Постанова № 20673757, 05.01.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.01.2012 року Справа № 33/5005/11243/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 22.12.2011 року:

позивача: ОСОБА_1.- предст., дов.№112 від 19.02.2009 року

відповідача: ОСОБА_2.- предст., дов. від 07.10.2011 року

ОСОБА_3.- предст., дов. від 01.09.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2011р. у справі №33/5005/11243/2011

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна»(м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро»(м. Дніпропетровськ)

про: стягнення 715587 грн. 45 коп. заборгованості за договором по наданню послуг: захороненню або утилізації твердих побутових відходів або безпечних твердих промислових відходів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2011 року (підписано 26.10.2011р.) по справі №33/5005/11243/2011 (суддя Рудовська І.А.) частково задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія Україна" (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (м. Дніпропетровськ) про стягнення 715587 грн. 45 коп. заборгованості за договором №172-Б від 21.01.2011р. по наданню послуг: захороненню або утилізації твердих побутових відходів або безпечних твердих промислових відходів. Припинено провадження по справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення заборгованості у сумі 285000 грн. З відповідача на користь позивача стягнуто 703781 грн. 56 коп. основного боргу, 8306 грн. 84 коп. 3% річних, 3499 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 7155 грн. 87 коп. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" (м. Дніпропетровськ) відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2011 року по справі №33/5005/11243/2011 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скаржник, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не вірно встановлено обставини справи та не враховано, що договір 172-Б від 21.01.2011 року виконано в повному обсязі (тобто поставлено весь обумовлений обсяг ТПВ в розмірі 60000 м. куб.). За цими обсягами сторони провели розрахунок в повному обсязі та будь яких претензій одна до одної не мають. Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період з травня по вересень 2011 року, тобто за період та за обсяги, які перевищують визначені домовленістю сторін (договором 172-Б, від 21.01.2011) та не є договірною поставкою. Жодних документів, які б підтверджували про здійснення поставок ТПВ в іншому обсязі на умовах договору №172-Б, суду позивачем не надано. Скаржник також зазначає, що істотними умовами договору є: умови про предмет договору; умови, визначені законом як істотні або як такі, що є необхідними для договорів даного виду; умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язуються у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, сторони мають дотримуватись цих умов при укладенні будь-яких господарських договорів незалежно від виду. Укладаючи договір №172-Б від 21.01.2011 року позивач і відповідач погодили всі істотні умови договору в т.ч. предмет договору: об'єм у 60000 м. куб., умови поставки (за заявкою та на підставі талонів, що видаються після оплати) після повної оплати (передплата 100% за передбачаємі обсяги поставки). Наявності будь яких інших домовленостей між сторонами не доведено. Будь яких додаткових угод між сторонами з приводу збільшення обсягів поставки ТПВ не надано, договір №172-Б від 21.01.2011 року виконаний в повному обсязі. Будь які інші поставки, здійсненні між позивачем та відповідачем, на думку заявника, є позадоговірними, оскільки здійснювалась без попередньої оплати, талони на вивіз сміття відсутні, а виставлені рахунки з травня по вересень 2011 року, які надані позивачем та долучені до матеріалів справи, не містять матеріальної вимоги до відповідача із зазначенням строку їх погашення. Крім того, взагалі відсутні підтвердження отримання виставлених рахунків відповідачем. Зазначені обставини не врахував суд при прийнятті рішення по справі, що, на думку відповідача, є підставою для скасування судового рішення та відмови в позові.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим і скасуванню не підлягає з підстав, зазначених у судовому рішенні. Крім того, він наголошував, що сторони змінили умови договору вчиненням дій по його виконанню.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.25 05 січня 2012 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 21.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №172-Б, відповідно до умов якого відповідач доручає та оплачує на умовах договору, а позивач приймає на себе зобов'язання по наданню послуг: захороненню або утилізацію твердих побутових відходів або безпечних твердих промислових відходів (ТПВ) відповідача. Склад ТПВ повинен відповідати вимогам законодавства України про відходи. Доставка відповідачем відходів здійснюється спеціально облаштованим транспортом на полігон, розташований за адресою: м. Підгороднє, вул. Смоленська, 72 (пункти 1.1, 2.1 договору).

Згідно пункту 1.3 договору об'єм відходів за договором складає 60000 м3.

Сторони в договорі обумовили тарифи на надані послуги (13,08 грн. з ПДВ за 1 м3 відходів); порядок виконання договору (транспортом замовника на полігон, а у випадку неможливості прийняття на полігоні приймання відходів провадиться на сміттєспалювальному заводі по вул. Криворізьке шосе, 32 з додатковим узгодженням порядку приймання); загальну суму договору (784800 грн. з ПДВ); порядок оплати послуг (попередня оплата 100% на заявлені обєми); відповідальність сторін (за діючим законодавством), а також інші права і обовязки сторін.

