Рішення № 20673462, 28.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2011 р.

Справа № 15-13/17-1814-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.Е. Кришиневській

За участю представників:

від прокуратури –не з’явився,

від позивачів:

1) Одеської обласної ради –Коршун З.С.,

2) Овідіопольської районної ради Одеської області –не з’явився,

3) Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району –не з’явився,

від відповідача –Сорокін К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Овідіопольської районної ради Одеської області, Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до Комунального підприємства “Молодіжне-2” про стягнення 2 471 747,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Овідіопольської районної ради Одеської області та Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з позовом до Комунального підприємства “Молодіжне-2” про стягнення заподіяної шкоди внаслідок втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 2 471 747,00 грн., у т.ч. на користь Одеської обласної ради –суму в розмірі 617 936,75 грн.; Овідіопольської районної ради –в розмірі 370 762,05 грн.; Молодіжненської сільської ради –в розмірі 1 483 048,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Молодіжненської сільської ради № 1654-V від 19.11.2009 р. відповідачу затверджено проект землеустрою та надано в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 28,52 га для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування в с. Молодіжне, вул. Заводська, 32. Вищезазначена земельна ділянка надана КП “Молодіжне-2” за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Пунктом 4.1 вищезазначеного рішення зобов’язано відповідача відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва згідно із розрахунком розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки КП “Молодіжне-2” для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування. Проте, відповідачем всупереч статей 207, 209 Земельного кодексу України не сплачено втрати сільськогосподарського виробництва, у зв’язку з чим ним порушено норми природоохоронного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2011 року (суддя Панченко О.Л.) порушено провадження по справі № 13/17-1814-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи прокурор Овідіопольського району 16.06.2011 р. звернувся до суду із заявою, в якій уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заподіяної шкоди внаслідок втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 2 471 747 грн. на користь УДК в Овідіопольському районі ГУДК в Одеській області (р/р 33211848700372, МФО 828011, отримувач: ГУДК в Одеській області; код 22508650, код платежу: 21081100), а також навів їх правове обґрунтування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2011 р. у справі № 13/17-1814-2011 позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з невиконанням прокурором та позивачами ухвал суду від 10.06.2011 р. та 04.07.2011 р.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду від 12.07.2011 р., справу № 13/17-1814-2011 направити до господарського суду Одеської області для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 12.07.2011 р. про залишення позову без розгляду у справі № 13/17-1814-2011 скасовано та справу передано на розгляд господарському суду Одеської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2011 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 р. у справі № 13/17-1814-2011 залишено без змін.

Згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 13/17-1814-2011 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду від 02.11.2011 р. справу № 13/17-1814-2011 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-13/17-1814-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

18.11.2011 р. прокурором Овідіопольського району Одеської області було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 7-9 т. 2), згідно якої прокурор просив суд стягнути з КП „Молодіжне-2” суму заподіяної шкоди внаслідок втрат сільськогосподарського виробництва в розмірі 2 471 747,00 грн., яку перерахувати на користь Управління державного казначейства в Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області.

Позивач - Одеська обласна рада позовні вимоги підтримує, про що зазначено в поясненнях по суті позовної заяви (а.с. 17-19 т. 2). У своїх поясненнях облрада вказує, що рішенням Молодіжненської сільської ради № 1654-V від 19.11.2009 р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання КП „Молодіжне-2” в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 28,52 га (землі сільськогосподарського призначення, ріллі) під розміщення, будівництво та експлуатацію автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в межах населеного пункту.

При цьому облрада зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 „Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню” встановлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок.

Так, згідно з розрахунком розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, проведеного ДП „Одеський інститут землеустрою” на підставі вищезазначеної постанови, вартість втрат сільськогосподарського виробництва при передачі зазначеної земельної ділянки КП „Молодіжне-2” становить 2 471 747,00 грн.

Таким чином, за ствердженнями облради, з урахуванням положень п. 2 ч. 4 ст. 64 Бюджетного кодексу України обласний бюджет недоотримав кошти в сумі 617 936,75 грн. (25%) від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які призначені для освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорони земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Тому облрада вважає позов прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Овідіопольської районної ради Одеської області, Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області законним і обґрунтованим.

Позивач - Овідіопольська районна рада Одеської області пояснення по суті заявленого позову не надала, проте райрадою було подано до суду заяву (а.с. 22 т. 2), згідно якої райрада позовні вимоги прокурора підтримує, проте просить суд розглянути справу за відсутністю представника райради.

Позивач - Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області у відзиві на позов прокурора (а.с. 75-77 т. 1) проти задоволення позовних вимог прокурора заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з зазначених у цьому відзив підстав.

Відповідач позовні вимоги прокурора не визнав та вважає їх необґрунтованими з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 67-70 т.1) та додаткових поясненнях по справі (а.с. 29-31 т. 2).

Заслухавши пояснення прокурора і сторін, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Комунальне підприємство „Молодіжне-2" засноване на комунальній власності територіальної громади с. Молодіжне і підпорядковане Молодіжненській сільській раді Овідіопольського району, тобто засновником вказаного підприємства є Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району.

Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 27 червня 2008 року № 1226-V (а.с. 19-20 т. 1) з урахуванням внесених до нього змін згідно рішення цієї ж ради від 10 листопада 2008 року № 1328-V (а.с. 21-22 т. 1) було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення Комунальному підприємству „Молодіжне-2" земельної ділянки загальною площею 31,01 га (згідно Генерального плану села Молодіжне) по складанню державного акту на право постійного користування землею під розміщення, будівництво та експлуатацію автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в межах населеного пункту за адресою: с. Молодіжне, вул. Заводська. При цьому вказаній земельній ділянці було присвоєно наступну адресу: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Заводська, 32.

При цьому слід зазначити, що розроблений ТОВ „Геоконсалтинг” проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП „Молодіжне-2" для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування, був погоджений Головним управлінням Держкомзему в Одеській області (висновок № 2-10-15/3807 від 13.08.2009 р.) за відповідних умов (№ 18-18-43/952 від 09.12.2009 р.), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (висновок № 10009/03-06-12 від 14.09.2009 р.), Одеською обласною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок № 3-1/79-з від 18.11.2009 р.), Відділом містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (висновок № 4423 від 29.12.2008 р.), Управлінням охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (висновок № 01-17/9506 від 3012.2008 р.).

Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 19 листопада 2009 року № 1654-V було затверджено проект землеустрою щодо відведення Комунальному підприємству „Молодіжне-2” земельної ділянки у постійне користування для розміщення будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування загальною площею 28,5200 га, в тому числі по угіддях: землі, що знаходяться в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості - 28,5200 га, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за рахунок земель запасу Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (які раніше не були надані в користування фізичним або юридичним особам), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Заводська, 32.

На виконання п. 3 резолютивної частини названого рішення Молодіжненської сільської ради КП „Молодіжне-2” було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (бланк серії ЯЯ № 205924, а.с. 37 т. 1), зареєстрований 15.01.2010 року за № 031052900001 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

При цьому пунктом 4.1 вищезазначеного рішення зобов'язано КП „Молодіжне-2" відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва згідно розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки КП „Молодіжне-2" для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування.

Разом з тим ДП „Одеський інститут землеустрою” був здійснений розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, спричинених наданням земельної ділянки КП „Молодіжне-2” в постійне користування площею 28,52 га для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування в с. Молодіжне, вул. Заводська, 32 на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Так, згідно вказаного розрахунку (а.с. 6 т. 1), погодженого відповідачем і Головним управлінням Держкомзему в Одеській області та затвердженого Одеською обласною державною адміністрацією 05.01.2010 р., вартість втрат сільськогосподарського виробництва у зв’язку з наданням земельної ділянки КП „Молодіжне-2” складає 2 471 747,00 грн. Розрахунок було проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 „Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісового виробництва, які підлягають відшкодуванню".

В подальшому прокуратурою Овідіопольського району проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки Комунальним підприємством „Молодіжне-2" на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в межах населеного пункту.

Вказаною перевіркою встановлено, що відповідно до рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1654-V від 19.11.2009 року КП „Молодіжне-2" затверджено проект землеустрою та надано в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 28,5200 га для розміщення, будівництва та експлуатації автостоянки вантажних автомобілів та їх обслуговування за адресою: с. Молодіжне, вул. Заводська, 32, Овідіопольського району Одеської області. Вищезазначена земельна ділянка надана КП „Молодіжне-2" за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Проте, відповідачем всупереч статей 207, 209 Земельного кодексу України не сплачено втрати сільськогосподарського виробництва згідно п. 4.1 вищезазначеного рішення сільради. За результатами проведеної перевірки прокуратурою 28.01.2011 р. внесено припис директору КП „Молодіжне-2” про негайне усунення порушень вимог природоохоронного законодавства України, що передбачає сплату сільськогосподарських втрат. Невиконання вказаного припису стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди внаслідок втрат сільськогосподарського виробництва в розмірі 2 471 747,00 грн., що підлягає перерахуванню на користь Управління державного казначейства в Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області.

Між тим згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1279. Згідно вказаного Порядку втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:

Бд

Рв = Пд х Нв х ----- х Кінт,

Бо

де Рв - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Пд - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; Нв - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; Бд - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; Бо - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; Кінт - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).

В п. 4 вказаного Порядку (в редакції Постанови, що діяла на момент здійснення ДП „Одеський інститут землеустрою” розрахунку вартості втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених наданням КП „Молодіжне-2” земельної ділянки у постійне користування) зазначено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Так, визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом 34 ст. 26 Закону від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Земельний кодекс визначає юридичні факти, з настанням яких мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат а також порядок використання одержаних коштів.

Так, відповідно до ст. 209 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття сільською радою рішення про затвердження проекту землеустрою, до внесення змін Законом України від 27.04.2010 р. № 2154-VI) втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Автономній Республіці Крим, обласним радам 25 відсотків; районним радам - 15 відсотків; міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків. Кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

У своєму відзиві на позов Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району зазначає, що при розробленні проекту землеустрою щодо відведення названої земельної ділянки у постійне користування КП „Молодіжне-2” був врахований генеральний план села Молодіжне, яким було передбачено розміщення автостоянки вантажних автомобілів. Зазначений Генеральний план села був погоджений відділом архітектури та містобудування та затверджений рішенням сесії Молодіжненської сільської ради від 17.07.2007 року за № 799-V (а.с. 50 т. 2). При цьому рішенням Одеської обласної ради № 317-V від 17.08.2007 року (а.с. а.с. 43-44 т. 2) були затверджені межі села Молодіжне Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району (а.с. 45-49 т. 2) загальною площею 2 187,28 га із включенням додатково в межі населеного пункту 837,28 га земель.

До того ж Молодіжненська сільська рада зазначає, що 25.12.2009 р. рішенням сесії Молодіжненської сільської ради № 1745-V було зобов'язано КП „Молодіжне-2" відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва відповідно до статей 207-209 Земельного кодексу України та розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва по мірі освоєння земельної ділянки наданої в постійне користування. В подальшому 27.01.2011 р. до сільської ради надійшов лист від директора КП „Молодіжне-2”, в якому він повідомляв, що підприємство не знайшло інвесторів для освоєння земельної ділянки наданої в постійне користування і, у зв'язку із мировою фінансовою кризою просили відстрочити відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, які нараховані відповідно до статей 207-209 ЗК України.

На підставі вищенаведеного, Молодіжненська сільська рада вважає за можливим відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва підприємством згідно розрахунку від 05.01.2010 року по мірі освоєння земельної ділянки.

Разом з тим, як з’ясовано судом, спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В.Трофімова Одеського державного аграрного університету”, правонаступником якого є Колективне сільськогосподарське підприємство ім. А.В.Трофімова, з кінця 1950-х років, про що свідчать надані останнім копії державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 003674 (а.с. 56-59 т. 2), постанови Ради Міністрів Української РСР № 409 від 26.03.1959 р. (а.с. 66 т. 2) і наказу Міністерства сільського господарства УРСР № 315 від 04.04.1959 р. (а.с. 67-68 т. 2). Згідно наданих КСП пояснень у користуванні вказаного господарства перебували 4600,4 га землі сільськогосподарського призначення, з яких 120,6 га було зайнято під виноградниками. Виноградники на площі 60 га (в тому числі контур №8) були списані у зв'язку із загибеллю відповідно до акту від 07 квітня 2006 року. Оскільки в подальшому використання виноградників було визнано недоцільним, ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В.Трофімова Одеського державного аграрного університету”, на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 25.01.2007 р. №44 (а.с. 61- 65 т. 2), звернулось до Молодіжненської сільської ради з клопотанням про припинення права постійного користування. В свою чергу рішенням Молодіжненської сільської ради № 912-V від 11.10.2007 р. припинено право постійного користування ДП „Навчально-дослідне господарство ім. А.В.Трофімова Одеського державного аграрного університету” земельною ділянкою площею 31,01 га, в тому числі, і земельна ділянка площею 28,5200 га, якій в подальшому було присвоєно адресу: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Заводська, 32, і яка була передана Комунальному підприємству „Молодіжне-2”.

З огляду на викладене відповідач стверджує, що після затвердження в 2007 році Генерального плану села Молодіжне та меж села Молодіжне фактично відбулась зміна цільового призначення землі, в тому числі і земельної ділянки, площею 28,5200 га, переданої в 2009 році в постійне користування КП „Молодіжне-2”, оскільки названа земельна ділянка, за ствердженнями Молодіжненської сільської ради, для містобудівних потреб перестала враховуватись як земля сільськогосподарського призначення.

Крім того, той факт, що надана КП „Молодіжне-2” земельна ділянка на момент передачі вже не відносилась до земель сільськогосподарського призначення підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 27.11.2009 року № 627 по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки КП „Молодіжне-2”, з якого вбачається, що за проектом названа земля відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До того ж, як вбачається з рішення Молодіжненської сільської ради від 19 листопада 2009 року № 1654-V, передана КП „Молодіжне-2” земельна ділянка перебувала в запасі, тобто ніким як основний засіб основний засіб виробництва не використовувалась, а відтак не могла вилучатись або викупатись.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно частин 1 та 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Крім того, відповідно до п. „ж” ч. 2 ст. 25 Закону України „Про землеустрій” одним з видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів.

До того ж, згідно п. 2 ст. 1 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” документація із землеустрою розробляється з урахуванням положень плану зонування та/або детального плану території.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Земельного кодексу України підлягають відшкодуванню втрати сільськогосподарських угідь як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Головною ознакою, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є втрата сільськогосподарськими угіддями своєї функції головного засобу виробництва у сільському господарстві.

Так, враховуючи те, що передана відповідачу на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 19 листопада 2009 року № 1654-V земельна ділянка відносилась до земель запасу, відповідно вона не може вважатись основним засобом виробництва в сільському господарстві в розумінні чинного законодавства, зокрема, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, пунктом 4 якого встановлено, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Оскільки земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні громадян чи юридичних осіб, тобто не утримувалась жодним суб'єктом з метою використання у процесі виробництва, відповідна не може вважаться основним засобом виробництва.

До того ж однією ознакою, за якою слід вважати наявними втрати сільськогосподарського виробництва, є вибуття сільськогосподарських угідь з господарського обігу саме у випадку вилучення (викупу) земель.

При цьому, необхідні критерії для вилучення земельних ділянок визначені статтею 149 ЗК України, а підстави викупу - статтею 146 ЗК України. Так, згідно ч. 1 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а відповідно до ч. 1 ст. 146 ЗК України (в редакції, чинної на момент прийняття спірного рішення сільрадою), органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

Таким чином, відповідно до норм земельного законодавства, визначальним критерієм для існування можливості вилучення земельної ділянки є факт її перебування у постійному користуванні, а для викупу - перебування у власності громадян або юридичних осіб.

За таких обставин, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва може здійснюватись лише у разі прийняття відповідними органи державної влади або місцевого самоврядування рішення про примусове вилучення чи викуп земельної ділянки у землекористувачів чи землевласників для суспільних потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва.

Проте, як вже зазначалось вище, земельна ділянка, передана КП „Молодіжне-2” на підставі рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1654-V від 19.11.2009 року, у власності або постійному користуванні у будь-яких осіб не перебувала, а тому й не могла бути вилучена чи викуплена.

Більш того, як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку розміру втрат сільського господарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, вказаний розрахунок зроблений в зв'язку із наданням земельної ділянки КП „Молодіжне-2”, тоді як згідно приписів ч. 2 ст. 207 ЗК України, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь не спричинені наданням земельної ділянки, а внаслідок вилучення (викупу) ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, чого судом не встановлено. За таких обставин суд вважає вказаний розрахунок необґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 вказаного Кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Враховуючи те, що прокурор належними засобами доказування не довів наявність фактів, з якими закон пов’язує момент виникнення обов’язку землекористувача відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва, суд вважає безпідставними доводи прокурора виникнення у відповідача такого обов’язку. Той факт, що існує рішення сільради про покладення на відповідача такого обов’язку, не свідчить про виникнення зазначеного обов’язку з підстав, встановлених чинним законодавством.

Разом з тим прокурор, звертаючись з даним позовом, визначив позивачами Одеську обласну раду, Овідіопольську районну раду Одеської області і Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області, обґрунтовуючи при цьому необхідність захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів з отримання бюджетних коштів. Однак, при цьому прокурор просив стягнути спірні кошти на користь іншої особи - Управління державного казначейства в Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області.

Між тим пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

В свою чергу відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Приймаючи до уваги те, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних правовідносинах, є відповідна рада, прокурор правильно визначено осіб, які можуть бути позивачами у заявленому прокурором позові. Однак, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав позивачів (стягнення коштів на користь УДК) є невірним, оскільки у такій спосіб порушені, на думку прокурора, права позивачів на отримання коштів до відповідного бюджету, що передбачено ст. 209 Земельного кодексу України, не будуть відновлені.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області, заявлені в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Овідіопольської районної ради Одеської області, Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, не відповідають вимогам чинного законодавства, а також фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Овідіопольської районної ради Одеської області, Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області до Комунального підприємства “Молодіжне-2” про стягнення 2 471 747,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 03.01.2012 р.