Ухвала суду № 20658175, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 року м. КиївК-30016/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Усенко Є.А.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою приватного підприємства «Авантаж»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Авантаж»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство «Авантаж»звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції № 0002311702/0/1756 від 02 червня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1.026,82 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2.053,64 грн., в частині податкового зобов'язання в сумі 2.000,53 грн., в тому числі за основним платежем 667,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1.335,02 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Підставою для прийняття Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 993/23-209/31327976 від 20 травня 2009 року про результати планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

Перевіркою були встановлені порушення підприємством вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1, п. 5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 74.406,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2006 р. в сумі 32.319,00 грн., за 1 квартал 2007 р. в сумі 5.166,00 грн., за 2 квартал 2007 р. в сумі 4.605,00 грн., за 3 квартал 2007 р. в сумі 10.209,00 грн., за 4 квартал 2007 р. в сумі 22.107,00 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 43.595,00 грн., в тому числі: за жовтень 2006 р. 14.650,00 грн., квітень 2007 р. 1.850,00 грн., травень 2007 р. 1.033,00 грн., червень 2007 р. 800,00 грн., липень 2007 р. 5.101,00 грн., серпень 2007 р. 800,00 грн., вересень 2007 р. 880,00 грн., жовтень 2007 р. 714,00 грн.; абз. «г»пп. 4.2.9, п. 4.2.15 ст. 4, пп. 8.1.1 п. ст. 8, пп. 9.10.2, пп. 9.10.3, пп. 9.12.2 ст. 9, абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у періоді, що перевірявся, на суму 1.026,82 грн., у тому числі за 2006 р. 18,57 грн., 2007 р. - 758,37 грн., 2008 р. - 249,88 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга приватного підприємства «Авантаж»не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) був укладений договір б/н від 05.01.2006 р. про надання інформаційних маркетингових і бухгалтерських послуг. Додатковою угодою від 09.01.2006 р. до цього договору перелік послуг був доповнений юридичними послугами (консультування з питань поточного господарського та податкового законодавства, перевірка відповідності бухгалтерської документації вимогам діючого законодавства, інші послуги юридичного характеру).

Крім того, між приватним підприємством «Авантаж»(замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) був укладений договір від 05.01.2007 р. про надання послуг, за яким виконавець зобов'язується надати замовнику інформаційно -маркетингові та бухгалтерські послуги, послуги по завантаженню та супроводженню нафтопродуктів, а замовник прийняти їх та здійснити оплату. Додатковою угодою від 09.01.2007 р. до цього договору перелік послуг доповнено юридичними послугами (консультування з питань поточного господарського та податкового законодавства, перевірка відповідності бухгалтерської документації вимогам діючого законодавства, інші послуги юридичного характеру).

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, витрати на оплату консультаційно-юридичних та бухгалтерських послуг, послуг по навантаженню та супроводженню вантажу не відносяться до валових витрат виробництва з тих підстав, що відсутні докази використання цих послуг у власній господарській діяльності позивача, а тому віднесення сум ПДВ по цим операціям до податкового кредиту є незаконним, та відповідно прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про донарахування ПДВ є правомірним і відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Авантаж» відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді Є.А.Усенко

М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко Суддя С.Е. Острович