Рішення № 20673393, 08.12.2011, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи <Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.11 Справа № 22/5009/5756/11

Суддя Ярешко О.В.

розглянувши матеріали

За позовом Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора (71114, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шаумяна, 2) в інтересах держави: в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

позивач 1 Фонд Державного майна України (01601, м .Київ, вул. Кутузова, 18/9)

позивач 2 Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив” (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Єгорова, буд.1)

до відповідача Бердянська міська рада (71112, Запорізької обл., м. Бердянськ, пл.Бердянської Ради, 2)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (факт.адреса:71100, АДРЕСА_1; місце реєстрації: 71100, АДРЕСА_2)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (71100, АДРЕСА_3).

про скасування пункту 3.4 рішення пятдесят першої (ІІ частина) сесії V скликання Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам”

Суддя Ярешко О.В.

Представники сторін:

від позивача 1: не зявився

від позивача 2: не зявився

від відповідача: не зявився

від третьої особи 1: не зявився

від третьої особи 2: не зявився

від прокуратури: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.09.2011р. Бердянський природоохоронній міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах позивача 1 Фонду Державного майна України та позивача 2 Публічного акціонерного товариства “Завод “Прилив” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування пункту 3.4 рішення пятдесят першої (ІІ частина) сесії V скликання Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2011р. порушено провадження по справі № 22/5009/5756/11, судове засідання призначено на 02.11.2011р. та відхилено клопотання заявника про забезпечення позову, шляхом накладання заборони на відчуження земельної ділянки площею 0,071 га, що розташована в м.Бердянську по вул.Лазо,77, у звязку з необґрунтованістю, так як відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; імовірності настання обставин, зазначених у статті 66 ГПК. Заявник не обґрунтував та не надав жодного доказу того, яким чином невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення по розгляду позову.

Представник позивача 2 в судовому засіданні 02.11.2011р. заявив про зміну найменування з Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив” на Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Статуту Публічного акціонерного товариства “Завод “Прилив” встановлено, що Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”, ідентифікаційний код 14311459 є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “Завод “Прилив”, ідентифікаційний код 14311459, заснованого відповідно до рішення Фонду державного майна України (наказ 28-ДП від 28.07.1998) шляхом перетворення державного підприємства “Завод “Прилив” у відкрите акціонерне товариство. Відповідно до п. 1.2. даного статуту Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив” перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив” на підставі Закону України “Про акціонерні товариства”. Таким чином, суд перейменував Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив” на Публічне акціонерне товариство “Завод “Прилив”.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.11.2011р., у звязку з неявкою позивача 1, відповідача, третьої особи та неподанням сторонами витребуваних судом доказів, на підставі ст. 77 ГПК України, судове засідання відкладалось на 16.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2011р., у звязку з неявкою позивача 1, третьої особи та неподанням сторонами витребуваних судом доказів, на підставі ст. 77 ГПК України, судове засідання відкладалось на 28.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 р., у звязку з неявкою відповідача, третьої особи-1 та залученням третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.12.2011р.

Прокурор та позивач 1, 2 в судове засідання 08.12.2011р. не зявилися, проте у попередніх судових засіданнях підтримували позовні вимоги викладені у позовній заяві з урахуванням пояснень, які подавались у попередніх судових засіданнях, обгрунтувували їх ст. 121 Конституції України, ст. 36-1, ч.4 ст. 21 Законом України “Про прокуратуру”, ч.2, 3 ст. 84, ст. 158 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України “Про управління обєктами державної власності” № 185 від 21.09.2006 року, ст. 2, 12, 29, 54 Господарсько процесуального кодексу України. Позовні вимоги мотивовані наступним: Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою проведено перевірку законності використання земельної ділянки, площею 5,5 га, розташованої по вул. Фестивальна, Серафимовича, Старова, наданої заводу «Прилив»у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка. В ході перевірки встановлено, що п. 3.4 рішення п'ятдесят першої (II частина) сесії V скликання Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 р. «Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам»затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр. ОСОБА_2 приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,071 га, розташовану по АДРЕСА_4. Зазначений п. 3.4 рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Прокурорською перевіркою встановлено, що рішенням Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 року заводу «Прилив»була надана у постійне користування під будівництво школи та дитячого садочка земельна ділянка, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську. Державний акт на право постійного користування землею був зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 25.02.1994 року за № 200. Відповідно до вимог ст. 80, 84 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на вказану земельну ділянку є держава. Станом на час проведення прокурорської перевірки Державний акт постійного користування землею від 25.02.1994 року за № 200 не скасовано. 11.06.1998 року наказом в.о. голови Фонду Державного майна № 13-АТ Завод «Прилив»реорганізовано у ВАТ «Завод «Прилив», який став правонаступником державного підприємства “Завод “Прилив” і державна частка статутного капіталу у ньому становить 100%, відповідно розпорядження всіма активами підприємства та землею проводиться тільки з дозволу та погодження з Фондом Державного майна України. Відповідно до матеріалів перевірки ВАТ «Завод «Прилив»від земельної ділянки площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську, не відмовлявся, погодження Фонду державного майна на вилучення (відчуження) зазначеної земельної ділянки відсутнє. Вилучення земельної ділянки, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську, у передбаченому законодавством України порядку із постійного користування ВАТ «Завод «Прилив» не проводилось. Протягом 2007-2009 років земельна ділянка, площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську, була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафимовича, Старова та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків. Земельна ділянка, площею 0,071 га, розташована по АДРЕСА_4, що надана гр. ОСОБА_2 рішенням Бердянської міської ради №15 від 02.10.2008 року у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації, є складовою частиною земельної ділянки ВАТ «Завод «Прилив», площею 5,5 га, по вул. Серафимовича в м. Бердянську. Станом на теперішній час зазначена земельна ділянка є вільною від забудови. Реалізація права державної власності на землю відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України органами місцевого самоврядування, зокрема Бердянською міською радою, не можлива. Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження міської ради в частині обмеження прав держави щодо реалізації її права на землю. Таким чином, Бердянська міська рада, приймаючи рішення № 15 від 02.10.2008 року, пунктом 3.4 якого затвердила проект відведення земельної ділянки та передала гр. ОСОБА_2 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,071 га, розташовану по АДРЕСА_4, за рахунок земель державної форми власності ВАТ «Завод «Прилив», допустила грубі порушення чинного земельного законодавства України перевищивши надані їй законом повноваження, а також суттєво обмежила гарантоване Конституцією України право держави на землю.Відповідно до довідки від 09.02.2011 року за № 72, виданої заступником начальника управління держкомзему у м. Бердянськ, загальна грошова оцінка земельної ділянки наданої у власність ВАТ «Завод «Прилив»під будівництво та обслуговування школи та дитячого садка з урахуванням щорічної індексації за 0,0001 га складає 50,67 грн. Таким чином, нормативно грошова вартість вищезазначеної земельної ділянки площею 0,1 га, законність надання у власність якої оскаржується, складає (0,071 х 10000 х 50,67 грн.) = 35975,70 грн. За результатами проведення перевірки 12.08.2011 року Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України відносно посадової особи Управління земельних ресурсів в м. Бердянську ОСОБА_4, за фактом зловживання службовим становищем при погодженні проектів відведення у власність громадянам земельних ділянок за рахунок земель державної форми власності ВАТ «Завод «Прилив». Станом на теперішній час кримінальна справа Бердянським міськрайонним судом не розглянута. В зв'язку з чим, Бердянським природоохоронним міжрайонним прокурором вбачаються порушення інтересів держави в особі органу Фонду Державного майна України та ВАТ «Завод «Прилив», в частині незаконного розпорядження Бердянською міською радою та надання у власність земель державної форми власності ВАТ «Заводу «Прилив»та вищезазначені підстави для звернення до суду з цим позовом на захист держави.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2011р. не зявився, проте у попередніх судових засіданнях заперечував проти позову, з підстав зазначених в відзиві на позовну заяву, а саме зазначав, що оскаржуване рішення Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. в частині п. 3.4. прийнято в межах наданих відповідачу повноважень та у спосіб передбачений законом. Заводу “Прилив” була надана у постійне користування земельна ділянка, розташована за адресою: м.Бердянськ, вул. Серафімовича, площею 5,5 га для будівництва школи та дитячого садочка. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, був зареєстрований в книзі записів державних актів 25.02.1994 р. за № 200. На підставі Закону України “Про приватизацію державного майна”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 “Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства Державне підприємство Завод “Прилив” у 1998 році було перетворено у ВАТ “Завод “Прилив” з 100 % державної частки статутного капіталу. Статтею 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції, яка діяла на момент реорганізації), яка кореспондується зі статтею 141 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001р. визначено, що припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій є підставою для припинення права користування земельною ділянко. Відповідно до статті 34 Закону України “Про підприємства в Україні”, ст.19 Закону України “Про господарські товариства”, ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, які діяли на час реорганізації державного підприємства “Завод “Прилив”, були передбачені дві форми припинення підприємства: ліквідація і реорганізація. Внаслідок реорганізації державного підприємства “Завод “Прилив”, якому був наданий Державний акт на право постійного землекористування, державне підприємство припинило свою діяльність, отже припинилось і його право постійного користування землею. Створене в результаті реорганізації підприємство може стати правонаступником всіх або частки прав та обов'язків реорганізованого підприємства, але при цьому ні за яких обставин до нього не може перейти право постійного користування земельною ділянкою. Можливість переходу права власності або права користування земельною ділянкою, чинним на момент реорганізації державного підприємства "Завод "Прилив" Земельним кодексом України, пов'язувалась не з універсальним правонаступництвом, як вважають заявник та позивачі, а з переходом права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (ст. 30 Земельного кодексу). Отже, в інших випадках право на земельну ділянку підлягає оформленню в порядку, визначеному Земельним кодексом України. На земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_4 у м. Бердянськ, на час прийняття спірного рішення, не були збудовані ні школа, ні дитячий садочок. Земельна ділянка за цільовим призначенням не використовувалася. Протягом майже п'ятнадцяти років ця земельна ділянка, розташована в районі житлової та громадської забудови, засмічувалася забороненими рослинами та сміттям. Крім того, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання та споживача. Виходячи із зазначеного, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання актів недійсними. У позовній заяві прокурор просить скасувати рішення відповідача у спірній частині. Вимога про скасування рішення, як вбачається з вищенаведеного, не відповідає способам захисту прав, які застосовуються в господарському судочинстві, та підвідомчості спорів, визначеній у ст.12 Господарського процесуального кодексу України. За своїми правовими наслідками вимоги про визнання акту недійсним та про скасування акту є різними. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що позовна заява про скасування пункту 3.4 рішення Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. “Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам” не підлягає розгляду в господарському суді та вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Також, відповідачем було подано суду письмову заяву про застосування до правовідносин з приводу скасування п. 3.4. рішення Бердянської міської ради від 02.10.2008 р. № 15 строку позовної давності.

В судове засідання 08.12.2011р. третя особа 1, 2 не зявилися, письмових пояснень по суті позовних вимог та витребувані судом документи не надали, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Розгляд справи закінчено 08.12.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши у попередніх засіданнях пояснення прокурора, представників позивача 1, 2 та представника відповідача суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Бердянської міської ради народних депутатів Запорізької області № 7 від 26.05.1992 р. Заводу “Прилив” 25.02.1994р. був виданий Державний акт на право постійного користування землею, згідно якому Заводу “Прилив” в постійне користування була надана земельна ділянка площею 5,5 га для будівництва школи та дитячого садочку. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою було зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування 25.02.1994 року за №200.

11.06.1998 р. наказом Виконуючого обовязки голови Фонду державного майна України за № 13-АТ державне підприємство Завод “Прилив” було перетворено у Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив”, який став правонаступником державного підприємства Завод “Прилив”. Державна частка статутного капіталу у ньому становить 100%.

Підпунктом 3.4. рішення пятдесят першої (ІІ частина) сесії V скликання Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки та передати громадянам України у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації, в тому числі ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) земельну ділянку, площею 0,071 га, розташовану по АДРЕСА_4.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, та не заперечувалось представником ПАТ “Завод “Прилив”, земельна ділянка площею 5,5 га по вул. Серафімовича в м. Бердянську Запорізької області за цільовим призначенням заводом “Прилив” не використовувалась, школа та дитячий садочок не були збудовані.

Протягом 2007 2009 років земельна ділянка площею 5,5 га по вул. Серафімовича в м. Бердянськ Запорізької області Бердянською міською радою була поділена на земельні ділянки в районі вулиць Лазо, Серафімовича, Старова та Фестивальної та передана громадянам у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків.

Земельна ділянка, площею 0,071 га, яка розташована по АДРЕСА_4, що надана пунктом 3.4. рішенням Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 року “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” гр.ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації, є складовою частиною земельної ділянки ВАТ “Завод ”Прилив”, площею 5,5 га, по вул.Серафімовича в м.Бердянську.

В результаті проведеної Бердянською природоохоронною міжрайонною прокуратурою перевірки було встановлено, що земельна ділянка площею 0,071 га, розташована по АДРЕСА_4, що надана пунктом 3.4. рішенням Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 року гр.ОСОБА_2 у власність - є вільною від забудови.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначних цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ч.ч.1, 2 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до п. п. “ж” ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), обєкти не завершеного будівництва та закон сервіровані обєкти.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації. До спірних правовідносин у справі № 22/5009/5756/11 застосовуються положення Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції, яка діяла на момент перетворення Заводу “Прилив”).

