Постанова № 20672456, 21.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р. м. КиївК-12093/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Господарського суду Луганської області від 31 січня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року

у справі №15/433н-ад (22-а-3459/08)

за позовом Приватного підприємства «ТНіК»(надалі ПП «ТНіК»)

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області (надалі ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2007 року ПП «ТНіК»звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області від 09.01.2007 року №0006442301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 352152,89грн., у тому числі: основний платіж 234768,59грн., штрафні (фінансові) санкції -117384,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставин справи, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення, на підставі акту перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Луганської області від 31 січня 2008 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області від 09.01.2007 року №0006442301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 352152,89грн., у тому числі: основний платіж 234768,59грн., штрафні (фінансові) санкції -117384,30 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТНіК»судові витрати в сумі 03,40грн.

Рішення мотивовані ти, що податковим органом в супереч п.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області була здійснена невиїзна позапланова перевірка ПП «ТНіК з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Расінг»та ПП «Нордоілмаркет»за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено акт №1989/23-31023138 19.12.2005 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено, зокрема, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005-2006 роки.

На підставі зазначеного акту відповідачем 09.01.2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0006442301/0, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 352152,89грн., у тому числі 234768,59грн. основний платіж, 117384,30грн. штрафні санкції.

Судами також встановлено, що 04.01.2005 року між ПП «ТНіК»та ПП «Нордоілмаркет»було укладено договір №01/01-0 про надання юридичних послуг.

01.04.2005 року між позивачем та ТОВ «Расінг було укладено договори №01/01-0 про надання юридичних послуг, №001/45/0 на рекламне обслуговування та №01/04/05 на інформаційне обслуговування.

На підставі податкових накладних, виписаних ПП «Нордоілмаркет»та ТОВ «Расінг», позивачем було включено до податкового кредиту за відповідні періоди суми ПДВ у розмірі 41936,54 грн. та 136535,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що доведення у встановленому законом порядку факту підписання податкових накладних, виданих платником податку - постачальником товарів (послуг), не уповноваженою цим платником податку особою не позбавляє їх юридичної сили.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Зі змісту п.3 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в України»вбачається, що однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку №165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як правильно встановлено судами, підписи у вищезазначених договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних виконані не директором ТОВ «Расінг»ОСОБА_1 та не директором ПП «Нордоілмаркет»ОСОБА_2, на що є посилання в цих документах, а іншою особою, що підтверджується висновками експерта, складеними за результатами проведення почеркознавчої експертизи, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно яких вони не підписували вказані документи і не уповноважували інших осіб на здійснення таких дій.

Податкові накладні від імені ТОВ «Расінг»та від ПП «Нордоілмаркет»виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цих осіб відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних. Таким чином, податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Відповідно до абз.2 п.п.74.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -,

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити.

Постанову Господарського суду Луганської області від 31 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2008 року скасувати.

В задоволені позивних вимог Приватному підприємству «ТНіК»до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 09.01.2007року №0006442301/0 відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

_____ Є.А. Усенко