Ухвала суду № 20669499, 24.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/25409/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

позивача Колпахчьян Г.Й.,

відповідача Руднєвої Н.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Києва

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-23542/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донецько-Кураховський машинобудівний завод»

доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «СК «Екос плюс»

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Донецько-Кураховський машинобудівний завод»(далі по тексту позивач, ТОВ «ТД «Донецько-Кураховський машинобудівний завод») звернулось до суду, з урахуванням змін позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі по тексту відповідач, ДПІ у Київському районі м. Донецька) від 09.09.2010 № 0002242340/0-23682-10/23-313.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011, позов задоволено частково; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної виїзної перевірки ТОВ «ТД «Донецько-Кураховський машинобудівний завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Екос плюс»за період квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року, складено акт № 6103/23-3/35663264 від 06.08.2010, в якому зафіксовано, що в порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 2276995 грн. та завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду у розмірі 77 029 грн.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «СК «Екос плюс»договору від 01.03.2009 б/н, який на його думку є нікчемним, оскільки не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.09.2010 відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0002242340/0-23682-10/23-313 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 415 492,50 грн., в т.ч. 2276995 грн. основного платежу та 1138497,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами також встановлено, що 01.03.2009 між ТОВ «ТД «Донецько-Кураховський машинобудівний завод»та ТОВ «СК «Екос плюс»було укладено договір поставки (купівлі-продажу) б/н, за умовами якого останнє передає у власність першого продукцію, а перше зобовязано прийняти продукцію у власність та своєчасно її оплатити. Номенклатура, асортимент, кількість та ціна, а також загальна вартість кожної окремої партії товару визначаються та погоджуються сторонами при підготовці та підписанні товарних накладених та рахунків фактур, які будуть підписані представниками сторін та є невідємною складовою частиною договору.

Відповідно до п. 4 Договору умови, строки поставки товару, а в разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажуотримувачів та виробників зазначаються в додатках до договору. Постачальника зобовязано повідомляти покупця про проведене відвантаження товару та надавати Покупцю пакет документів. Датою поставки вважається дата календарного штемпелю станції отримувача, вказана на акті або іншому приймально статочному (товарно транспортному) документі, накладній.

Відповідачем зроблено висновок про нікчемність зазначеного правочину на підставі акту Макіївської ОДПІ від 11.06.2010 за №1762/23-3/34591096 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «СК «Екос плюс» з питань підтвердження відомостей отриманих від платника податків ТОВ «ТД «Донецько-Курахівський машинобудівний завод»за період з 01.09.2009 по 31.03.2010, в якому зазначено, що ТОВ «СК «Екос плюс»не знаходиться за юридичною адресою. Згідно із звітністю основні засоби відсутні, з посиланням на розрахунок комунального податку вказано, що кількість працюючих на підприємстві у вересні 2010 року складала 1 чоловік, який враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обєм роботи.

Факт виконання умов зазначеного вище договору судами попередніх інстанцій встановлений з підтвердженням матеріалів справи, а саме: накладних, рахунків фактур, платіжних доручень, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій входили з того, що висновок відповідача про нікчемність правочину зроблено без використання наданих законодавством повноважень щодо встановлення субєктивної сторони намірів сторін, тобто умислу; наявністю у позивача належним чином оформлених податкових накладних.

Суд касаційної інстанції, враховуючи межі перегляду, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. «а» пп. 7.2.1, абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час здійснення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко