Ухвала суду № 20668939, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-2134/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008

у справі №7/294-2007

за позовом Дочірнього підприємства «Фокстрот-Ужгород»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фокстрот-Ужгород»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»(далі по тексту позивач, ДП «Фокстрот-Ужгород») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Ужгороді) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2007 №0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101 про визначення до сплати податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 269288,70 грн. (89762,90 грн. донарахована сума податку, 179525,80 грн. штрафні санкції).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2007 № 0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в частині суми 180466,80 грн. (941,00 грн. основний платіж, 179525,80 грн. штрафні санкції). В задоволенні решти частини позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 30.08.2007 № 2256/23-01/10/33331570.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 4.2.7, 4.2.12 п. 4 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.1.2, п.п. 9.1.5 п. 9.1, п.п. 9.5.1 п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-IV.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2007 № 0002301742/0/3102/17-3/33331570/26101, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 269288,70 грн. із них 89762,90 грн. - основного платежу та 179525,80 грн. - штрафних санкцій.

Судами зазначено, що рішенням Ужгородської міської ради від 28.10.2005 № 698 «Про методику визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб»встановлено мінімальний розмір орендної плати за нерухоме майно. З врахуванням умов договорів оренди, укладених між позивачем та фізичними особами: від 16.05.2005 № 1, від 01.11.2006 № 0111К-1, від 02.10.2007 № 02-01-07), суди попередніх інстанцій вірно погодилися з органом державної податкової служби щодо заниження позивачем обєкта оподаткування на 656130,00 грн.

У звязку з цим, не нарахована та не утримана сума податку з доходів фізичних осіб склала 88821,90 грн. та така підлягала сплаті до бюджету відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з п. 1.2. ст. 1 цього Закону доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, в тому числі й від надання в оренду нерухомості, розташованої на території України.

Загальним оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Доводи позивача щодо безпідставного неврахування додаткових до договорів оренди угод не впливають на правильність визначення відповідачем сум податку.

Відповідно до п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Оскільки надані покупцям знижки при придбанні товарів не є доходом в розумінні п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону, тому суди правильно задовольнили позов у цій частині.

Враховуючи, що позивачем не проводилися виплати фізичним особам орендодавцям нерухомого майна в належному розмірі, а згідно положень п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»можливість застосування штрафних санкцій повязується із здійсненням платником податків грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що застосування штрафних санкцій є неправомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко