Постанова № 20687606, 03.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/11612/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Донбасу-К»

про накладання арешту на кошти ТОВ «Промислова група Донбасу-К»

за участю представників позивача Несторової М.Є.

представника відповідача не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Донбасу-К» про накладання арешту на кошти ТОВ «Промислова група Донбасу-К», які знаходяться на рахунках: № 26002174756500 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005); № 2600231704601 в Приватному акціонерному товаристві «Банк Петрокомерц-Україна» (1025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, МФО 300120).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - банківські установи, у яких відкриті рахунки відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 КАС України питання про залучення до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою. При цьому вирішення цього питання при відкритті провадження у справі у відповідності до ст. 107 КАС України не є обовязковим. Тому у звязку з відсутністю обґрунтування у позовній заяві підстав для залучення третіх осіб, дане питання підлягало вирішенню у судовому засіданні.

При вирішенні цього питання було зясовано, що позивач не наполягає на залучені третіх осіб, про що надав пояснення від 25.07.2011р.

Суд також не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору банківських установ, оскільки їх права та обовязки у разі постановлення судового рішення зміняться на підставі закону (зокрема, ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»), а не рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що станом на 12.05.2011 року у відповідача мається податковий борг перед бюджетом у сумі 1359,00 грн. На адресу відповідача були надіслані перша податкова вимога №1/24 від 13.01.2010р. та друга податкова вимога №2/211 від 30.03.2010р. З метою виявлення майна підприємства були направлені запити до відповідних органів, які здійснюють реєстрацію обєктів права власності:

·за даними КП БТІ м. Донецька (довідка від 31.03.2010р. № 0317в) відомостей про наявність зареєстрованого майна у відповідача немає;

·згідно довідки 2-го відділу РЕР м. Донецька Управління державної автоінспекції Головного управління МВС України в Донецькій області від 10.03.2010р. № 9/2-901 автотранспорт за відповідачем не зареєстрований;

·згідно довідки Управління Держкомзему у м. Донецьку від 21.04.2010р. № 01-32-984 дані про наявність у підприємства земельних ділянок відсутні.

Позивач зазначає, що враховуючи вищевикладене, у нього не має можливості застосувати заходи до ТОВ «Промислова група Донбасу-К» щодо погашення податкового боргу за рахунок його майна. У звязку з цим, відповідно до п.п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України просить суд накласти арешт на кошти ТОВ «Промислова група Донбасу-К», які знаходяться на рахунках: № 26002174756500 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005); № 2600231704601 в Приватному акціонерному товаристві «Банк Петрокомерц-Україна» (1025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, МФО 300120).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі від відповідача не надходило.

За таких обставин суд визнав можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група Донбасу-К» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 07.02.2008р., як юридична особа, код ЄДРПОУ 35729314, свідоцтво серії А00 № 741655.

Згідно даних ДПІ у Кіровському районі м. Донецька (а.с.9) відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 1359,00 грн.

ДПІ у Кіровському районі м. Донецька на адресу відповідача були направлені перша податкова вимога №1/24 від 13.01.2010р. та друга податкова вимога №2/211 від 30.03.2010р. Заборгованість не погашена.

Позивач відповідно до п.п.20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України просить суд накласти арешт на кошти ТОВ «Промислова група Донбасу-К», які знаходяться на рахунках: № 26002174756500 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005); № 2600231704601 в Приватному акціонерному товаристві «Банк Петрокомерц-Україна» (1025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, МФО 300120).

Відповідно до п.п.20.1.17. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Правові підстави для накладення арешту передбачені п.п. 89.4 ст. 89 та ст. 94 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно із п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зауважує, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Пункт 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

- у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Наявність таких обставин позивачем не доведена.

Крім того, відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Позивачем наявність таких обставин також не доведена.

Наявність у відповідача податкового боргу та направлення йому позивачем податкових вимог не може бути підставою застосування адміністративного арешту або зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на майно такого платника податків.

Крім того, позивачем у відповідності до ст. 71 КАС України не доведена відсутність у відповідача грошових коштів, достатніх для погашення податкового боргу. Позивачем не надано доказів звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу з банківських рахунків відповідача або за рахунок готівки, направлення до відповідних банків платіжних вимог та їх повернення у звязку з відсутністю коштів на рахунках.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України з наступних підстав.

Як вбачається з змісту цієї статті, вона встановлює право податкового органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В тім, у Податковому кодексі України окрім встановлення такого права не визначено підстав та способу його реалізації: не зазначений строк, на який даний арешт може застосовуватися, підстав для його припинення, тощо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України не може бути застосований як підстава для арешту коштів, оскільки спосіб реалізації зазначеного у ньому права позивача законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п. 7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч. 3 ст. 134 Господарського кодексу України, згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і Законом. (Аналогічна ситуація мала місце із застосуванням р. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, які є підставами дл арешту коштів на банківському рахунку, у звязку із чим позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група Донбасу-К» про накладання арешту на кошти ТОВ «Промислова група Донбасу-К», які знаходяться на рахунках: № 26002174756500 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» (61050, м. Харків, пр. Московський, 60, МФО 351005); № 2600231704601 в Приватному акціонерному товаристві «Банк Петрокомерц-Україна» (1025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, МФО 300120) відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 03 серпня 2011р. Постанова складена у повному обсязі 08 серпня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.