Постанова № 20687520, 21.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2011 р. справа № 2а/0570/9842/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»

до Красноармійської державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 188 від 02.06.2011р. №0000471840 та визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення № 187 від 02.06.201р.№ 0000461840

за участі представника позивача Максимчук С.П.

представника відповідача Чугуненко О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до суду з позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 11.07.2011 року адміністративний позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області в частині визнання неправомірними дій Красноармійської ОДПІ щодо зарахування сум сплачених ДП «Селидіввугілля» поточних та розстрочених податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в вересні грудні 2010року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні; визнання неправомірними дій Красноармійської ОДПІ по застосуванню норм Податкового кодексу України при нарахуванні штрафів за несвоєчасну сплату ДП «Селидіввугілля» сум грошових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, зазначених в податкових повідомленнях-рішеннях 187 від 02.06.2011 року №0000461840 та 188 від 02.06.2011 року №0000471840 був залишений без розгляду.

В обґрунтування позову зазначає, що рішеннями Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції неправомірно застосовані штрафні санкції до підприємства за порушення граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в 2010 році в рахунок сплати поточних зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобовязань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобовязання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення 187 від 02.06.2011 № 0000461840 частково недійсним на суму 64319,39 грн. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення 188 від 02.06.2011 року № 0000471840. Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав. Вважає, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобовязань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобовязання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань при затримці до 30 календарних днів та при затримці більше 30 календарних днів. У звязку з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 26901,21 грн. та 75181,64 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Просив суд в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач-Державне підприємство Селидіввугілля» зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 33426253 та є платником податків.

Відповідач Красноармійська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена перевірка ДП «Селидіввугілля» з питань щодо своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобовязання за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 1-е півріччя 2010 року та 9-ть місяців 2010 року.

За результатами перевірки були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобовязань за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 2010 рік, про що був складений акт № 432/15-33426253 від 23.05.2011 року.

На підставі цього акту, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України було прийняті податкові повідомлення-рішення 188 від 02.06.2011р. № 0000471840 та 187 № 0000461840, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з плати за користування надрами визначений штраф у розмірі 26901,21 грн. та 75181,64 грн. відповідно.

Позивач не згоден частково з податковим повідомленням-рішенням 188 від 02.06.2011р. №0000471840 в частині визначення штрафу у розмірі 64319,39 грн. та з податковим повідомленням-рішенням 187 від 02.06.2011р. № 0000461840 у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування», тощо.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

·при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

·при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно до ст. 28 Кодексу про надра користування надрами є платними. Плата справляється за користування надрами у вигляді, зокрема, платежів за користування надрами.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.1997 № 207/472/51/157 базовий податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу.

Розрахунки плати за користування надрами для видобування корисних копалин складаються користувачами надр та їх філіями, щокварталу, накопичувальним підсумком з початку року, і подаються до органів державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Позивачем до Красноармійської ОДПІ були надані розрахунок плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення: за 1-е півріччя 2010 року від 04.08.2010р. № 9003070513; за 1 е півріччя 2010 року від 04.08.2010р. № 9003070509; за 9-ть місяців 2010 року від 09.11.2010р. № 9004929953.

Судом встановлено, що позивач самостійно не проводив погашення податкового по платі за користування надрами для видобування корисних копалин за період, що зазначений у акті перевірки № 432/15-33426253 від 23.05.2011р.( за 1-е півріччя 2010 року від 04.08.2010р. № 9003070513; за 1 е півріччя 2010 року від 04.08.2010р. № 9003070509; за 9-ть місяців 2010 року від 09.11.2010р. № 9004929953) платіжними дорученнями №15971 від 17.09.2010р. на суму 173000,00 грн., № 16178 від 27.09.2010р. на суму 2452,87 грн., № 479 від 09.11.2010р. на суму 100000,00 грн., № 18432 від 26.11.2010р. на суму 1800,00 грн., № 18507 від 30.11.2010р. на суму 90000,00 грн., № 19090 від 13.12.2010р. на суму 50000,00 грн., № 19472 від 22.12.2010р. на суму 21837,13 грн., № 548 від 29.12.2010р. на суму 176300,00 грн.

Цими платіжними дорученнями позивач здійснив оплату податкових зобовязань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин «авансовий платіж за збір за надра «за 3-й квартал 2010 року по строку 17.09.2010р.», «авансовий платіж за збір за надра за 3-й квартал 2010 року по строку 27.09.2010р.», «збір за надра за 3-й квартал 2010р. по строку 09.11.2010р.», «збір за надра згідно рішення №34 від 03.12.2007р. по строку 29.11.2010р.», «збір за надра за 3-й квартал 2010р. по строку 30.11.2010р.», «авансовий платіж за збір за надра за 4-й квартал 2010р. по строку 17.09.2010р», «авансовий платіж за збір за надра за 4-й квартал 2010р.,» «розстрочка за грудень 2010р., згідно рішення №34 від 03.12.2007р. по строку 22.12.2010р.», «авансовий платіж за надра за 4-й квартал 2010р. по строку 29.12.2010р.».

Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного:

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «авансовий платіж за збір за надра за 3-й квартал 2010 року по строку 17.09.2010р.», «авансовий платіж за збір за надра за 3-й квартал 2010 року по строку 27.09.2010р.», «збір за надра за 3-й квартал 2010р. по строку 09.11.2010р.», «збір за надра згідно рішення №34 від 03.12.2007р. по строку 29.11.2010р.», «збір за надра за 3-й квартал 2010р. по строку 30.11.2010р.», «авансовий платіж за збір за надра за 4-й квартал 2010р. по строку 17.09.2010р», «авансовий платіж за збір за надра за 4-й квартал 2010р., розстрочка за грудень 2010р., згідно рішення №34 від 03.12.2007р. по строку 22.12.2010р.», «авансовий платіж за надра за 4-й квартал 2010р. по строку 29.12.2010р.» та періоди, за які сплачуються суми. Копії відповідних розрахунків та рішень наявні у матеріалах справи.

Тобто позивач визначив власне волевиявлення, згідно з яким вказаними платежами погашаються податкові зобовязання та розстрочені податкові зобовязання, а не податковий борг з плати за користування надрами за І півріччя 2010р. та 9 місяців 2010року, як зазначено у акті перевірки.

Зважаючи на право позивача вільно розпоряджатися власними коштами відповідач мав зарахувати їх у погашення податкового боргу виключно у випадку, коли у графі «призначення платежу» зазначено про погашення податкового боргу. У всіх інших випадках не заважаючи на коректність змісту вказаної графи відповідач такого права не має.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягає визнанню недійсним частково 187 від 02.06.2011р. № 0000461840 у сумі 64319,39 грн. та в повному обсягу 188 від 02.06.2011р. №0000471840 у сумі 26901,21 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 188 від 02.06.2011р. №0000471840 та визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення № 187 від 02.06.201р.№ 0000461840 задовольнити.

Ввизнати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції 187 від 02.06.2011 № 0000461840 частково недійсним на суму 64319,39 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції 188 від 02.06.2011 року № 0000471840 у сумі 26901, 21грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса,41, ЄДРПОУ 33426253) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 21 липня 2011р. Постанова складена у повному обсязі 26 липня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.