Пунктом 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України у зазначеній редакції встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьої зазначеної вище статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті за рішенням Ради, що має вилучати земельні ділянки.

Земельна ділянка, яка була надана гр. ОСОБА_2, знаходиться на землях, на які 25.02.1994 р. було зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею № 200 Заводу “Прилив” для будівництва школи та дитячого садку. Вказаний Державний акт на час вирішення спору судом не скасовано.

Стаття 37 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час перетворення Заводу “Прилив”) встановлювала, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Таким чином, діюче на той час законодавство передбачало, що юридична особа припиняла свою діяльність лише у випадках або ліквідації або у випадках злиття, поділу або приєднання.

Закон України “Про підприємства в Україні” не містив такого поняття, як “припинення юридичної особи”.

Крім того, згідно Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України за № 740 від 25.05.1998 р. і яке діяло на той час, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності відбувалася лише перереєстрація такого суб'єкта ( п., п. 20-22 Положення).

В даному випадку відбулося перетворення державного підприємства Завод “Прилив” у Відкрите акціонерне товариство “Завод “Прилив”, в якому 100 відсотків акцій належать державі. Тобто, було змінено лише організаційно-правову форму юридичної особи.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вилучення спірної земельної ділянки або припинення право користування цією земельною ділянкою ВАТ “Завод “Прилив” згідно приписам Земельного кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, пункт 3.4. рішення рішенням Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 року “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” не відповідає вимогам чинного законодавства, та порушує права позивача 2, як землекористувача земельної ділянки, оскільки відповідно до цього рішення земельна ділянка передається не законно у власність іншій особі без згоди на це дійсного землекористувача.

Заява відповідача про застосування до правовідносин з приводу скасування п. 3.4. рішення рішенням Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 року “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” строку позовної давності судом відхиляється як безпідставна та необґрунтована, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, визначених законом, перелік яких є вичерпним (ст. 141 Земельного кодексу України в редакції 2003 року).

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення субєкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у законі, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. На позовні вимоги про визнання недійсним акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, відповідно до пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється строк позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України .

Вищий господарський суду України в п.1 постанови від 17.05.2011р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” зазначив, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. “Про деякі питання підвідомчостіі підсудності справ господарським судам” встановлено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

-наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

-наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом ;

-відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що

виникають з корпоративних відносин.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними актів органів управління господарського товариства, визнання недійсними установчих документів товариства або договорів про відчуження майна тощо. Виняток становлять трудові спори за участю господарського товариства;

-утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;

- захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права;

-використанням у господарському оборотіоб'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об'єктів промислової власності;

- укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб;

- визнанням недійсними договорів, укладених суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону);

- вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК ;

- оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

До компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Оскільки до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, то відповідно ці спори розглядаються відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що пунктом 3.4. рішення Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 року “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” Бердянська міська рада не зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, тому даний спір підлягає розгляду в господарських судах України.

В матеріалах справи міститься довідка Управління держкомзему у м.Бердянськ Запорізької області від 15.11.2011р. № 1467, з якої вбачається, що земельна ділянка, яка була передана у власність гр. ОСОБА_2, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд площею 0,071 га, за адресою: АДРЕСА_4, м.Бердянськ, була відчужена гр. ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_2 від 22.06.2010р., ВМЕ № 053763 (Державний акт ЯД 992148 реєстраційний № 010826501835 від 24.12.2008р.), проте дані відомості не спростовують висновків суду, що оспорюваний пункт 3.4. рішення Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008 року “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам” прийнятий з порушенням норм Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (в редакції, яка діяла на момент перетворення Заводу “Прилив”) та порушує законні права позивача 2 на користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги прокурора про скасування пункту 3.4 рішення пятдесят першої (ІІ частина) сесії V скликання Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано громадянам України у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації, в тому числі гр.ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) земельну ділянку, площею 0,071 га, розташовану по АДРЕСА_4, обґрунтованими та заснованими на законі, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати пункт 3.4. рішення пятдесят першої (ІІ частина) сесії V скликання Бердянської міської ради № 15 від 02.10.2008р. “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано гр.ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку, площею 0,071 га, розташовану по АДРЕСА_4 в м. Бердянську Запорізької області, вартість якої складає 35975,70 грн.

3. Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області, (71112 м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 20525153) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31119095700007; код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку 095) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області, (71112 м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 20525153) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31218264700007; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.01.2012р.

04.01.2012