Ухвала суду № 20670439, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 року м. КиївК-39532/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.,

Маринчак Н.Є.

Костенка М.І.,

Степашка О.І.

Усенко Є.А., провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будпартнер»до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено, а саме: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000283201/0 від 24.06.2009 р. та № 0000283201/1 від 27.08.2009 р. про визначення податкового зобовязання товариству з обмеженою відповідальністю «Будпартнер»з податку на прибуток в розмірі 98.758,82 грн., №0000292301/0 від 24.06.2009 р. та № 0000292301/1 від 27.08.2009 р. про визначення податкового зобовязаннятовариству з обмеженою відповідальністю «Будпартнер»з податку на додану вартість в розмірі 92.479,86 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Роменською МДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2009 р. та складено акт перевірки від 19.06.2009 р. №00371/2301/32429803.

В акті перевірки зафіксовано порушення підприємством: пп. 4.1.1, пп. 4.1.3 ст. 4 та пп. 7.4.1 пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок цього заниження валового доходу і заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 84.457,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 92.479,86 грн., а саме: в результаті передання 14.11.2008 р. відповідно до рішення двадцять п'ятої сесії Роменській міській раді від 15.10.2008 р. у власність органу місцевого самоврядування квартири АДРЕСА_1 (за цією операцією підприємством в ІV кварталі 2008 року занижено скоригований валовий дохід в сумі 234.235,42 грн., занижені - податок на ПДВ в сумі 46.847,08 грн. та податок на додану вартість в сумі 58.558,85 грн.); в результаті здійснення продажу по ціні нижче ціни собівартості квартир фізичним особам, які приймали пайову участь у будівництві житлових квартир; квартири № 25, площею 74.5 м. кв. по ціні 1745 грн. за 1 м. кв. (в т.ч. ПДВ 290,83 грн.) на загальну суму 130.002,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 21.667,08 грн.); квартири № 29, площею 72,5 м. кв. по ціні 1660 грн. за їм. кВ. (в т.ч. ПДВ 276,67 грн.) на загальну суму 120.052,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 20.008,75 грн.); квартири № 41, площею 74,7 м. кв. по ціні 1400 грн. за 1 м. кВ. (в т.ч. ПДВ 233,33 грн.) загальна сума 104.580,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17430 грн.), в той час, як згідно з розрахунком собівартості кожної квартири, їх вартість повинна складати, відповідно (без ПДВ), 137.898,01 грн., 128.659,95 грн., 132.564,11 грн.

При цьому собівартість кожної квартири встановлювався з розрахунку собівартості 1 м2, який визначається шляхом ділення суми собівартості будівництва житлового будинку на розмір загальної площі всіх квартир і подалі помножувався на розмір площі кожної квартири.

На підставі даного акту відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В серпні 2009 року Роменської МДПІ прийнято рішення щодо відхилення первинної скарги підприємства на вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позивальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Підпунктом 3.2.9 цього Закону визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

Матеріалами справи підтверджується факт безоплатної передачі 14.11.2008 р. одним платником податку іншому зазначеної вище квартири (акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22.10.2008 року).

Таким чином, вказане свідчить про необґрунтованість здійснення Роменською МДПІ нарахувань підприємству TOB «Будпартнер»податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та на додану вартість.

Згідно з п. 1.6, 1.31. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари цематеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення; продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Вказані норми узгоджуються з приписами пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 цього Закону, відповідно до якого з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у звязку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень пп. 7.9.6 цього пункту.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договори на пайову участь у будівництві житлових квартир, які укладені позивачем з фізичними особами (ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3) містять елементи договору сумісної діяльності. За умовами цих договорів його учасники зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи з метою будівництва об'єкта. Замовник (забудовник) зобов'язується вчиняти всі необхідні дії, які спрямовані на будівництво об'єкта нерухомості, а фактичні інвестори надають замовнику необхідне для такого будівництва майно (кошти та ін.).

Після введення будинку в експлуатацію будівельне підприємство повинно провести його технічну інвентаризацію та передати пайовикам документи для оформлення права власності на відповідну частину житла.

TOB «Будпартнер»та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 умови договорів виконали.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будинок № 14-Б по вулиці Пролетарської солідарності в м. Ромни (квартири в ньому, в даному випадку, за винятком квартир №№ 25, 29, 41) TOB «Будпартнер»будувався з метою продажу, після закінчення будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію фактична собівартість, накопичена на відповідних рахунках, списується на рахунок 282 "Товари в торгівлі". Продаж квартир відображається в загальновстановленому порядку - як для товарів, - з використанням субрахунків 702 "Дохід від реалізації товарів" та 902 "Собівартість реалізованих товарів".

Оскільки, відповідачем не спростовано факту відсутності даних про продаж позивачем ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 квартир №№ 25, 29, 41 в будинку № 14-Б по вулиці Пролетарської солідарності в м. Ромни, то колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості здійснення відповідачем нарахувань позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

С.Е. Острович

Н.Є. Маринчак М.І. Костенко О.І. Степашко Є.А. Усенко Суддя С.Е. Острович