Постанова № 20672278, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/15691/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представника позивача Костюка В.Б.

відповідача Кеміня В.В.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011

у справі №А-15/211

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

за участю Прокуратури Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Карпатнафтохім» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 14.07.2006 №0001512302/0 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2006 року, за результатами якої складено акт від 04.07.2006 №548/23-2/33129683.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, допущено завищення сум бюджетного відшкодування внаслідок включення до р.3 розрахунку сум податку на додану і сплаченого постачальникам в ціні товарів (робіт, послуг) поставка яких відбулась у попередніх періодах.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2006 №0001512302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 3961791 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення бюджетного відшкодування, при цьому у рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року відображено суму ПДВ фактично сплаченого постачальникам у лютому 2006 року, яка включалась до податкового кредиту за лютий 2006 року та податкових періодів, які передували лютому 2006 року.

З посиланням на п.1.8 ст.1 , пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що оскільки документально підтверджено, що у лютому 2006 року позивачем сплачено ПДВ, яке віднесено до податкового кредиту даного податкового періоду, лише у сумі 4920924 грн., у позивача відсутні підстави для заявлення до відшкодування з бюджету ПДВ в сумі 8882715 грн., оскільки інша сума не враховувалась при формуванні відємного значення за попередні податкові періоди, що суперечить положенням наведених норм Закону та порядку бюджетного відшкодування, закріпленого в пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI. Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, не можна визнати правомірним.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що оспорювана сума не брала участі у формуванні відємного значення за попередній податковий період, адже вказаний факт може мати місце лише у випадку, коли відповідні суми податку не належали до складу податкового кредиту платника, який враховувався при визначенні відємної різниці.

Водночас податковим органом не виявлено жодних порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність платника (позивача у справі). Податковим органом не заперечується і власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

Враховуючи, що обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»задовольнити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову. Позов задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 14.07.2006 №0001512302/0.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук