Ухвала суду № 20672269, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/31743/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представників

позивача Утулова В.В.

відповідача Кеміня В.В., Звичайної Г.М.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея-С»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі №2а-2766/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея-С»

до Державної податкової інспекції у м.Суми

за участю прокуратури Сумської області

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 позов ТОВ «Лінея-С» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми від 31.07.2009 №0000752314/0/51283, від 09.10.2009 №0000752314/1/51283, від 27.11.2009 №0000752314/2/51283, від 10.02.2010 №0000752314/3/51283, якими визначено зобовязання з податку на прибуток в сумі 6970577,00 грн.; від 31.07.2009 №0000762314/0/51282, від 09.10.2009 №0000762314/1/51282, від 27.11.2009 №0000762314/2/51282, від 10.02.2010 №0000762314/3/51282, якими визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5056232,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.09.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 21.07.2009 №5128/2314/36067248/42

За висновками акта перевірки договір купівлі-продажу нафтопродуктів №47-09/08-ЛС від 25.09.2008 укладений між ТОВ «Лінея-С»та ТОВ «Славія»є нікчемним, у звязку з чим позивачем порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2009 №0000752314/0/51283, яким визначено зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6970577,00 грн., та №0000762314/0/51282 за платежем податок на додану вартість в сумі 5056232,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобовязань.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень, згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між ТОВ «Славія» та ТОВ «Лінея-С»укладений договір купівлі-продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 та додаткові угоди до нього, згідно яких ТОВ «Славія»зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ «Лінея-С»нафтопродукти, а ТОВ «Лінея-С»зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Виконання та обсяг здійснених поставок підтверджується виданими ТОВ «Славія»видатковими та податковими накладними. Оплата проведена ТОВ «Лінея-С» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Славія»в жовтні 2008 року на суму 496000 грн., в листопаді 2008 року на суму 8673410,47 грн., в грудні 2008 року на суму 934774 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та зафіксовано в акті перевірки. Зазначені операції відображені в бухгалтерському обліку позивача та його контрагента.

Відвантаження нафтопродуктів на адресу ТОВ «Лінея-С»здійснювалось ВАТ «Дніпронафтопродукт», яке зберігало належні ТОВ «Славія»нафтопродукти.

Доставка товару здійснювалося автомобільним транспортом на підставі договору про перевезення вантажів №2710/08 від 28.10.2008 укладеного між ТОВ «Лінея-С»(Замовник) та ВАТ «Дніпронафтопродукт»(Перевізник). Факт транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, операції купівлі-продажу нафтопродуктів між ТОВ «Лінея-С»та ТОВ «Славія»підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції, що давало підстави для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за даними операціями.

Така позиція суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому судом першої інстанції правильно відхилено доводи відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Славія»договору, з підстав порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента ТОВ «Славія»- ТОВ «МЖК Конкріт», оскільки з інформації щодо їх розслідування не вбачається встановлення фактів щодо спірної операції, у той час як відповідно до ст.72 КАС України для адміністративного суду є обовязковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

На час укладення та виконання договору купівлі-продажу позивач та його контрагент були юридичною особою, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, зареєстровані в ЄДРПОУ та платниками податку на додану вартість, що давало їм підстави для видачі податкових накладних та формування податкового кредиту.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність належних доказів реальності господарських операцій з поставки ТОВ «Славія»нафтопродуктів позивачеві, у звязку з чим наявність належно оформлених податкових накладних не є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту за спірною угодою, засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Отримання позивачем нафтопродуктів та їх подальшу реалізацію з незначною націнкою підтверджено актом перевірки позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, та яке скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінея-С»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2010 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук