Ухвала суду № 20669134, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року м. КиївК-12261/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009

у справі № А38/395-07

за позовомПриватного підприємства «К.В.К. «Атлантіс»

доЛівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, незаконними дій та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «К.В.К. «Атлантіс» (далі по тексту позивач) звернулось до суду, з урахуванням доповнень позовних вимог, з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) від 22.02.2007 № 0002632301/0, від 26.03.2007 № 0002632301/1, від 22.02.2007 № 0002642301/0, від 26.03.2007 № 0002642301/1; визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2007 № 0004981501/0 та № 0004991501/0; визнання незаконними дій Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо зарахування коштів, сплачених платіжними дорученнями від 26.06.2007 № 523 на суму 3520 грн., від 20.07.2007 № 603 на суму 4320 грн., від 27.08.2007 на суму 4160 грн., від 13.08.2007 № 710 на суму 4010 грн. в рахунок погашення зобовязань за податковими повідомленнями-рішеннями № 0002632301/0, № 0002632301/1, № 0002642301/0, № 2642301/1; зобовязання відповідача врахувати кошти, сплачені платіжними дорученнями від 26.06.2007 № 523 на суму 3520 грн., від 20.07.2007 № 603 на суму 4320 грн., від 27.08.2007 на суму 4160 грн. як погашення поточних податкових зобовязань з податку на додану вартість за травень-липень 2007 року, за платіжними дорученнями від 13.08.2007 № 710 на суму 4010 грн., як погашення поточних податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2007 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, адміністративний позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки ПП «К.В.К. «Атлантіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.04 по 30.09.2006, складено акт № 97/23/34316805 від 20.01.2007, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43106 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, занижено податок на прибуток у 3 кварталі 2006 року на суму 53882 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.02.2007 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002632301/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 64659 грн., в т. ч.: 43106 грн. основного платежу і 21553 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002642301/0 про визначення суми податкового зобовязання позивача з податку на прибуток в розмірі 64658 грн., в т.ч.: 53882 грн. основного платежу та 10776 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаних повідомлень-рішень, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.03.2007 року № 0002632301/1, від 26.03.2007 року № 0002642301/1 з податковими зобовязаннями аналогічними попереднім повідомленням-рішенням.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, відповідно до договору від 01.09.2006 № 12 ПП «К.В.К. «Атлантіс»одержало друковану продукцію на загальну суму 112088,92 грн., в тому числі ПДВ 18681, 49 грн.; відповідно до договору від 01.08.2006 № 13/1 ПП «К.В.К. «Атлантіс»одержало товари промислового призначення на загальну суму 146544,06 грн., в тому числі ПДВ 24424,01 грн.

Вказані договори у встановленому порядку не розірвані, в судовому порядку недійсними не визнані. Одержання товарно-матеріальних цінностей за цими договорами оформлено належними видатковими накладними, рахунками та податковими накладними. Жодного документу на підтвердження недійсності господарської операції відповідачем не надано.

Судами також зазначено, що доказів на підтвердження недійсності договорів від 01.09.2006 № 12 та від 01.08.2006 № 13/1 між ПП «К.В.К. «Атлантіс»та ПП «ТК «ТИТАН»суду податковим органом не надано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що придбання ПП «К.В.К. «Атлантіс»товарів і продукції за вказаними договорами № 12 від 01.09.2006 та № 13/1 від 01.08.2006 відповідає вимогам законодавства, оформлено відповідними видатковими і податковими накладними, і суми податку на додану вартість, сплачені під час придбання вказаних товарів правомірно віднесено до складу податкового кредиту підприємства, а витрати за цими договорами - до складу валових витрат.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну «бо скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) Додатковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 вказаної статті, податкова накладна видається ватником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами зазначено, що відповідачем не доведено порушення позивачем вищезазначених норм. Наявність податкових накладних, оформлених належним чином, не заперечується сторонами.

Висновок відповідача щодо порушення платником податку Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтується лише на відсутності у підприємства документів, що підтверджували перевезення товару за угодами. Разом з тим, Закон не визначає можливості та умов визнання податкової накладної дійсною або недійсною за наявності або відсутності, відповідно, документів, які б підтверджували обставини, транспортування, зберігання, товару, на який видається така накладна.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про безпідставність висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.09.2007 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань № 0004981501/0 на суму 352 грн. (10%) та № 0004991501/0 на суму 1694,66 грн. (20%), слід зазначити наступне.

Згідно п. 1.3, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання; апеляційне узгодження - узгодження податкового зобовязання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до пп. 5.2.1, пп. 5.2.2, абз. 6 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього Закону податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту; у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. При цьому остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку; день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 даного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків за причинами, не повязаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму податкового зобовязання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 вказаного Закону у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження; узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, сума зобовязання вважається податковим боргом після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження, з прийняттям відповідного рішення.

З урахуванням відсутності факту узгодження податкових зобовязань, зарахування податковим органом сум, сплачених позивачем, на погашення зобовязань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями про донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська відхилити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко