Ухвала суду № 20656365, 06.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 року м. КиївК-4575/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року

у справі № 9/6593-А

за позовом Державної податкової інспекції у Дунаєвецькому районі

до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького

про стягнення 114 871,33 грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дунаєвецькому районі (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького (далі відповідач) про стягнення 114 871,33 грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ім. Б. Хмельницького 77 822,69 грн. заборгованості з податку з доходів фізичних осіб. В решті позовувідмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ ім. Б. Хмельницького, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2007 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ ім. Б. Хмельницького за період з 01 жовтня 2004 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої складено акт № 101/03786254/23-0 від 11 листопада 2005 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів «а», «б»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 889-IV) у звязку з неперерахуванням до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2004 року по липень 2005 року в розмірі 88 682,11 грн., з яких 58 546,95 грн. заборгованість за попередній період, та суми в розмірі 13019,00 грн. з нарахованої плати за пай.

В свою чергу, відповідно до довідки ДПІ у Дунаєвецькому районі № 64 від 20 липня 2007 року заборгованість відповідача з податку з доходів фізичних осіб станом на 01 липня 2007 року становить 170 301,95 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889-IV податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»пункту 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

На кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обовязкового платежу).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, позивачем підтверджено частину заявленої заборгованості в розмірі 77 822,69 грн., а в решті сума, зокрема, за період до листопада 2004 року та після вересня 2006 року залишилась непідтвердженою, то позов підлягає частковому задоволенню.

Також, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про пропуск ДПІ у Дунаєвецькому районі строку звернення до суду з позовом.

Адже, згідно з частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Дунаєвецькому районі з позовом до суду) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Дунаєвецькому районі з позовом до суду).

Відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181-III за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького відхилити, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Степашко О.І.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко