Ухвала суду № 20670394, 01.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2011 р. м. КиївК-10914/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоСтепашка О.І. СуддівБившевої Л.І.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Усенко Є.А.

при секретарі Сесемко А.О.

за участю представника позивача Ковпатюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

на постанову Господарського суду Київської області від 31.10.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009

у справі № А18/104-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»(далі по тексту позивач, ТОВ «Автобансервіс») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) № 0000302300/0 від 23.02.2007.

Постановою Господарського суду Київської області від 31.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій,за результатами проведеної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, складено акт № 120/23-0/31982734 від 12.02.2007, в якому зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2005 року на загальну суму 353 161 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 23.02.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000302300/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 529 742 грн., в т.ч.: 353 161 грн. основного платежу та 176581 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством до складу валових витрат віднесено суми дисконтів за векселями за надані послуги по оренді в ІV кварталі 2005 року на суму 1372100 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надавались в оренду нежилі приміщення і обладнання, за які орендарі у 4 кварталі 2005 року розрахувались простими векселями.

В подальшому позивач укладав договори купівлі-продажу цінних паперів векселів з емітентами таких векселів, в тому числі через торговця цінними паперами АКБ «Мрія», що мав ліцензію на торгівлю цінними паперами.

Позивач уклав договори купівлі-продажу з векселедавцем ПП «Автомагсервіс»29.12.2005 № КТ-49/05 та з векселедавцем ТОВ «Фішка» від 28.11.2005 № КТ-35/1/05, від 28.12.2005 № КТ-46/05 про передачу у власність останнім цінних паперів (векселів) за ціною (з дисконтом), встановленою сторонами договору.

ТОВ «Автобансервіс»по операціях з продажу векселів до складу валових доходів включило їх продажну вартість в розмірі 8400 грн., а до валових витрат номінальну вартість проданих векселів (в т.ч. дисконт різницю між номінальною та продажною вартістю векселів) в сумі 1380500 грн.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат в 4 кварталі 2005 року віднесено витрати в сумі 40545 грн. за автотранспортні послуги, отримані від ПП «Пастораль»без підтверджуючих документів.

Судами встановлено, що позивачем отримувались послуги міжнародного автоперевезення, вартість яких відображена у бухгалтерському обліку позивача як понесені витрати та включена до складу валових витрат.

Як зазначено судами, отримання таких послуг підтверджено актами здачі-приймання робіт (послуг), договором про міжнародні транспортні перевезення, листом ПП «Пастораль»про уточнення дати виконання робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно проведеної судово-економічної експертизи від 02.08.2007 номінальна вартість векселя, відображеного позивачем у бухгалтерському обліку як розрахункового документа за отримані послуги, але не оплаченого, не включена до його валових доходів, що відповідає пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»;позивач вправі застосувати загальний порядок обліку вчинених операцій з векселями за правилами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки визначені операції з продажу векселів для позивача не є торгівельною діяльністю з цінними паперами, а є операціями купівлі-продажу цінних паперів; позивач на підставі первинних документів з дотриманням встановленого порядку податкового обліку відобразив у податковому обліку у складі валових витрат господарські операції з транспортними засобами; позивачем на підставі договору з перевізником ПП «Пастораль», актів здачі-приймання робіт (послуг), міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій було відображено у складі валових витрат, вартість автомобільних послуг перевезення, що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначений висновок судів не можна вважати таким, що зроблений на основі повно та всебічно досліджених обставин справи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Так, судами попередніх інстанцій не перевірено документального підтвердження валових витрат, а також не досліджено руху коштів, шлях погашення векселів та не надано належної правової оцінки встановленим обставинам по справі.

Оскільки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств за порушення п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та неможливістю виділення податкового повідомлення-рішення в частині, з урахуванням того, що без неї оспорюваний акт в іншій частині втрачає свою цілісність, значення, тому суд касаційної інстанції не може прийняти рішення по суті щодо відповідної частини такого спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Київської області від 31.10.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук