Ухвала суду № 20672448, 02.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" серпня 2011 р. м. КиївК-10432/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду міста Києва від 08 червня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2008 року

у справі №32/278-А (22а-5539/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(надалі ВАТ «Укрнафта»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ у м.Києві по роботі великими платниками податків)

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

встановив:

У квітні 2007 року ВАТ «Укрнафта»звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.02.2007 року №0001054120/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, з урахуванням, в тому числі, акцизного збору. Продукція, виготовлена позивачем відповідно до ТУ У 23.2.-00135390-141-2003 «Бензин газовий стабільний (суміш вуглеводнів Сз і вище)», в період податкової перевірки не є продукцією, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Тому нарахування акцизного збору на вироблену продукцію, на думку позивача, не вплине на базу оподаткування податком на додану вартість, оскільки вартість продукції залишається незмінною та не може бути збільшена відповідачем.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08 червня 2007 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової Інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 27.02.2007 року №0001054120/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»3,40грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом в супереч п.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу податку на додану вартість. Крім того суди зазначили, що позивач має право на податковий кредит у звязку з використанням придбаних товарів та послуг у межах своєї господарської діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями СДПІ у м.Києві по роботі великими платниками податків звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 16.02.2007 податковим органом складено акт №230/41-20/00135390 планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Укрнафта»за період з 01.10.2004 року по 30.09.2006 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 року №0001054120/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Відповідно до п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Статтею 190 Господарського кодексу України встановлено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг) субєктами господарювання самостійно за згодою сторін, за винятком тієї продукції, на яку встановлено державні ціни. Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанції, якими вірно встановлено, що бензин газовий стабільний не є продукцією, щодо якої здійснюється державне регулювання цін або тарифів, а відповідач не є державним органом, який уповноважений визначати ціну продукції, виробленої позивачем за період податкової перевірки., а тому правильно дійшли висновку, що визначення бази оподаткування податком на додану вартість шляхом самостійного формування відповідачем ціни продукції позивача через її збільшення на суму акцизного збору суперечить п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того встановлено, що ВАТ «Укрнафта»укладено договір №35/327/491/491а-Р від 29.06.2004 року про надання послуг з оцінки майна Леляківського нафтогазового родовища, що перебуває на балансі ВАТ «Укрнафта».

Згідно з пунктом 7.2 Ліцензійної угоди між Державним комітетом України по геології та використанню надр та ліцензіатом СП «Каштан Петролеум», умови якої узгоджені з позивачем, визначено, що наприкінці Організаційного періоду АТ «Укрнафта»надасть Ліцензіату на умовах фінансової оренди нафтові свердловини та інші матеріальні активи, які використовуються при експлуатації Ліцензійованого обєкту.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 с.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин, судова колегія касаційного суду вважає цілком обґрунтовані висновки судів попередніх інстанції щодо придбання позивачем послуг з оцінки майна з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та дає право на податковий кредит незалежно від здійснення передачі або відчуження такого оціненого майна.

Слід також зазначити, що протоколом загальних зборів Центру геолого-тематичних досліджень ВАТ «Укрнафта»від 10.10.2005р. закріплене рішення про укладення договору з ТОВ «Чиста вода»на придбання в оренду для загального користування кулера та забезпечення працівників питною водою.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди»від 01.07.1993 №3356-ХІІ зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції, у колективному договорі встановлюються взаємні зобовязання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Згідно п.2.4.1 Колективного договору ВАТ «Укрнафта»на 2005-2006 роки на правління покладені обовязки створення у кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних умов праці, гігієни праці та виробничого середовища, дотримання прав працівників, гарантованих чинним законодавством про охорону праці.

З огляду на зазначене, вірними є висновки судів попередніх інстанції, що позивач має право на податковий кредит у звязку з використанням придбаного товару у межах своєї господарської діяльності.

Таким чином, визначення СДПІ у м.Києві по роботі великими платниками податків ВАТ «Укрнафта»податкового зобовязання та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкції було здійснено неправомірно, а тому суди попередніх інстанції цілком обґрунтовано визнали недійсним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 08 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді:____ Г.К. Голубєва

____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович

____ О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак