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авіастапромторг».

Суд не приймає таку позицію податкового органу з огляду на таке.

07 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» був укладений договір №1 купівлі-продажу /а.с. 192 Т.1/.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджено наступними матеріалами справи:

- договором від 07 квітня 2010 року №1;

- накладними №346 від 08 квітня 2010 року,№347 від 08 квітня 2010 року, №348 від 08 квітня2010 року, №349 від 08 квітня 2010 року, №576 від 13 квітня 2010 року, №577 від 13 квітня 2010 року, 3578 від 13 квітня 2010 року, №616 від 14 квітня 2010 року, №570 від 13 травня 2010 року, №571 від 13 травня 2010 року, №572 від 13 травня 2010 року, №610 від 14 травня 2010 року, №611 від 14 травня 2010 року, №№612 від 14 травня 2010 року, №693 від 17 червня 2010 року, №694 від 17 червня 2010 року, №695 від 17 червня 2010 року, №928 від 22 червня 2010 року, №929 від 22 червня 2011 року, №991 від 24 червня 2010 року, №1029 від 25 червня 2010 року, №87 від 02 липня 2010 року, №337 від 05 липня 2010 року, №338 від 05 липня 2010 року, №454 від 06 липня 2010 року, №455 від 06 липня 2010 року, №1050 від 14 липня 2010 року, №1051 від 14 липня 2010 року, №1217 від 16 липня 2010 року, №1218 від 16 липня 2010 року, №1583 від 20 липня 2010 року, №1584 від 20 липня 2010 року, №2297 від 29 липня 2010 року, №2298 від 29 липня 2010 року, №2299 від 29 липня 2010 року, №2360 від 30 липня 2010 року, №2361 від 30 липня 2010 року;

- рахунками на оплату;

- податковими накладними поставок.

26 квітня 2010 року між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп» був укладений договір № 2 куплі-продажу /а.с. 111 Т.1/.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджено наступними матеріалами справи:

- договором від 26.04.2010р № 2;

- накладними №1168 від 26 квітня 2010 року, №1210 від 27 квітня 2010 року, №463 від 11 червня 2010 року, № 465 від 11 червня 2010 року, №569 від 14 червня 2010 року; №570 від 14 червня 2010 року, №660 від 16 червня 2010 року, №661 від 16 червня 2010 року,№954 від 23 червня 2010 року, №955 від 23 червня 2010 року, №1267 від 30 червня 2010 року, №1268 від 30 червня 2010 року, №370 від 09 липня 2010 року, №371 від 09 липня 2010 року, №372 від 09 липня 2010 року, №373 від 09 липня 2010 року, №652 від 15 липня 2010 року, №653 від 15 липня 2010 року, №654 від 15 липня 2010 року, №1021 від 23 липня 2010 року,№1022 від 23 липня 2010 року, №1023 від 23 липня 2010 року,

- рахунками на оплату;

- довіреностями №7 від 27 квітня 2010 року, №10 від 11 червня 2010 року, №12 від 16 червня 2010 року; №15 від 23 червня 2010 року,

- податковими накладними поставок.

Суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаної продукції та зазначену у податкових накладних, виписаних ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» за наслідками господарських операцій поставки, позивач відніс до складу податкового кредиту, про що вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як було встановлено у судовому засіданні для перевірки позивачем були надані всі вищезазначені документи.

Крім того, у якості доказу використання у своєї господарської діяльності придбаних будівельних матеріалів у ТОВ «Авістапромторг», ТОВ «Вторснабгрупп» позивачем були надані акти прийомки виконаних підрядних робіт за типовою формою КБ-2 разом з підсумковими відомостями ресурсів.

Як було зазначено представником відповідача в ході перевірки будь яких зауважень щодо наданих позивачем первинних документів у відповідача не було.

Між тим, позивачем було зроблено висновок про нечемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, відповідачем у акті перевірки не зазначив та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг». Також, вказані правочини не визнані недійсними у судовому порядку.

