Ухвала суду № 20687723, 28.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

28 липня 2011 р. справа № 2а/0570/8547/2011

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю., при секретарі Аврамченко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

до Державного підприємства «Селидіввугілля»

про зобовязання сплатити податкові зобовязання

за участю представника позивача Гребенюк Т.В., Удод М.І.

представника позивача Максимчука С.П.

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулася Красноармійська державна податкова інспекція з адміністративним позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» у якому просить зобовязати відповідача сплатити податкові зобовязання по ПДВ за договором № 403 від 29.12.2006р. у сумі 555738 грн. та договором №694-08 УС від 23.12.2008р. у сумі 79541 грн., усього у сумі 635279 грн., нарахованих в результаті застосування звичайних цін.

У судове засідання представники позивача зявилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Крім того, надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строків звернення до суду. Клопотання вмотивоване тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Підстави для звернення виникли 16.10.2009р. з прийняттям рішення №1/33426253 про нарахування податкових зобовязань з ПДВ відповідачеві за непрямими методами. У той самий час позивач звернувся до суду 25.05.2011 року, тобто з пропущенням річного строку.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував з посиланням на його безпідставність.

При вирішенні даного клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, що діє на час розгляду справи) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана редакція КАС України набрала чинності з 30.07.2010р. відповідно до Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". Після цього, з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, стаття 102 якого регулює строки давності та їх застосування.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 мотивувальної частини рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа N 1-7/99) Конституційний суд України зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тому норми Податкового кодексу України та зазначеної редакції КАС України не можна застосовувати до відносин, які виникли до набрання ними чинності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проведення планової виїзної перевірки відповідача за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складений акт №626/23-2/33426253 від 05.10.2009р.

Саме під час цієї перевірки з використанням звичайних цін ним було встановлено заниження податкових зобовязань з ПДВ відповідачем.

Після складання зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте рішення від 16.10.2009р. №1/33426253 про сплату податкових зобовязань з ПДВ, визначених із застосуванням звичайних цін у сумі 952919 грн., у тому числі за основним платежем 635279грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 317640 грн.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Застосування звичайних цін врегульоване п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно п.п. 1.20.10. якого донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідно до п. 4.3.5 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі Закон 2181), який був чинним на момент закінчення перевірки, нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Зважаючи на це, відповідач, як податковий орган, у акті перевірки від 05.10.2009р. №626/23-2/33426253 та рішенні від 16.10.2009р. №1/33426253 нарахував податкові зобовязання із застосуванням звичайних цін. Саме з нарахуванням цих зобовязань (прийняттям зазначеного вище рішення) у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом.

На той час норми Податкового кодексу та ст. 99 КАС України (у редакції згідно з Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI) не були чинними, тому їх не можна застосувати до цих правовідносин. Аналогічну правову позицію виклав Вищий адміністративний суд України у листі від 10.02.2011 р. N 203/11/13-11 (передостанній абзац).

З урахуванням цього при вирішенні питання щодо законодавства, яким регулювався порядок стягнення спірних податкових зобовязань, суд виходить з того, що вони встановлені КАС України та Законом 2181.

При цьому, що стосується строків звернення до суду з вимогами про стягнення (сплату) податкових зобовязань, суд зазначає, що вони визначається статтею 15 Закону 2181, оскільки її норми є спеціальними за предметом регулювання у порівнянні з загальними нормами глави 8 КАС України.

Відповідно до п.п. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону 2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З аналізу даної норми вбачається, що нею врегульовані строки стягнення як податкового боргу, так і платежів, які не є податковим боргом. З цим висновком узгоджується надане у п. 1.6 ст.1 Закону 2181 визначення терміну «примусове стягнення». Згідно з ним примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Якщо для боргу встановлений строк стягнення (а отже і звернення до суду) 1095 днів, то для платежів, які не є податковим боргом, передбачене, що строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Як вже зазначалося, предметом спору є сума податкових зобовязань, які нараховані податковим органом та не узгоджені з відповідачем. Тому вона не може вважатися податковим боргом. У той самий час п.п. 4.3.5 ст.4 Закону 2181 передбачає, що рішення про сплату податкових зобов'язань, визначених із застосуванням звичайних цін, приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таким чином, податкові зобовязання з ПДВ, які є предметом даного спору, є платежем, який стягується за рішенням суду. А тому для нього строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Такі обставини судом не встановлені, а тому підстави для твердження про порушення позивачем встановлених ст. 15 Закону 2181 строків звернення до суду відсутні.

Відтак клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Крім того, стаття 155 КАС України, яка передбачає виключний перелік випадків, коли суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду на стадії судового розгляду не містить підстави, на яку посилається відповідач у клопотанні. Процесуальні наслідки пропущення строків звернення до суду передбачені тільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та на стадії підготовчого провадження.

Зважаючи на наведене, , керуючись ст.ст. 99,160 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державного підприємства «Селидіввугілля» про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовомКрасноармійської обєднаної державної податкової інспекції

до Державного підприємства «Селидіввугілля»

про зобовязання сплатити податкові зобовязання відмовити.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена сторонам, які прибули у судове засідання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.