Відповідно до п. 7.2 Договору та додаткової угоди до нього останній діє до 31.12.2011 року.

Сторони також обумовили, що всі зміни і доповнення до договору повинні бути викладені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін (п. 8.1).

Подаючи позов, позивач позивач ТОВ «Екологія Україна»просив стягнути з відповідача суму основного боргу саме за договором №172-Б від 21.01.2011 року, в розмірі 687490,25 грн., пеню 22547,36 грн., 3% річних 4364,00 грн., та індекс інфляції 1185,84 грн., обґрунтовуючи це тим що між сторонами був укладений договір №172-Б від 21.01.2011 року та, відповідно, наданими позивачем актів виконаних робіт підтверджується заборгованість відповідача за надані послуги. Розглядаючи справу по суті, місцевий господарський суд погодився із даними доводами позивача і стягнув заборгованість, виходячи із того, що ця заборгованість виникла із невиконання відповідачем умов договору №172-Б в частині розрахунків за надані позивачем послуги.

Однак, як вбачається з наданих сторонами матеріалів, залучених в якості доказів по справі, між ТОВ «Екологія Україна»та ТОВ «Грінко-Дніпро»дійсно був укладений договір №172-Б від 21.01.2011 року, предметом якого виступають надання позивачем послуг з утилізації поставляємих відповідачем ТПВ (твердих побутових відходів).

Зазначений договір за своєю природою є змішаним договором та фактично носить характер договору послуг і поставки.

Як вже було зазначено, пунктом 1.3 договору сторонами був визначений об'єм поставки ТПВ 60000,00 м3. Зазначений об'єм ТПВ відповідач поставив позивачу для утилізації вже в першому кварталі 2011 року, що підтверджуються наданими сторонами документами і не заперечується сторонами, й відповідач повністю оплатив цей обсяг послуг за договором.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, сторони хоча и продовжували строк дії договору додатковими угодами до нього, але не збільшували обєми поставок та загальну суму договору, тобто фактично не змінювали основні умови укладеного договору.

Окрім того істотними умовами договору, які погоджені сторонами, визначено наступний порядок постачання і надання послуг, а саме: пунктом 2.6 договору визначено, що заїзд на територію сміттєспалювального заводу й полігону може бути здійснений відповідачем та виконується виключно на підставі, отриманих після 100% оплати (згідно з п.2.9. договору) талонів, та після здавання талонів Виконавцю. У свою чергу, пункт 2.7 договору передбачає, що в разі втрати чи пошкодження талонів з вини «Замовника» талони не відновлюються, обміну та поверненню не підлягають. Після закінчення терміну дії договору талони виконавцем не приймаються. Пунктом 3.3 договору обумовлено, що сплата за послуги виконавцю провадиться згідно виставлених рахунків. Рахунок виставляється на підставі заявленого замовником обсягу відходів. При цьому, датою надання послуг є день приймання відходів у відповідності до п.2.3 договору (п.3.6 договору).

Враховуючі ці положення договору, а також норми п. 1-2 ст. 180 ГК України, якою передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Аналогічна позиція закріплена й нормами ст. 638 ЦК якою визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, та фактичні дії сторін спрямовані на виконання цього договору.

Таким чином, з наданих сторонами доказів вбачається, що договір №172-Б, укладений сторонами з метою та на умовах, передбачених самим договором, де сторони домовились здійснити поставку ТПВ в обсязі 60000 м3 з січня по квітень, яку фактично сторони й здійснили. Тобто договір №172-Б від 21.01.2011 року в частині обєму поставки ТПВ виконаний сторонами в повному обсязі: позивач прийняв, а відповідач відповідно сплатив обумовлену вартість цих послуг утилізації, за обсяг 60000 м3. Загальна сума договору, встановлена пунктом 3.2 договору теж не змінювалася сторонами і ця сума сплачена відповідачем у повному обсязі, що також підтверджується наданими сторонами доказами, у тому числі актами звірки розрахунків.

Заборгованості за вказаний період не вбачається і остання матеріалами справи не підтверджується. Позивач заявляв вимогу щодо погашення заборгованості (стягнення заборгованості) за період з травня 2011 року по жовтень 2011 року включно. Однак, в цей період відносини, що склалися між сторонами не носили характер договірних, тому позивач не має права вимагати стягнення заборгованості саме виходячи із умов договору №172-Б. Отже, вимоги позивача щодо задоволення позову і стягнення заборгованості за договором №172-Б задоволенню не підлягали, оскільки факт поставки та надання послуг з утилізації позивачем не доведено належними доказами. Так, у відповідності до умов договору №172-Б від 21.01.2011 року поставка здійснюється на підставі талонів, з яких вбачається обсяг поставляємих ТПВ, якими фактично й підтверджується здійснення поставки та надання послуг з утилізації. Проте, з наданих суду позивачем актів виконаних робіт (які називаються «акт о фактическом оказании услуг Исполнителем Заказчику по договору №172-Б» (мовою оригіналу) не вбачається, за який період були виконані позивачем роботи по прийому поставлених відходів та їх утилізації. Відповідно, надані акти не можуть слугувати належним доказом обсягів поставки відходів відповідачем та обсягів наданих послуг утилізації за період з квітня по жовтень 2011 року.

Надані суду акти виконаних робіт (акти про фактичне надання послуг виконавцем замовником за договором №172-Б) та акт звірки не відображають жодним чином ані періоду надання послуг за цими актами, ані обєму поставки, тобто неможливо встановити, коли ця послуга надана (період) та чи сплачувалось за неї грошові кошти, чи ні (так як умовами договору №172-Б від 21.01.2011 року передбачалось, що оплата повинна бути в повному обсязі попередня).

Акти, які надані позивачем в якості доказів виконання робіт (постачання), надання послуг, не містять жодних даних щодо періоду такого виконання всупереч визначеним п.3.6 договору умовам, згідно яких мають бути зазначені дні прийняття, чи хоча б загальний період місяць, квартал, рік; щоденний об'єм прийняття відходів на утилізацію; автомашини, якими здійснені поставки з посиланням на їх об'єм, подорожні листи, державні номери, товарно-транспортні накладні, тощо. Жодна цифра актів не підтверджується первинними як бухгалтерськими, так і договірними документами.

Тож з актів, на які посилається позивач, як на доказ своїх заявлених вимог, вбачається лише дата складання такого акту та передачі для погодження замовнику (відповідачу) однак, жодним чином не факт і період виконання робіт (надання послуг).

Отже стверджувати, що ці акти є свідченням виконання робіт, надання послуг, які підлягають оплаті неможливо. За таких обставин, акти приймання передачі (акти про фактичне надання послуг виконавцем замовнику за договором №172-б): № 5 від 31.05.2011 року на суму 418115 грн. 28 коп., № 6 від 30.06.2011 року на суму 259507 грн. 20 коп., № 7 від 31.07.2011 року на суму 262947 грн. 24 коп., № 8 від 31.08.2011р. на суму 246178 грн. 68 коп., № 9 від 30.09.2011 року на суму 287851 грн. 56 коп. не містять належного змісту, не є первинними документами та відповідно, не підтверджують виконання господарської операції з надання послуг по утилізації позивачем постачаємих відповідачем ТПВ у позначеному обємі, в звязку з чим, не можуть бути визнанні, як підстава для оплати цих послуг.

Крім того, додані позивачем в якості доказів рахунки на сплату, датовані травнем, червнем, липнем, серпнем та вереснем 2011 року, не містять жодних підтверджень отримання їх відповідачем та в розумінні ст. 530 ЦК України не можуть слугувати доказом наявності обґрунтованої вимоги виконання зобовязань, оскільки строк їх виконання не настав.

Згідно статті 230 ГК України штрафні санкції застосовуються в внаслідок невиконання чи неналежного виконання господарських зобовязань. Таким чином, підставою для застосування штрафних санкцій до відповідача є наявність факту невиконання господарського зобовязання.

Враховуючи те, що факт надання послуг позивачем відповідачу, з утилізації ТПВ в обсягах вказаних актами приймання-передачі не підтверджується, суд не вбачає порушення зобовязань з боку відповідача щодо оплати цих послуг та підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених предметом позову.

При цьому, Дніпропетровський апеляційний господарський суд також враховує, що задані замовником обєми повинні підтверджуватися талонами відповідного зразку, а їх використання (тобто надання послуг), повинно підтверджуватися актами виконаних робіт в порядку п.2.8 договору. Надані акти не є такими, що складені у зазначеному порядку і не можуть бути доказом виконання робіт.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд ці обставини не врахував, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Доводи позивача щодо внесення змін до договору шляхом здійснення сторонами конклюдентних дій не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог з огляду на те, що договір між юридичними особами укладається виключно в письмовій формі (що і було зроблено сторонами), а внесення змін до договору в силу цивільного законодавства проводиться в такій же формі, в якій був укладений сам договір (тобто в письмовій формі). Крім того, сторони в пункті 8.1 договору обумовили порядок та форму, в якій в укладений договір можуть вноситися відповідні зміни і дана умова є обовязковою для сторін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро»(м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2011 року у справі №33/5005/11243/2011 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія Україна»(49000 м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, 1/3, код ЄДРПОУ 32576064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» (49000 м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 47, корп. 1, код ЄДРПОУ 35112687) 3578 грн. державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Головуючий О.С. Євстигнеєв

Судді: Л.О. Лотоцька

Р.М. Бахмат