Ухвала суду № 20670008, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2011 р. м. КиївК-85/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 26.06.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008

у справі №28/299-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська юридична компанія «Принцип»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправними рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська юридична компанія «Принцип»(далі по тексту позивач, ТОВ «Українська юридична компанія «Принцип») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправними рішень від 28.03.2007 № 0000092201/3.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 08.08.2006 №1583/22-600-21548877.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 67800,00 грн. Відповідачем встановлено, що позивачем отримувались послуги від ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп», ціни на послуги якого були вищі за звичайні.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2006 №0000092201/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 101700,00 грн., з яких 67800,00 грн. - основний платіж та 33900,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.10.2006 № 0000092201/1, від 11.01.2007 № 0000092201/2 та від 28.03.2007 № 00000092201/3.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»15.01.2003 було укладено договір про аудиторське обслуговування №3/1-У та 27.02.2006 договір на проведення аудиту № 7/6-У.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 15.01.2003 року замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ Аудиторська фірма «Дігрешн груп») приймає на себе зобов'язання з надання консультацій з ведення бухгалтерського та податкового обліку, складанню податкової та фінансової звітності, здійснення аудиторських та операційних перевірок. Вибір видів робіт узгоджується сторонами та відображається у Протоколі узгодження цін. Вартість послуг згідно з п. 4.1 Договору визначається Протоколом узгодження ціни по кожному з видів робіт (окремо), підписаним сторонами, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідач вважає, що вартість наданих позивачу послуг в III кварталі 2004 року на загальну суму 294000,00 грн. перевищує звичайні ціни.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(з відповідними змінами та доповненнями) з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Підпункт 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначає, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Судами встановлено, що ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»у період з 01.04.2003 по 31.03.2006 було платником єдиного податку, а тому витрати позивача на придбання у зазначеного підприємства послуги не повинні бути більшими за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Так, зазначеним підпунктом передбачено,що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок звичайної ціни відповідачем було зроблено на підставі даних комплексного аудиторського обслуговування ТОВ «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»з розміру середньомісячної ціни комплексного аудиторського обслуговування. Як правильно встановлено судами, відповідачем не взяті до уваги ні характер послуг, що надавалися в кожному з зазначених періодів, ні кількість виконаних робіт, ні кількість залучених до цих робіт спеціалістів. Також не взята до уваги фактична кількість витраченого на ці послуги робочого часу зазначених спеціалістів, їх фаху, вартості погодинної оплати їх праці тощо. Не досліджувались відповідачем і ціни на аналогічні послуги, що надаються іншими суб'єктами господарювання в співставних умовах.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на запит податкової інспекції було надано відповідь від 04.08.2006 №075, в якій зазначено, що сторони договору мають право використовувати вільні (договірні) ціни і вартість послуг визначати на договірній, тобто позивач фактично послався на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту, відповідно до яких якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 26.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко