Ухвала суду № 20655298, 12.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2011 р. м. КиївК-9791/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2008 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 р.

у справі №22-а-18580/08 (2-а-17865/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

про визнання незаконними дій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2008 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009р., задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Маріуполь»(далі позивач) до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі відповідач). Визнано недійсним податкове-повідомлення рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 26.06.2008 р. №0001012342/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями у частині задоволення позовних вимог, податкова інспекція подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано положення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем не доведено звязок придбаних маркетингових послуг з господарською діяльністю підприємства.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками контролюючого органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої 13.06.2008 р. складено акт №1651/23-2/33653542 та 26.06.2008 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001012342/0, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 82.882,00 грн. (66.458,00 грн. основного платежу та 16.424,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

В акті перевірки, зокрема, зазначено, що витрати, повязані з оплатою маркетингових послуг, не підтверджені відповідними документами, оскільки надані до перевірки документи не доводять звязку придбаних послуг з господарською діяльністю позивача, а тому такі витрати не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства.

Такий висновок податкового органу мотивовано тим, що понесення позивачем указаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність субєктів підприємницької діяльності.

Обґрунтовуючи неправомірність визначення контролюючим органом податкових зобовязань, позивач посилався на підтвердження валових витрат первинними документами, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, звітами та податковими накладними, які, на думку позивача, є достатньою підставою для відтворення господарської операції з придбання маркетингових послуг.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З правового аналізу зазначеної правової норми вбачається, що визначальною ознакою валових витрат є їх звязок з господарською діяльністю платника податку.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є саме її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (п.1.32 ст.1 вказаного Закону), а не безпосередньо одержання прибутку.

Тобто, для віднесення витрат на маркетингові послуги до складу валових достатньо наявності мети використання таких послуг у господарській діяльності підприємства, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати маркетингових послуг є в наявності у позивача та були надані представникам податкової інспекції під час проведення перевірки.

Так, згідно звітів про виконані роботи, виконавці маркетингових послуг досліджували клієнтську базу на відповідній території, конкурентів на вказаній території, здійснювали прорахунок часток представленості на вказаній території підприємства позивача та конкурентів всього асортименту та по групах товару (цукерки у коробках, цукерки вагові, карамель вагова, карамель фасована, печиво вагове, печиво фасоване, вафлі вагові, вафлі фасовані, шоколад, батони бакалія); здійснювали передпродажну підготовку товару; здійснювали викладку асортименту компанії по групах; контролювали залишки товарів на складі та на вітрині клієнта, переміщення товару зі складу клієнта у торгівельну залу, проводили аудиторні зняття з торгівельним персоналом клієнта про продукцію, її асортименту, якість, склад, властивості та інше. Такі послуги здійснювалася виконавцями на постійній основі, регулярно, що також підтверджує звязок цієї роботи (послуг) із господарською діяльністю позивача.

Згідно з п.5.11 ст.5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що метою придбання позивачем маркетингових послуг було перспективне підвищення доходності господарської діяльності підприємства від здійснення основних напрямків його господарської діяльності, закріплених у статуті, у звязку з чим віднесення витрат з придбання зазначених послуг повязане з веденням позивачем господарської діяльності та обумовлене останньою.

Відтак, віднесення вартості спірних послуг до складу валових витрат здійснено платником податків правомірно, а отже донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2009 р. у справі №22-а-18580/08 (2-а-17865/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О. Суддя О.М. Нечитайло