Крім того, відповідач у акті перевірки посилається на постанову про порушення кримінальної справи № 75-10-05-45/1 за ч.2 ст.205 КК України як на доказ нікчемності вищезазначених угод укладених позивачем. Згідно з актом перевірки зазначену кримінальну справу, порушену за фактом фіктивного підприємництва у відношенні невстановлених осіб, які створили ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг» від імені директорів цих підприємств ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Суд вважає зазначений доказ відповідача неналежним, оскільки як було встановлено у судовому засіданні зазначену постанову про порушення кримінальної справи № 75-10-05-45/1 в березні 2011 року ухвалою Київського районного суду м.Донецька було скасовано.

Крім того, позивачем були надані листи ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг» підписані директорами цих підприємств ОСОБА_5 та ОСОБА_6. відповідно до який вони підтверджують факт укладення та підпису угод з позивачем.

В якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Вторснабгруп» відповідач посилається на лист ДПІ у Київському районі від 24 червня 2010 року №4465/15-113/35150984 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Вторснабгрупп» (ЄДРПОУ 35150984) з питань підтвердження відомостей» на запит ДПІ у Мар*їнському районі, у якому повідомлено, що «у ТОВ «Вторснабгупп» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Також, в якості доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Авістапромторг» відповідач посилається на лист ДПІ у Київському районі від 24 червня 2010 року №4469/15-113/34746873 «Про неможливість проведення перевірки платника податку ТОВ «Авістапромторг» (ЄДРПОУ 34746873) з питань підтвердження відомостей» на запит ДПІ у Мар*їнському районі, у якому повідомлено, що у ТОВ «Авістапромторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Враховуючи зазначене, відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди мають ознаки нікчемності».

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договорів, укладених між ними та позивачем, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні копії витягів з Єдиного державного реєстру серії АЕ № 7742314, АЕ № 742315, які містять відомості щодо ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Зважаючи на відсутність у момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відомостей про відсутність вказаних вище підприємств за юридичною адресою, наявність записів про підтвердження відомостей про юридичну особу, а також на те, що на час вчинення господарських операцій з постачання ними товарів податковими органами акти про відсутність за юридичною адресою не складалися, суд не приймає до уваги відповідні доводи як ознаку нікчемності угод між позивачем та ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авістапромторг».

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як доказ нікчемності вищезазначених угод, оскільки позивачем будівельні матеріали не перевозились, угоди про перевезення вантажів позивач не укладав.

З огляду на те, що у позивача є всі необхідні первинні документи, які підтверджують виконання вищезазначених угод з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг», суд вважає , що тільки відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання угод нікчемними.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг».

Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню товарів та послуг за вказаними договорами із господарською діяльністю ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг», фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Як зазначалося судом вище, за наслідками господарських операцій поставки по вказаним договорів ТОВ «Вторснабгрупп» та ТОВ «Авістапромторг» були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, що не спростовується кожною стороною. Таким чином, вказані підприємства мали право видавати податкові накладні позивачу.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку, що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість за податковий період.

У відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, оплата за товари, поставлені позивачу є витратами, понесеними у звязку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у звязку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем - 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15509,80 грн. та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем - 132048,74грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-33012,19грн.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та, водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення субєкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення субєкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомленнь-рішеннь ДПІ у Мар*нському районі №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Мар*їнському районі не довела у повній мірі правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 8,9,10,11,159,160,161,162,163,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Мар*їнському районі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року та №0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

-№0046291740/0/1/399 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку на додану вартість у сумі 77548,98 грн., у тому числі за основним платежем - 62039,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15509,80 грн.;

-№0046281740/0/1/396 від 04 липня 2011 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов*язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 165063,93 грн., у тому числі за основним платежем - 132048,74грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-33012,19грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 07 вересня 2011 року у присутності сторін.

Повний текст постанови виготовлений 12 вересня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.