Ухвала суду № 20669179, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року м. КиївК-14962/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 18.11.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009

у справі № 9/23

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метекс-плюс»

доКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метекс-плюс» (далі по тексту позивач, ТОВ «Метекс-плюс») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, Кременчуцька ОДПІ) № 0000192302/0/65 від 16.04.2007, № 000192302/2/138 від 11.09.2007, № 0000192302/3/175 від 27.11.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41833 грн. за січень 2007 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009, позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляд на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Метекс-плюс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за період: січень 2007 року, складено акт № 190/23-312/33672366 від 03.04.2007, в якому зафіксовані порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.4 та пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000192302/0/65 від 16.04.2007, № 000192302/1/104 від 26.06.2007, № 0000192302/2/138 від 11.09.2007, № 0000192302/3/175 від 27.11.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 41 833 грн. за січень 2007 року.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 03\08 від 03.08.2006, позивач в листопаді - грудні 2006 року отримав від свого контрагента товарно-матеріальні цінності та сплатив їх вартість на розрахунковий рахунок ТОВ «Енергопром», в тому чіслі ПДВ.

Судами також встановлено, що в грудні 2006 року поставщиком ТОВ «Метекс-плюс»було підприємство ТОВ «Енергопром», якому, відповідно до акту № 44 від 13.02.2007 Кремчуцькою ОДПІ було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Актом № 72 від 13.02.2007 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Метекс-плюс».

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.04.2007 р., яка набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2007, було визнано недійсним акт № 72 від 13.02.2007 Кременчуцької ОДПІ про анулювання реєстрації ТОВ «Метекс-плюс», як платника ПДВ та зобовязано Кременчуцьку ОДПІ поновити ТОВ «Метекс-плюс»в реєстрі платників ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість»(станом на момент здійснення господарських операцій) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1, 2 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Відповідно до п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час здійснення спірних правовідносин) реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 18.11.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко