Ухвала суду № 20670130, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-22626/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008

у справі №24/3/070-АП

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Мелітопольський елеватор»

доМелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

за участюпрокурора Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольський елеватор»(далі по тексту позивач, ВАТ «Мелітопольський елеватор») звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту відповідач, Мелітопольська ОДПІ), за участю прокурора Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.07.2006 №0001782302/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007 позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.07.2006 №0001782302/0 про визначення ВАТ «Мелітопольський елеватор»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 191140,58 грн., у тому числі за основним платежем 127427,05 грн., штрафні (фінансові) санкції 63713,53 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 скасовано постанову Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007 і прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.07.2006 №0001782302/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 156106,49 грн., у тому числі основний платіж 104070,99 грн., штрафні (фінансові) санкції 52035,50 грн.

В касаційній скарзі Мелітопольська ОДПІ просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, за результатам якої складено акт перевірки від 21.06.2006 №494/23/00951652.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення п. 4.2, пп. 4.5.3 п. 4.5 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999, п. 15 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2005 рік у загальному розмірі 127427,05 грн.;

- завищено відємне значення податку на додану вартість за жовтень 2005 року на суму 1,00 грн., за листопад 2005 року на суму 555,00 грн.

Крім цього, перевіркою було встановлено неправомірне користування позивачем пільгою по податку на додану вартість за 2005 рік на загальну суму 67212,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2006 № 0001782302/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 191140,58 грн., у тому числі основний платіж 127427,05 грн., штрафні (фінансові) санкції 63713,53 грн. Прийняте відповідачем рішення було оскаржене позивачем в частині суми донарахування податку на додану вартість 104070,99 грн. та 52035,50 грн. штрафних санкцій у порядку адміністративного оскарження та за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення від 04.07.2006 №0001782302/0 залишене без змін, скарги без задоволення.

Відповідно до висновків акту перевірки, підприємство позивача не є сільськогосподарським, оскільки його виручка від реалізації вирощеної та переробленої сільськогосподарської продукції не становить 50 % загальної суми виручки, необґрунтовано користувалось пільгами по сплаті податку на додану вартість, що встановлені п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим ВАТ «Мелітопольський елеватор» було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за 2005 рік на 254238,00 грн. та занижено податковий кредит з податку на додану вартість за 2005 рік на 187026,00 грн., відповідно, занижено суму податку на додану вартість до сплати в бюджет 2005 року на суму 67212,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»:

- сільськогосподарський товаровиробник фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

- сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Пунктом 11.29 вказаної статті до 1 січня 2004 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, із листа Мелітопольської ОДПІ від 05.05.2005 №10623/153-110 вбачається, що ВАТ «Мелітопольський елеватор»має питому вагу доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва 59%, такий же показник - 59% - відображується відповідачем і в аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства, що міститься у додатку №2 до акту перевірки.

Судами встановлено, що ВАТ «Мелітопольський елеватор», основними видами діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві тощо, безперечно, є сільськогосподарським товаровиробником та відповідно до встановлених законодавством підстав ним правомірно було застосовано спеціальний режим обкладення податком на додану вартість: у 2005 році податковий облік підприємства здійснювався з використанням трьох податкових декларацій окремі по рослинництву та тваринництву та основна, визначені окремими деклараціями суми податку на додану вартість не сплачувались до бюджету, а залишались на спецрахунку для використання на власні виробничі потреби.

Отже суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що висновок відповідача щодо заниження підприємством податкових зобовязань та заниження податкового кредиту з податку на додану вартість за 2005 рік у звязку з порушенням позивачем приписів податкового законодавства, що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет на 67212,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Як вбачається з акту перевірки, у звязку з тим, що станом на 31.12.2004 позивачем було включено до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість 155500,00 грн. по передплатам, отриманим від ПП «Цареводарівка», за 2005 рік позивачем відкориговано на зменшення податок на додану вартість в сумі 192358,94 грн., у тому числі: зменшено коригуванням податкових зобовязань по податковій накладній ВАТ «Мелітопольський елеватор»від 26.10.2004 №561 при перерахуванні грошових коштів з розрахункового рахунку та через касу підприємства на суму 173609,91 грн.; надано послуг у перевіряємому періоді в рахунок передплати, отриманої у 2004 році на суму 18749,03 грн. В результаті чого Мелітопольською ОДПІ було зроблено висновок щодо необґрунтованого зменшення позивачем суми податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 36858,94 грн., що перевищує суму отриманої у 2004 році передплати від ПП «Цареводарівка»та включено до податкового обліку станом на 31.12.2004.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 вказаної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит, в даному випадку, вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 4.5.3 «а»п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшення суми податкових зобов'язань платника податку постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості.

Судами попередніх інстанцій вірно враховане вищевикладене, а також те, що податкові зобовязання з податку на додану вартість по передплатам, отриманим від ПП «Цареводарівка», були включені в декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2004 року по першій події, розрахунки по операціях позивача з ПП «Цареводарівка»проведені, послуги надані, що підтверджується документально, і податкові зобовязання були скориговані по фактичному поверненню суми передплати у листопаді та грудні 2005 року, а також те, що заперечення і виключення сум з податкового обліку по прийнятим відповідачем податковим деклараціям за 2004 рік відсутні. Дії позивача по коригуванню зобовязань з податку на додану вартість відповідають вимогам чинного законодавства, а тому донарахування відповідачем 36858,04 грн. податкових зобовязань з податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обєктивно, повно, всебічно дослідили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосували до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, але судом першої інстанції зроблені висновки стосовно визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.07.2006 №0001782302/0 про визначення ВАТ «Мелітопольський елеватор»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 191140,58 грн., у тому числі за основним платежем 127427,05 грн., штрафні (фінансові) санкції 63713,53 грн., не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, судом першої інстанції не було враховано уточнення позивачем позовних вимог, тому апеляційна інстанція вірно скасувала постанову суду першої інстанції у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко