Ухвала суду № 20670512, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 року м. КиївК-39568/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АСК»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія АСК»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року позов задоволено частково: визнано частково протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0000412301 від 21.01.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Компанія АСК»на суму 4.080,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року резолютивну частину зазначеної вище постанови змінено та вказано, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим апеляційною інстанцією рішенням, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

13.01.2009 р. співробітниками ДПА в Одеській області проведена перевірка господарської одиниці - залу гральних автоматів, що належать TOB «Компанія АСК», за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 10, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складений акт №0198/15/32/23/31094811 від 13.01.2009 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося у знаходженні в залі гральних автоматів 13 незареєстрованих в органах ДПС, неопломбованих у встановленому порядку та не переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій (гральних автоматів), через які проводились розрахункові операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, і які на момент перевірки перебували у робочому стані.

На підставі акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000412301 від 21.01.2009 р. на суму 4.420,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»встановлено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Згідно зі ст. 11 Закону, терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Положеннями п. 1 ч. 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО. У зв'язку з цим з 1 січня 2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 3 вказаного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 164 встановлено, що реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться, одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач зобов'язаний був надавати послуги через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі, однак зазначив, що під час перевірки встановлений лише один випадок проведення розрахунком операції через один гральний автомат на суму 20,00 грн., що підтверджується записом перевіряючих осіб у графі 2.2.7 акту перевірки №0198/15/32/23/31094811 від 13.01.2009 року, а відносно інших 12 гральних автоматів не встановлено такого порушення, а тому у відповідача - не було підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на всі 13 гральних автоматів, що знаходились під час проведення перевірки в гральному залі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в силу вимог норм зазначеного вище Закону позивач зобовязаний застосувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні розрахункової операції, тобто при прийманні від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, а тому невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є правомірним

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді М.І. Костенко

Є.А. Усенко

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович