Ухвала суду № 20672449, 14.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2011 р. м. КиївК-21570/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Сватко А.О.

представників позивача Кривошеєва С.О.

відповідача Іпатенко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008

у справі № 2-а-8886/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ»

до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, 2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення з бюджету заборгованості з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008, позов ТОВ «Геліант-ХХІ»задоволено. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ «Геліант-ХХІ» бюджетну заборгованість по податку на додану вартість по деклараціях за грудень 2007 року в сумі 149576 грн. за січень 2008 року 97303 грн., за лютий 2008 року 92568 грн., а всього на суму 339447 грн. та судові витрати в розмірі 1700 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та про прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права, а саме п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно податкової декларації за грудень 2007 року позивачем задекларовано до відшкодування з державного бюджету 149576 грн., за січень 2008 року 97303 грн., за лютий 2008 року 92568 грн.

Відповідачем, на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» проведено перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками яких складено акт №231/23-6/31673389 від

26.02.2008 та довідку №789/23-6/31673389 від 05.06.2008, згідно яких підтвердження заявлених до відшкодування сум буде можливе після відслідкування ланцюга постачання.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI. За відсутності заперечень щодо правильності визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість та податкового кредиту за спірні періоди, висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по деклараціях за грудень 2007 року в сумі 149576 грн., за січень 2008 року в сумі 97303 грн. та за лютий 2008 року -92568 грн., а всього на суму 339447 грн. є правильними.

Не можуть бути правовою підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні доводи касаційної скарги щодо необхідності проведення документальних перевірок по ланцюгу до виробника на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість з посиланням на норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2008 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко