Ухвала суду № 20656209, 27.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2011 р. м. КиївК-25600/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 жовтня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року

у справі №9/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розчерк пера»(надалі ТОВ «Розчерк пера»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (надалі ДПІ у Оболонському районі м.Києва)

про визнання недійсним повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2007 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22.06.2007 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що податкове повідомлення-рішення винесене із порушенням норм законодавства, тому є таким, що порушує його права та повинно бути скасовано, оскільки оформлене з порушенням Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким передбачено, що до податкового повідомлення додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій). Крім того, рекомендовані листи відповідачем надсилалися на юридичну адресу позивача, хоча відомості про поштову адресу останнього знаходяться у відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва №000342302/0 від 22 червня 2007 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Розчерк пера»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Мотивуючи свої висновки, суди попередніх інстанції, керувались тим, що податковим органом всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м.Києва було проведено документальну невиїзну перевірку достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість ТОВ «Розчерк пера»при взаємовідносинах з ПП «Трестекс», за результатами якої було встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5., п.7.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2004 року на суму 7567, 32 гри., за травень 2004 року - на суму 21403, 92 грн.

За результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342302/0 від 22.06.2007 року, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, за платежем податок на додану вартість у сумі 43456,86грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000342302/0 від 22.06.2007 року стало рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15.09.2005 року, яким визнано статут ПП «Трестекс», зареєстрованого 30.09.2003 року за номером 12570 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36368075 від 11.11.2003 року, недійсними, відповідно, з моменту реєстрації статуту та з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Також, на момент укладення угоди з ПП «Трестекс», яка мала цивільну право- та дієздатність, на підтвердження чого позивачу було надано статутні документи з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та свідоцтво про державну реєстрації ПП «Трестекс». Будь-яких публікацій в період часу з 02.04.2004р. по 04.05.2004р. про постановления судового рішення щодо припинення юридичної особи ПП «Трестекс» не було.

ПП «Трестекс»на підставі укладених угод, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36368076 від 11.11.2003 року ПП «Трестекс»надало позивачу відповідні податкові накладні № 99 від 02.04.2004, №113 від 26.04.2004р., №121 від 04.05.2004р.

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів, так і поставка послуг - це операції, які здійснюються на підставі договорів. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають з поставки товарів (робіт, послуг) в термін, протягом якого відбувається будь-яка з подій визначена Законом «Про податок на додану вартість».

З підпункту 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом про ПДВ.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні оформлені відповідно до вимог законодавства, а правочини, на виконання податкових зобов'язань з яких позивачу видано ПП «Трестекс»відповідні податкові накладні, судом не визнавалися недійсними.

Відповідачем у встановленому законом порядку не заявляв про недійсність відповідних податкових накладних ПП «Трестекс».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту відображені суми в податкових накладних № 99 від 02.04.2004р., №113 від 26.04.2004р., №121 від 04.05.2004р., які зазначені у відповідному акті перевірки №385-23-2-24087827 від 17.05.2007 року, складеному відповідачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що нараховуючи податкове зобов'язання шляхом формування відповідного податкового повідомлення рішення №0000342302/0 від 22.06.2007 року відповідач порушив вимоги підпункту 15.1.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до пп. 15.1.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до матеріалів справи граничний строк подачі податкової декларації позивача за квітень 2004 року - це 20травня 2004 року, а за травень 2004 року -21 червня, так як 20 червня 2004 року припадає на неділю. Розраховуючи строк давності за декларацією за травень місяць 2004 року, починаючи з наступного дня за останнім строком подання відповідної декларації яким є 21 червня 2004 року по дату формування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22 червня 2007 року, видно, що строк давності становить 1096 днів. Тобто останнім днем можливого самостійного визначення відповідачем податкового зобов'язання позивача є 21 червня 2007 року.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 4 ст. 91 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22 червня 2007 року є незаконним.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ А.О.Рибченко

____ О.І. Степашко

____ М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак