Ухвала суду № 20660703, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2011 р. м. КиївК-10976/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняСесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 22.11.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову господарського суду Чернігівської області від 17.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 11.02.2009

у справі № 5028/18/318/2011

за позовомАкціонерного товариства закритого типу „Тютюнова компанія В.А.Т.

Прилуки”

доПрилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської

області

провизнання нечинним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу „Тютюнова компанія В.А.Т. Прилуки” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 17.10.2007 позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №2508612300/0/1295 від 27.07.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання по акцизному збору в сумі 1428046, 30 грн., з яких 34607, 20 грн. основний платіж, 1393439,10 грн. штрафні санкції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 постанову господарського суду Чернігівської області від 17.10.2007 змінено, Постанову Господарського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2007 року змінити, викладено пункт 2 її резолютивної частини в наступній редакції: „Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області №2508612300/0/129527.07.2007, яким Акціонерному товариству закритого типу „Тютюнова компанія В.А.Т. Прилуки” визначено податкове зобовязання по акцизному збору в сумі 1428046, 30 грн., з яких 34607,20 грн. основний платіж 1393439, 10 грн. штрафні санкції”.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2007 та складено акт №690/23/14333202 від 20.07.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №2508612300/0/1295 від 27.07.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання по акцизному збору у сумі 1428046, 30 грн., з яких 34607, 20 грн. основний платіж та 1393439, 10 грн. штрафні санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів „Про акцизний збір”, п. 2 ”г” ст. 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, абз. 1. 2 п. 7.1 Положення про порядок нарахування, термін сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, задекларовані позивачем обороти з реалізації підакцизних товарів за листопад та грудень 2006 року були зменшені підприємством на кількість повернутих з реалізації тютюнових виробів, що суперечить ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір”.

Неправомірне користування пільгою по акцизному збору в травні 2006 року у сумі 133400 грн., в серпні 2006 року у сумі 133400 грн., в жовтні 2006 року у сумі 8050 грн., в листопаді 2006 року у сумі 431480 грн., в грудні 2006 року у сумі 309925 грн., в січні 2007 року у сумі 417600 грн., в лютому 2007 року у сумі 383496 грн., в березні 2007 року у сумі 934920 грн., оскільки валютна виручка по експортним операціям не надходила в межах місячного звітного періоду.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” від 26.12.1992 року №18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками ст.ст. 5, 6 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995 року №329/95.

Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації тютюнових виробів - до 16 числа наступного за звітним місяця. При цьому сплата акцизного збору в інший спосіб та інші терміни не допускається.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін. Не сплачена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з підприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.

Підпунктом ”а” ст. 3 Декрету встановлено, що обєктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Частиною 2 ст. 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” визначено перелік операцій з тютюновими виробами, у разі здійснення яких ці вироби не підлягають оподаткуванню акцизним збором.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, в листопаді та грудні 2006 року позивачу, як виробнику тютюнових виробів, була повернута неякісна продукція в кількості 1306, 12 тис. шт. та 431, 96 тис. шт. сигарет.

Наказом № 8 від 30.01.2007 року „Про знищення невідповідної продукції” було створено комісію для організації та проведення знищення невідповідної продукції, визначено місце, спосіб та строки її знищення.

26 лютого 2007 року комісією у складі старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування акцизного збору РУ ДААК ДПА України у Чернігівській області, посадових осіб позивача та представника управління економіки виконкому Прилуцької міської ради були складені: акт списання тютюнових виробів власного та імпортного виробництва та марок акцизного збору, якими марковано ці тютюнові вироби; акт знищення марок акцизного збору на тютюнові вироби власного та імпортного виробництва; акт знищення тютюнових виробів власного та імпортного виробництва.

В даних актах представники комісії власними підписами засвідчили факт списання тютюнових виробів в кількості 121088 пачок (2421.76 тис. шт. сигарет) та марок акцизного збору в кількості 121088 шт.. факт знищення марок акцизного збору в кількості 121088 шт. та факт знищення тютюнових виробів в кількості 121088 пачок.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем підакцизні товари (тютюнові вироби) не були продані, обмінені на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатно передані або з частковою їх оплатою, тобто їх споживання не відбулося.

У позивача відсутній обєкт оподаткування акцизним збором.

Що ж стосується неправомірного користування позивачем пільгою по акцизному збору, то в цій частині колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п. ”г”, п. 2 ст. 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” у податковому періоді, в якому не відбулося надходження валютної виручки на валютний рахунок платника, оскільки за приписами даної норми закону вартість алкогольних напоїв не підлягає оподаткуванню лише за умови надходження такої виручки на валютний рахунок підприємства.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої” суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що платник акцизного збору при здійсненні експортних операцій з алкогольними напоями та тютюновими виробами повинен самостійно визначити суму податкового зобовязання з акцизного збору, яка, у свою чергу, підлягає поверненню у разі надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства.

Судами попередніх інстанцій досліджено, копії вантажно-митних декларацій та довідок банку про надходження іноземної валюти, які підтверджують факт експортування підакцизних товарів та надходження валютної виручки та встановлено, що більшості випадків валютна виручка надійшла до закінчення граничного строку подання контролюючому органу розрахунку суми акцизного збору за минулий місяць.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області на постанову господарського суду Чернігівської області від 17.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 11.02.2009 у справі № 5028/18/318/2011 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 17.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 11.02.2009 у справі № 5028/18/318/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров