Рішення № 20682803, 22.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2011 р. Справа № 8/140-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Асвін», ідентифікаційний код: 36108011, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Короленка, 68-Б, кв. 60,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, особа якого встановлена за допомогою паспорта серії СР за № 678296;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом: Позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Асвін»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання транспортних послуг, укладеним у спрощений спосіб, (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), пені у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-х процентів річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору про надання транспортних послуг, який укладений у спрощений спосіб, не здійснив оплату наданих Позивачем послуг перевезення, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), пені у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-х процентів річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2011 року порушено провадження у справі № 8/140-11 та призначено останню до розгляду на 11.10.2011 року.

11.10.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 28.09.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 11.10.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року.

25.10.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 28.09.2011 року та від 11.10.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причин неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 28.09.2011 року та від 11.10.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладено на 22.11.2011 року.

22.11.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився, про причин неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 28.09.2011 року, від 11.10.2011 року та від 25.10.2011 року не виконав. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 22.11.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Господарський кодекс України у ч. 6 ст. 306 передбачає, що відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до вимог ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно із вимогами ст.ст. 903, 904 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Цей же Кодекс у ст. 905 передбачає, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Цивільний кодекс України у ст. 915 передбачає, що перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Відповідно до вимог ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін. Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

У березні 2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 901, 902, 908, 909 Цивільного кодексу України, був укладений договір про надання транспортних послуг у спрощений спосіб шляхом складання та підписання Позивачем і Відповідачем в період з 01.03.2011 року по 23.03.2011 року актів виконаних робіт від 01.03.2011 року, від 06.03.2011 року, від 06.03.2011 року, від 10.03.2011 року, від 16.03.2011 року, від 23.03.2011 року.

За умовами даного Договору, Позивач зобовязувався надати Відповідачу транспортні послуги на загальну суму 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), а Відповідач зобовязувався ці послуги своєчасно оплатити.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України в період з 01.03.2011 року по 23.03.2011 року надав Відповідачу своєчасно та якісно з дотриманням всіх нормативів і стандартів транспортні послуги з перевезення вантажу, який доставлений та розвантажений за пунктом призначення, що вказаний у актах виконаних робіт від 01.03.2011 року, від 06.03.2011 року, від 06.03.2011 року, від 10.03.2011 року, від 16.03.2011 року, від 23.03.2011 року, вартість яких згідно цих актів становить 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.) та які Відповідач, в порушення умов Договору та вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 916 Цивільного кодексу України, не оплатив Позивачу, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.).

Відповідач будь-яких претензій з приводу строків, обсягу, вартості та якості наданих Позивачем транспортних послуг по перевезенню на адресу останнього не направляв та зауважень з цього приводу в письмовій формі не виражав, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 22.11.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків перевезення вантажу, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків перевезення вантажу або щодо їх якості Відповідачем суду не надано та по суду не доводилось.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем перевезення вантажу, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

З огляду на те, що Відповідачем не було виконано зобовязання щодо погашення заборгованості, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст.222 Господарського кодексу України та ст.6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 10.05.2011 року у вигляді письмової вимоги про виконання зобовязання, на яку Відповідач не відреагував, відповіді на претензію не надав та погашення заборгованості не здійснив.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 22.11.2011 року складає 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем наданих Позивачем транспортних послуг по перевезенню вантажу за Договором суду не надано.

Станом на 22.11.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором про надання транспортних послуг, укладеним у спрощений спосіб, у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.), пеню у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за прострочення платежу платники грошових коштів повинні сплатити на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлене за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті вартості наданих Позивачем транспортних послуг перевезення вантажу станом на 22.11.2011 року у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача, розмір інфляційних нарахувань становить 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), розмір 3-х процентів річних становить 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.) та розмір пені становить 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-х процентів річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.), пені у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором про надання транспортних послуг, укладеним у спрощений спосіб, складається з основного боргу у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), пені у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-х процентів річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати наданих за Договором транспортних послуг по перевезенню вантажу, яка включає в себе станом на 22.11.2011 року основний борг у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), пеню у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), інфляційні нарахування у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-и проценти річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів, яка включають в себе станом на 22.11.2011 року основний борг у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), пеню у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), інфляційні нарахування у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-и проценти річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді державного мита у сумі 177,45 грн. (сто сімдесят сім гривень 45 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді державного мита у сумі 177,45 грн. (сто сімдесят сім гривень 45 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Асвін»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Асвін», ідентифікаційний код: 36108011, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, пров. Короленка, 68-Б, кв. 60, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, заборгованість за Договором про надання транспортних послуг, укладеним у спрощений спосіб, у вигляді основного боргу у сумі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот гривень 00 коп.), пені у сумі 371,36 грн. (триста сімдесят одна гривня 36 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 720,76 грн. (сімсот двадцять гривень 76 коп.), 3-х процентів річних у сумі 152,94 грн. (сто пятдесят дві гривні 94 коп.), державне мито у сумі 177,45 грн. (сто сімдесят сім гривень 45 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 22.11.2011 року