Ухвала суду № 20670656, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2011 р. м. КиївК-16738/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоСтепашка О.І.

суддів:Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників:

позивача: Геращенко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області 05.03.2007

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007

у справі №АС 12/643-06

за позовомСпільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

доДержавної податкової інспекції у м. Суми

третя особаСумська міська рада

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі позивач, ТОВ «Укртехносинтез») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі відповідач, ДПІ у м. Суми), третя особа Сумська міська рада про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000492311/0/82180 від 22.12.2006 про донарахування орендної плати за землю на загальну суму 34996 грн.

.

Постановою Господарського суду Сумської області 05.03.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області 05.03.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатом проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006 (акт перевірки від 08.12.2006 № 7662/2311/21127532/35) відповідачем прийняте повідомлення-рішення № 0000492311/0/82180 від 22.12.2006 про донарахування орендної плати за землю всього на суму 34996,81 грн., з яких основний борг в сумі 23331,21 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 11665,60 грн.

Позивач уклав договори оренди землі: від 10.03.1998 № 186, строк дії до 28.02.2021, на земельну ділянку площею 0,4 га. по вул. Тополянській, 15 в м. Суми.; від 17.10.1998 № 103, строк дії до 17.10.2021, на земельну ділянку площею 0,11 га по вул. Косівщинська, 96 в м. Суми; від 22.10.1996 № 104, строк дії до 17.10.2021, на земельну ділянку площею 0,125 га по вул. Тополянській, 15. в м. Суми.

Відповідач вважає що зазначені договори оренди земельних ділянок підтверджують право позивача на оренду земельних ділянок, відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, на момент проведення перевірки договори залишалися діючими, тому позивач зобовязаний був нараховувати та сплачувати орендну плату за землю. Також як вбачається з акта перевірки, відповідачем було встановлено, що позивач за користування земельними ділянками, розташованими в м. Суми по вул. Харківська, 9/1 та по вул. Тополянській, 17 згідно договорів оренди землі від 21.03.2001 № 396 та від 20.03.2001 № 402 у перевіряємому періоді сплачував орендну плату без врахування коефіцієнту інфляції. Станом на 01.01.2006 нормативна грошова оцінка землі була проіндексована на коефіцієнт індексації 1,035, в звязку з чим відповідач при проведенні перевірки донарахував позивачу орендну плату за земельні ділянки за договорами від 29.03.2001 № 186 вул. Тополянська, 17 за 2006 рік 7598,08; по договору № 396 від 21.03.2001, вул. Харківська 9/1 за 2006 рік 576,84, всього донараховано 8174,92.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову у звязку з наступним.

Справляння сплати за землю здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535ХІІ (далі - Закон № 2535), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2535 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(надалі - Закон № 161) встановлено, що розмір, форма, і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2535 грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошової оцінки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель». Відповідно до ст. 3 цієї постанови на Держкомзем України покладено обовязки повідомляти, зокрема обласні управління земельних ресурсів про необхідність щороку індексувати грошову оцінку земель (як сільськогосподарського призначення, так і населених пунктів) на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації, розрахований відповідно до постанови № 783.

Згідно із ст. 14 Закону № 2535 платники земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону № 161 і є однією із істотних умов договору оренди. Відповідно якщо у договорі оренди земельних ділянок не передбачено проведення індексації грошової оцінки, яка впливає на розмір орендної плати, орендодавець має право вимагати збільшення її розміру відповідно до чинного законодавства.

Договори оренди на земельні ділянки розташовані по вул. Харківській 9/1 та Тополянській, 17 у м. Суми були укладені між позивачем та Сумською міською радою відповідно 22.02.2001 та 24.10.2000. На час проведення відповідачем перевірки діяли договори оренди в редакції від дня укладення, зміни до них в тому числі в частині орендної плати (її індексації самостійно позивачем) не вносились. Тобто позивач відповідно до норм діючого законодавства виконував належно умови договору оренди, та сплачував установлений йому розмір орендної плати. Тому відповідач не мав правових підстав для перегляду розміру орендної плати, поза межами договору, та донарахувати відповідно орендну плату в розмірі 8174,92 грн.

Стосовно донарахування орендної плати за землю на загальну суму 15156,29 грн. за договорами про оренду № 186 від 10.03.1998 (м. Суми, вул. Тополянська 15); № 104 від 22.10.1996 (м. Суми, вул. Тополянська 15); № 103 від 17.10.1998 (м. Суми, вул. Косівщинська 96), судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги наступне.

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 21.06.2000 позивачу надана в користування земельна ділянка за адресою по вул. Тополянська, 17 площею 1,8007 га, яка складається з земельної ділянки площею 1,2230 га, яка належала МТП «Облкооппостач», земельної ділянки площею 0,4048 га, яка належала позивачу (по вул. Тополянська 15) та земельної ділянки площею 0,1729 га за рахунок земель Сумської міської ради. Таким чином позивачу двічі донарахована орендна плата за земельну ділянку площею 0,4 га., а саме за договорами оренди земельної ділянки від 24.10.2000 та по договору № 186 від 10.03.1998.

Земельна ділянка площею 0,125 га за адресою м. Суми вул. Тополянська, 15 перейшла до ЗАТ «Укрросметал»в звязку з продажем обєктів нерухомості. В договорі від 13.12.2006 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.10.1996 № 104 в п. 2 встановлено, що позивач, як орендар, зобовязаний сплатити орендну плату за весь час користування земельною ділянкою до дати набрання чинності новогодоговору земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 15 від 16.02.2001 № 372 площею 1,5502 га, укладеного між Сумською міською радою та ЗАТ «Укрросметал».

Земельна ділянка площею 0,110 га за адресою м. Суми, вул. Косівщинська, 96 на час перевірки знаходилась і залишається в користуванні осіб, які придбали обєкт нерухомості за Договорами купівлі-продажу від 21.04.2003 (Безбабний В.С.) та від 21.04.2003 ( ТОВ «Юніон Трейд»). В договорі від 14.12.2006 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 17.10.1996 № 103 (Косівщинська) в п. 2 також встановлено, що позивач зобовязаний сплатити орендну плату за весь час фактичного використання земельної ділянки, тобто до моменту укладання договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 21.04.2003 № 2-16/6-2003 та від 21.04.2003 № 1527.

Тобто в зазначених договорах про розірвання договорів оренди землі сторони Сумська міська рада та позивач встановили дати розірвання договорів оренди землі з моменту відчуження обєктів нерухомості, а тому у позивача відсутні підстави для сплати орендної плати.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови Господарського суду Сумської області 05.03.2007 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 - відсутні.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Сумської області 05.03.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис) Є.А. Усенко З оригіналом згідно Суддя О.І. Степашко