Ухвала суду № 20668946, 22.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" грудня 2011 р. м. КиївК-42084/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Лосєва А.М.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників сторін:

відповідачаКириченко Б.Б.

позивача Стасюка Б.Ф., Кошового А.М.

Генеральної прокуратури УкраїниЧубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Першого заступника прокурора Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010

у справі № 2а-5268/10/0670

за позовомДочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»ПТ «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко»Торгове агентство»

до1.Державної податкової інспекції у м. Житомирі

2.Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області

проскасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД»ПТ «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко»Торгове агентство»(далі по тексту позивач,) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту відповідач 1, ДПІ у м. Житомирі), Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (далі по тексту відповідач 2, ГУ ДКУ в Житомирській області ) про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 №0000782304/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2010 року в сумі 1972147,00 грн. та за квітень 2010 року в сумі 1581291,00 грн., а всього 3553438,00 грн.; відшкодовано з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»1706,80 грн. понесених судових витрат; зобовязано Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в 2-х місячний строк з дня набрання постановою законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах ДПІ у м. Житомирі та Перший заступник прокурора Житомирської області просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень та квітень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2010 №3460/23-2/32265502.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 1.8. ст. 1, абз. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 1972147,00 грн. та за квітень 2010 року на 1581291,00 грн., оскільки позивачем не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення. В лютому-березні 2010 року позивачем при оформленні вантажних митних декларацій ( далі по тексту - ВМД) за операціями з ввезення товарів на митну територію України перераховувались кошти на розподільчий рахунок Житомирської митниці в державному казначействі. З платіжних доручень випливає, що позивачем перераховувались кошти в якості попередньої оплати за митне оформлення ВМД. Податковий орган дійшов висновку, що згідно таких платіжних доручень неможливо визначити якою датою та яка сума ПДВ зарахована в рахунок погашення сплати суми ПДВ по імпортованих товарах, в результаті чого на думку податкового органу неможливо визначити та підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ митним органам, яка може бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за березень та квітень 2010 року. Позивачем в лютому - березні 2010 року формувався податковий кредит за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у субєктів господарювання, які були посередниками, тоді як їх постачальники, відповідно до бази даних інформаційних ресурсів ДПА України були субєктами господарювання з ознаками сумнівності: мали стан «4»(порушено провадження в справах про банкрутство), стан «23»(місцезнаходження не встановлено), стан «10»(запит на встановлення місцезнаходження). На підставі п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону відповідач 1 дійшов висновку, що оскільки постачальниками позивача не підтверджено факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, то у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування за березень-квітень 2010 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 №0000782304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3553438,00 грн.

Приймаючи правомірне рішення про протиправність податкового повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно абз. 1 п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як зазначено судами, позивач надав податковому органу податкові декларації з ПДВ за березень та квітень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за вказані місяці в сумі 3553438,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Приписами п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 даного Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

По закінченні встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Як вірно зазначено судами, право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також і п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 за №209/72 (далі по тексту - Порядок) суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Пунктом 4.1 Порядку зазначено, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Судами також вірно зазначено, що при встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.

Згідно п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, платники податку зобовязані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є обєктами оподаткування згідно із ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Щодо твердження відповідача 1 відносно того, що по операціях зі сплати податків митному органу бюджетному відшкодуванню підлягають сплачені суми ПДВ, які списані з розподільчого казначейського рахунку митниці та підтверджені відповідними розрахунковими документами (виписками з розподільчого казначейського рахунку), як вірно зазначено судами є помилковим, оскільки суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», в п.п. 7.2.7 п. 7.2. ст. 7 якого вказано, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог закону, яка підтверджує сплату податку на додану вартість або погашений податковий вексель. Надання податковому органу виписок з розподільчого казначейського рахунку митного органу не передбачено чинним законодавством. Вантажні митні декларації, які подавались позивачем до ДПІ, свідчать про сплату Позивачем податку на додану вартість за імпортними операціями та дають право позивачу на податковий кредит і врахування цих сум при розрахунку бюджетного відшкодування.

Безпідставними є доводи відповідача 1 щодо неможливості підтвердження правильності формування податкового кредиту позивачем через ознаки сумнівності деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів відповідачем 1 до суду не були надані і вказані факти не доведені.

Посилання податкового органу на неотримання матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника, як вірно зазначено судами, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)А.М. Лосєв (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко